У серпні 2020 року в Національному музеї мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків пролунали оплески: з далеких Сполучених Штатів Америки повернулася картина XVIII століття “Коханці” П’єра Луї Гудро. Ця подія стала тріумфом наполегливості однієї людини – Катерини Чуєвої, яка очолювала заклад у той час. Її шлях від підліткових розкопок у Фастіві до ключових ролей у міністерстві культури сповнений пристрасті до артефактів, що шепочуть історії минулих епох. Катерина Євгенівна Чуєва, народжена 31 січня 1981 року в Дніпрі, перетворила свою любов до історії на потужний інструмент збереження національної ідентичності.
З раннього віку вона занурювалася в землю, шукаючи скарби минулого. Уже в 15 років долучилася до археологічних експедицій Фастівського державного краєзнавчого музею – у 1996 та 1998 роках. Ці літні пригоди, де пил минулих цивілізацій змішувався з потом ентузіастів, заклали фундамент кар’єри. “Історія оживає не в підручниках, а в руках”, – здавалося, шепотіла їй земля. Закінчивши Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова у 2004 році за спеціальністю “історія”, Катерина продовжила навчання в Національній академії образотворчого мистецтва та архітектури на кафедрі теорії та історії мистецтв. Ця освіта стала мостом між академічними знаннями та практикою, де кожен експонат – це жива розповідь.
Її перші кроки в професійному світі були обережними, але впевненими. У 1998–1999 роках Катерина працювала в Київському музеї західного та східного мистецтва: спочатку техніком першої категорії, потім молодшим і старшим науковим співробітником. Тут вона навчилася дбайливо поводитися з тендітними шедеврами, каталогізувати колекції та відчувати пульс культурних обмінів між Сходом і Заходом. Цей досвід став трампліном до більшої сцени – Музею Ханенків, де з 2001 року розгорнулася її справжня сага.
Занурення в серце Музею Ханенків: від науковця до куратора
Національний музей мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків – це не просто будівля в центрі Києва, а перлина європейського масштабу. Заснований наприкінці XIX століття меценатами Ханенками, він ховає понад 40 тисяч творів: від античних ваз до ікон Рубльова, від єгипетських саркофагів до імпресіоністських полотен. Коли Катерина Чуєва перетнула його поріг улітку 2001-го як науковий співробітник відділу західноєвропейського мистецтва, музей ще оправлявся від радянських втрат і бюрократичних тіней. Вона швидко піднялася: старший науковець, завідувач науковим відділом античного мистецтва, вчений секретар. З 2001 року курує фонд мистецтва Єгипту, Греції та Риму – справжній античний скарб.
Її робота перетворювала пилові полиці на динамічні історії. Кураторські проєкти Чуєвої оживили античні артефакти: виставки розповідали про міфи, битви й повсякденне життя Стародавнього світу. Вона організувала десятки конференцій та семінарів, де фахівці з Європи та Азії ділилися знаннями. “Музей – це не могила для артефактів, а дзеркало сьогодення”, – підкреслювала вона в інтерв’ю. За роки в музеї опублікувала понад 40 наукових праць, що цитуються колегами по всьому світу. Цей період закріпив за нею репутацію експертки, яка вміє поєднувати академізм з публічністю.
До 2013 року Катерина увійшла до дирекції як заступниця генерального директора з науково-методичної роботи. Тут розкрилася її управлінська жилка: модернізація фондів, цифризація каталогів, міжнародні колаборації. Музей під її опікою став членом престижного ICOM – Міжнародної ради музеїв, а вона сама – членом Президії Українського комітету ICOM та співзасновницею секції археології й стародавнього мистецтва.
Лідерство на вершині: реформи директора Катерини Чуєвої
У вересні 2018 року конкурсна комісія одноголосно обрала Катерину Чуєву генеральним директором музею Ханенків. Це був момент тріумфу: жінка, яка 17 років віддала стінам закладу, взяла кермо в руки. Її правління стало епохою відродження. Одне з перших досягнень – повернення “Коханців” з США. Картина, викрадена в радянські часи, знайшла шлях додому завдяки дипломатичним зусиллям Чуєвої та її команди. Ця подія не лише поповнила колекцію, а й нагадала світу про культурний грабунок тоталітарних режимів.
Під її керівництвом музей запустив інноваційні проєкти: віртуальні тури, освітні програми для школярів, міжнародні виставки. Виставка “Свобода VS Імперія” до Французької революції привернула тисячі відвідувачів, показавши паралелі з сучасними боротьбами. Чуєва акцентувала на доступності: “Музеї мусять бути відкритими, як книга для допитливого читача”. За часів Другої світової музей втратив до 25 тисяч експонатів – цей урок вона втілила в посиленій охороні фондів. У 2020-му увійшла до ради “Мистецького арсеналу”, до 2021-го – до Наглядової ради Українського культурного фонду.
Цікаві факти з життя Катерини Чуєвої
- У 15 років брала участь у розкопках, де знайшли артефакти скіфської доби – її перша “зустріч” з античністю.
- Співзасновниця ГО “Музей Майдану” у 2014–2015 роках, де документувала революційні артефакти Революції Гідності.
- Watch Award 2022 від World Monuments Fund за героїчні зусилля зі збереження спадщини під час війни.
- Опублікувала понад 40 статей, курувала виставки, що відвідали тисячі – від студентів до дипломатів.
- Член Наглядової ради Українського інституту, де просуває культурну дипломатію.
Ці епізоди малюють портрет жінки, яка перетворює минуле на зброю сьогодення.
Перехід до міністерства: від музею до національної політики
У вересні 2021 року Катерина Чуєва залишила посаду директора заради державної служби – заступниці міністра культури та інформаційної політики з питань європейської інтеграції. З червня 2022-го – загальна заступниця. Тут сфера розширилася до всієї країни: формування політики охорони спадщини, музейної справи, повернення культурних цінностей. Вона координувала міжкультурні обміни, боролася з нелегальним трафіком артефактів. “Культура – це м’яка сила нації”, – наголошувала в брифінгах.
19 серпня 2023 року звільнилася за власним бажанням. У дописі в соцмережах пояснила: ідеалістичні уявлення зіткнулися з бюрократичною реальністю. “Мої уявлення були доволі ідеалістичними”, – визнала чесно. Цей крок не зупинив її: перейшла до експертної роботи, зокрема в Мережі “АНТС” з національної спадщини.
| Період | Посада | Ключові досягнення |
|---|---|---|
| 1998–2001 | Науковий співробітник, Київський музей з/с мистецтва | Каталогізація колекцій |
| 2001–2013 | Різні посади в Музеї Ханенків | Кураторство античного фонду, 40+ публікацій |
| 2013–2018 | Заступниця гендиректора | Модернізація методичної роботи |
| 2018–2021 | Гендиректор Музею Ханенків | Повернення картини Гудро |
| 2021–2023 | Заступниця міністра МКІП | Фіксація воєнних злочинів проти спадщини |
Джерела даних: uk.wikipedia.org, mincult.gov.ua.
Війна як випробування: фіксація злочинів і порятунок спадщини
Повномасштабне вторгнення Росії 24 лютого 2022 року стало шоком для культурної сфери. Катерина Чуєва, уже в Мінкульті, очолила фіксацію руйнувань: від 407 злочинів у липні 2022-го до 664 об’єктів на липень 2023-го. Пам’ятки архітектури – 211, історії – 179. “Україна з часів Другої світової не стикалася з таким масштабом”, – заявила вона на брифінгу. Координувала евакуацію фондів, закривала дані про сховища заради безпеки. У Криму та на окупованих землях росіяни викрали 80% музейних зібрань.
Її зусилля принесли міжнародне визнання: Watch Award 2022 від World Monuments Fund. Чуєва просувала ратифікацію Нікосійської конвенції для кращого захисту спадщини. Навіть після звільнення продовжує: у 2025-му коментувала санкції проти росмузейників, у 2026-му – брифінги про 225 днів війни. “Без відповідальності за воєнні злочини не буде справедливого миру”, – наголосила в дискусії Мережі “АНТС”. Ця боротьба робить її голосом незламності.
Науковий доробок і визнання: від публікацій до культурної дипломатії
Наукова спадщина Чуєвої – це понад 40 статей у фахових виданнях, монографії про античне мистецтво. Вона брала участь у створенні Музею Майдану, де артефакти Революції Гідності стали символом опору. Як член Наглядової ради Українського інституту, просуває культурну дипломатію: виставки за кордоном, гранти для реставраторів.
Визнання прийшло не лише від WMF: премія імені Бориса Возницького, участь у Венеційській бієнале. У 2024-му курувала виставку про репресованих археологів. Її робота надихає молодих фахівців: музеї стають простором рефлексії, де минуле лікує рани сьогодення. Катерина Чуєва продовжує формувати культурний ландшафт України, де кожен артефакт – цеглина в стіні майбутнього.