Львівське повітря завжди пахне кавою, старовинним каменем і непокорою. Саме в цьому місті 16 серпня 1990 року з’явився на світ Євген Теодозійович Бойко — людина, чиє життя переплітається з богослов’ям, політикою та щоденною відповідальністю за мільйонне місто під час війни.
Його шлях починався далеко від кабінетів мерії. Хлопець із звичайної львівської родини обрав стежку, яка для багатьох здається дивною сумішшю: глибока віра та практичне управління містом. Та саме ця поєднаність робить його історію настільки живою та нетиповою.
Дитинство та юність у серці Галичини
Львів 90-х — це час, коли вулиці ще пам’ятали запах свободи після падіння імперії, але водночас боролися з хаосом перехідного періоду. Євген зростав у цьому вихорі змін. Ліцей імені Василя Симоненка став першим серйозним осередком, де формувалася його любов до слова, історії та критичного мислення.
Вже тоді помітно проявлялася схильність до глибоких роздумів. Замість типових підліткових розваг — книги, дискусії, пошук сенсу. Львів з його храмами, кав’ярнями та вічними розмовами про долю нації немов готував хлопця до чогось більшого.
Богословська освіта: фундамент світогляду
У 2007 році Євген ступив до Львівської православної богословської академії. Сім років навчання — це не просто диплом магістра богослов’я. Це роки, коли розум і душа занурюються в тисячолітні тексти, вчення отців Церкви, філософію віри. Академія в ті роки була осередком не лише духовності, а й інтелектуального опору — адже йшлося про відновлення української православної традиції після десятиліть придушення.
Магістерська робота, напевно, торкалася тем, які й досі відлунюють у його публічних виступах: свобода совісті, роль Церкви в суспільстві, моральна відповідальність влади. Ці роки сформували в ньому ту внутрішню стійкість, яка дозволяє говорити про складні речі без пафосу, але з глибиною.
Паралельно з навчанням у богословській академії Євген здобував освіту в Львівському національному університеті імені Івана Франка. Дві вищі освіти — богословська та світська — створили унікальний синтез: здатність бачити за політичними рішеннями людський вимір, а за адміністративними процесами — етичні питання.
Вхід у велику політику Львова
2013 рік став переломним. Молодий спеціаліст із богословським дипломом прийшов працювати до Львівської міської ради. Спочатку — на посадах, пов’язаних із внутрішньою політикою. З 2015 по 2019 рік очолював управління внутрішньої політики. Це був період, коли місто активно шукало себе в новій Україні: декомунізація, підтримка Майдану, перші кроки до європейської інтеграції на місцевому рівні.
У 2019 році Євген Бойко очолив департамент «Адміністрація міського голови». Ця структура — справжній нервовий центр мерії: координація роботи всіх департаментів, підготовка рішень для міського голови, комунікація з громадськістю. Фактично — права рука Андрія Садового в щоденному управлінні містом.
А у вересні 2024 року його призначили керуючим справами виконавчого комітету Львівської міської ради. Посада, яка вимагає не лише адміністративного хисту, а й уміння тримати баланс між тиском часу, обмеженими ресурсами та величезними очікуваннями львів’ян.
Роль у воєнний час: коли кожне рішення рятує життя
Повномасштабне вторгнення 2022 року змінило все. Львів перетворився на тилову фортецю: гуманітарний хаб, логістичний центр, місце прийому вимушених переселенців. Євген Бойко опинився в епіцентрі цих процесів. Координація волонтерів, розподіл допомоги, облаштування шелтерів, підтримка ЗСУ — усе це лягло на плечі виконавчого комітету.
Він особисто брав участь у перетворенні колишнього радянського меморіалу на Поле почесних поховань на вулиці Пасічній. Символічний акт: стерти сліди імперії та дати гідний спокій Героям, які віддали життя за свободу. Кожне поховання — це не лише церемонія, а й нагадування, що війна триває щодня.
Його тексти в соцмережах і публікаціях тих років — це суміш болю, віри та рішучості. Він пише про те, як Росія десятиліттями намагалася стерти пам’ять про Романа Шухевича, але досягла протилежного. Про Львів як осиновий кіл в тілі російської імперії. Слова гострі, але щирі — без штучного патріотичного цукру.
Доходи, декларації та прозорість
У 2024 році Євген Бойко, обіймаючи дві посади одночасно, задекларував 1,3 мільйона гривень доходу. Купив паркомісце, оновив автомобіль. Цифри відкрито оприлюднені — як і личить посадовцю в країні, яка бореться з корупцією. Прозорість тут не просто вимога закону, а й спосіб відповіді на скептичні погляди: «так, я працюю багато, отримую відповідно, але кожна гривня — за конкретну роботу».
Відсутність судимостей, безпартійність — ці факти додають ваги його позиції. Він не політик у класичному сенсі, а управлінець, який прийшов з іншого світу — світу віри та етики — і намагається нести ці принципи в щоденну рутину влади.
Цікаві факти про Євгена Бойка
Цікаві факти
🌟 Закінчив дві вищі освіти одночасно — богословську та університетську, поєднуючи духовне і світське знання.
⛪️ Його тексти про роль Церкви в сучасній Україні часто цитують у богословських колах — настільки глибоко він занурюється в тему.
🛡️ Брав безпосередню участь у створенні нового Поля почесних поховань у Львові — місця, де хоронять Героїв війни.
📈 У 2024 році став керуючим справами виконкому — однієї з найвпливовіших адміністративних посад у місті.
🇺🇦 Активно підтримує рекрутинг до ЗСУ, зокрема III окремої штурмової бригади — вірить, що перемога залежить від кожного.
Ці деталі малюють портрет людини, яка не боїться поєднувати непоєднуване: молитву і паперову роботу, віру і політику, минуле і сьогодення.
Євген Бойко продовжує щодня робити те, що вміє найкраще — тримати місто, поки воно тримає фронт. Львів стоїть міцно саме завдяки таким людям: тихим, але непохитним, віруючим, але практичним. І доки вони на своїх постах — місто дихає свободою, як і завжди.