Уявіть енергійного чоловіка з гострим поглядом, який поєднує історичні знання з практичною боротьбою проти корупції. Ярослав Романович Юрчишин – народний депутат IX скликання, голова Комітету Верховної Ради з питань свободи слова з грудня 2023 року. Цей 45-річний українець, що народився в далекому радянському поселенні, став одним з найактивніших захисників прозорості влади та прав журналістів. Його шлях – це суміш скаутської дисципліни, антикорупційного запалу та політичних баталій, де він не раз кидав виклик системі.
Сьогодні Юрчишин очолює ТСК щодо злочинів РФ проти медійників, коментує ризики Telegram для безпеки та розслідує стеження за пресою. У 2025–2026 роках він став голосом тих, хто бореться з цензурою в часи війни, наголошуючи: без вільних медіа немає перемоги. Його робота в комітеті – це щоденні дискусії про відкритість комітетів ВР, захист НАБУ та САП, а також тиск на соцмережі, що слугують кремлівській пропаганді.
Але звідки взялася ця сила? Все почалося в холодних лісах Архангельської області, де 14 жовтня 1980 року з’явився на світ хлопчик, чиє життя перетворилося на урок стійкості для тисяч українців.
Раннє дитинство та пластове виховання
Мирне – маленьке селище в Плесецькому районі Архангельської області РРФСР, де панував сувятий клімат і радянська рутина. Батьки Ярослава, ймовірно, служили там за направленням, але серце сім’ї тягнулося до України. Дитинство минуло в атмосфері, де виживання загартовувало характер, а мрії про незалежність формувалися потайки. Переїзд до Львова став поворотом: місто левів, з його революційним духом, стало колискою для юного пластуна.
З 1999–2001 років Ярослав долучився до “Пласту” – української скаутської організації, що викувала характер поколінь. Тут, серед наметів і таборів, він навчився лідерству: спершу рядовий член, згодом відповідальний за зовнішні зв’язки ВМГО “Пласт” (2003–2005), керівник Київського офісу. У 2013–2016 роках очолив Крайову пластову раду. Пласт для нього – не хобі, а філософія: “В Пласті росте новий люд”, як співають у гімні. Ця дисципліна допомогла в хаосі Помаранчевої революції та Майдану.
Гумор ситуації: у часи, коли інші гралися в комп’ютерні ігри, Юрчишин будував мости дружби з міжнародними скаутами, мріючи про сильну Україну. Цей досвід – ключ до розуміння його нинішньої ролі, де командна робота рятує свободу слова.
Освіта, що поєднала історію з політологією
Львівський національний університет імені Івана Франка став першим університетом для Ярослава: 1997–2002 роки, історичний факультет, спеціальність “вчитель історії, історик, археолог”. Тут він копався в архівах, розкриваючи імперські таємниці, що згодом допоможе аналізувати путінську агресію. “Історія вчить, що імперії розвалюються”, – скаже він у 2025-му інтерв’ю Detector Media.
Наступний етап – Національний університет “Києво-Могилянська академія”. Сертифікат практичного психолога (2006), а згодом магістратура з політології, спеціалізація “Європейські студії” (2008–2010). Ця комбінація – історія плюс психологія влади – зробила його унікальним тренером з лобіювання. З 2012-го він проводив семінари в Інституті політичної освіти, NDI (США) та УКУ, навчаючи активістів маніпулювати медіа на користь реформ.
Освіта Юрчишина – як швейцарський ніж: гостра для аналізу минулого, гнучка для сучасних баталій. Без неї не було б антикорупційного воїна, яким він став.
Антикорупційна кар’єра: від радника до ТІ Україна
2005–2010 роки – будівництво партії “Наша Україна”, помічник депутатів Ігоря Кріля та Лесі Оробець. Потім GR-спеціаліст в банку “Фенікс-Капітал” (2009–2011). 2014-й – радник секретаря РНБО Андрія Парубія, член Ради громадського контролю НАБУ. Тут почався справжній бій: менеджер адвокації “Реанімаційного Пакету Реформ” (2014–2016), конкурсні комісії САП та АРМА.
Пік – Transparency International Україна: виконавчий директор (2016–2018), голова правління (2018–2019). Під його керівництвом організація розслідувала “золото Януковича”, критикувала імітацію антикорупції. У травні 2019-го призупинив членство заради виборів. Цей період загартував його: від блогів на “Українській правді” до санкцій від РФ (2020).
Юрчишин не просто критикував – змінював. Його внесок у НАБУ та САП – фундамент, що тримається й досі, попри атаки.
Політичний прорив: Верховна Рада та партія “Голос”
Парламентські вибори 2019-го: №7 у списку “Голосу”, обраний з першого разу. Зразу – перший заступник голови Комітету з антикорупційної політики. Заступник голови партії, член фракції. Увійшов до МФО “Гуманна країна” (2019), груп міжпарламентських зв’язків з Канадою, Японією, Швецією.
Вихід з “Голосу” (липень 2021) після внутрішніх конфліктів не зламав: залишився незалежним борцем. Голосував за легалізацію медканабісу, заборону РПЦ, проти підпорядкування НАБУ Генпрокурору. Його стиль – прямота: підписав постанову про звільнення Авакова (2020), судився з Тищенком.
У таблиці нижче – ключові етапи кар’єри для наочності.
| Рік | Посада/Подія |
|---|---|
| 1999–2005 | Член “Пласту”, керівник Київського офісу |
| 2014–2016 | Радник РНБО, РГК НАБУ, РПР |
| 2016–2019 | Керівник ТІ Україна |
| 2019–дотепер | Нардеп, голова Комітету свободи слова (2023) |
Дані з uk.wikipedia.org та chesno.org. Ця хронологія показує еволюцію від активіста до законодавця.
Голова Комітету з свободи слова: щит для медіа
9 грудня 2023-го – призначення головою Комітету ВР з питань свободи слова, замінивши Шуфрича. Тут розкрився талант: відкритість комітетів, захист журналістів. У 2025-му спростував чутки про ліквідацію комітету, відкликав законопроєкт №14057 після критики.
Його девіз: “Без вільних медіа – поразка в інформаційній війні”. Заступник ТСК щодо поневолених народів РФ, де як історик пророкує розпад імперії.
Родинний бік додає тепла: дружина Ольга, діти Дарина (20 років у 2025), Ярема, Любомир. Декларація за 2024 (подана 2025): зарплата 766 тис. грн, гонорари 69 тис., квартира 70 м². Ніяких скандалів – чиста репутація.
Цікаві факти про Ярослава Юрчишина
- Народився в СРСР, але став пластовим лідером – символ опору системі.
- Тренер з медіа, що тепер захищає пресу від стеження (Міндічгейт 2025).
- У 2026 закликав видалити Telegram: “Створимо український аналог у Дії”.
- Батько чотирьох? Пост 2025 про “чудову донечку Дарку” натякає на радість сім’ї.
- Санкції РФ (2020) – медаль за боротьбу з корупцією.
Ці перлини роблять його не просто політиком, а живою легендою.
Сучасні битви: Telegram, стеження та ТСК
2025–2026 – пік активності. У лютому 2026 Юрчишин закликав видалити Telegram через ризики для безпеки: “ФСБ тисне, пропаганда ллється”. Пропонує аналог на базі “Дії”. У грудні 2025 опублікував список журналістів, за якими стежили фігуранти “Міндічгейт” – від Bihus до LIGA.
Очолює ТСК злочинів РФ проти медіа (2026): очікування – системні виплати родинам загиблих, як Вікторії Рощини (302 тис. грн). Візит на Закарпаття (2025) – за збереження Карпат від вітряків. Як історик, переконаний: “Імперія розвалиться – питання часу”.
Його ентузіазм надихає: у соцмережах – 30 тис. фоловерів FB, Instagram з фото таборів Пласту. Юрчишин – міст між минулим і майбутнім, де свобода слова стає зброєю перемоги. А попереду – нові виклики, бо боротьба триває.