У гарячих сутичках на вулиці Грушевського взимку 2014-го Дмитро Кухарчук, ще молодий активіст з Черкас, першим кинувся на барикади проти “Беркуту”. Сьогодні, у 35 років, він майор ЗСУ, заступник командира 3-го армійського корпусу з позивним “Сліп”, хорунжий, що поєднує меч із давньою мудрістю. Народжений 4 червня 1990 року у Вінниці, цей чоловік пройшов шлях від ультрас-фаната до командира батальйонів, які тримали Бахмут і Авдіївку, деокуповували села на Запоріжжі та обороняли Київщину від російських танків.
Його кар’єра — це не просто посади, а вир подій: Революція Гідності, АТО з “Азовом”, політичні битви в “Національному корпусі”, арешти за протести та героїчні штурми в повномасштабній війні. Кухарчук не ховається за парканами — він відкрито говорить про проблеми ЗСУ, мобілізацію, ТЦК і навіть філософію “раджарші”, де християнська етика переплітається з ведичними традиціями. За даними uk.wikipedia.org, його батальйон у 2023-му прорвав фланги під Авдіївкою, забезпечивши евакуацію в напівоточенні.
Але за жорстким виразом обличчя ховається мислитель з двома вищими освітами — філософією та економікою, — який у 2025-му створив Хорунжу школу для воїнів, навчаючи не лише стрільбі, а й світогляду. “Ідеологія вирішує все”, — заявляв він в інтерв’ю 2025-го, наголошуючи, що без неї фронт програє.
Дитинство в Вінниці та перші кроки в Черкасах
Вінниця 1990-х — промислове серце Поділля, де юний Дмитро вчився маневрувати між заводами та шкільними партами. Родина не привертала уваги преси, але формувався характер: працьовитий, з гострим почуттям справедливості. У підлітковому віці переїзд до Черкас став поворотом — місто з бурхливим футбольним життям, де ультрас-рух кипів пристрастями.
На межі 2000-х і 2010-х Кухарчук занурився в субкультуру фанатів, де дружба кувалася кулаками, а лояльність — на трибунах. Це не просто хуліганство: ультрас навчили дисципліні, братству й опору системі. Паралельно він працював фріланс-журналістом, чіпляючи сюжети для київських видань, що розвинуло вміння аналізувати й говорити правду в очі.
Освіта стала фундаментом: спершу Київський торговельно-економічний університет, де взяв диплом з “Економіки та менеджменту”, а потім Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького — бакалавр і магістр філософії у 2023-му. Філософія не була абстракцією: вона формувала його погляд на світ як арену боротьби добра і зла, де мудрість мусить іти пліч-о-пліч з силою.
Революція Гідності: вогонь, що запалив долю
Листопад 2013-го вибухнув Євромайданом, і Кухарчук не встояв. У Черкасах він штурмував облдержадміністрацію, розганяючи “регіоналів” коктейлями Молотова. Київ зустрів його на Грушевському: шини палали, беркутівці стріляли, а він тримав барикаду, ризикуючи життям. Ці дні загартували — від цивільного до воїна.
Навесні 2014-го, коли Росія окупувала Крим і Донбас, Кухарчук записався добровольцем до “Азову”. Перші бої — визволення Мар’їнки, Іловайськ, Широкине — стали хрещенням. У пеклі Іловайська, де гинули сотні, він бачив зраду командування, але тримався: “Ми билися за кожен метр, бо знали — це наша земля”. З “Азову” пішов через рік, але ветеранство лишилося в крові.
Цей період — не героїка в вакуумі. Кухарчук згадував у розмовах, як голод і втома ламали слабких, але братство тримало. Його вибір став сигналом для тисяч: цивільні можуть стати елітою армії.
Політична арена: “Національний корпус” і черкаські битви
2016-й: Кухарчук очолив черкаський осередок “Національного корпусу”, увійшовши до Вищої ради. Партія, заснована Білецьким, стала платформою для ветеранів. Як помічник нардепа на громадських засадах, він блокував корумповані бюджети: у 2018-му штурм Черкаської міськради паралізував сесію на чотири спроби.
Вибори стали тестом. 2019-го — мажоритарка по 194 округу як самовисуванець, без успіху. Того ж року — акції проти Порошенка: блокування кортежу в Черкасах, 22 поранених копів, його затримання. “Ви гнобите ветеранів!” — кричав він. 2020-го — мер Черкас, третє місце з гаслом “Той, хто вигнав Пороха!”. 2021-го — ще проміжні вибори по 197-му.
- Ключові акції: Блокування міськради (2018) — проти корупції в бюджеті, paralyzed роботу на місяці.
- Антипорошенківська кампанія (2019): Сутички, але підняли тему “свинарчуків” — корупції в оборонці.
- Протести на Банковій (2021): За ветеранів, проти репресій — привело до арешту.
Після списків акції перейшли в суди, але Кухарчук бачить у цьому системний тиск на патріотів. Chesno.org фіксує всі балотування, підтверджуючи активність без мандатів.
Арешти й самопожертва: ціна за принципи
Серпень 2021-го: акція на Банковій проти арештів соратників за “вимагання”. Сутички — 8 копів і журналісти поранені. Кухарчука з Довбишем кинули за ґрати без застави. Протест? Він перерізав вени під Печерським відділком: “Не дамся живим репресіям!”. В СІЗО став кандидатом — символ опору.
У листопаді відпустили під зобов’язання. Скандали множилися: заява про “Сороса й Ротшильдів” у 2019-му, гості на медведчуковських каналах. Але для соратників — це боротьба з олігархами. Листопад 2019-го: “Держава здається глобалістам” — резонувало з ветеранами.
Ці події загартували: з СІЗО — на фронт. Його самопошкодження стало криком покоління, яке не терпить зради.
Повномасштабне вторгнення: оборона Київщини та Запоріжжя
24 лютого 2022-го Кухарчук зібрав підрозділ ССО “Азов Київ”, обороняв Київщину з 72-ю бригадою. Танки рвалися до столиці — вони тримали. Потім Запорізька кампанія: стабілізація, штурми. Восени — командир 2-го штурмового батальйону 3-ї окремої штурмової бригади.
Бахмутський напрямок, січень-квітень 2023: утримали південний фланг. Травень — контрнаступ: Сіверський Донець, деокупація Андріївки. Авдіївка: батальйон прорвав оточення, евакуював сили. “Ми були відрізані, але мечем пробилися”, — згадує він.
| Битва | Роль батальйону | Результат |
|---|---|---|
| Бахмут (2023) | Оборона флангу | Стабілізація |
| Сіверський Донець | Контрнаступ | Просування |
| Андріївка | Деокупація | Повне звільнення |
| Авдіївка | Прорыв оточення | Евакуація ЗСУ |
Таблиця базується на даних uk.wikipedia.org. Нагороди: “За мужність” III ст. (2022), Хрест бійця (2023), інші — за конкретні операції.
3-й армійський корпус: від бригади до елітної сили
Навесні 2025-го Андрій Білецький очолив 3-й АК, Кухарчук — заступник. Корпус росте: рекрутинг, технології, ППО. Кухарчук — начальник рекрутингу 3 ОШБр раніше, тепер масштабує. У інтерв’ю TSN (2025) розкрив: з СБУ до ТЦК можна мобілізувати тисячі, бо фронт потребує свіжої крові.
Проблеми ЗСУ? “Дезертирство через відсутність ідеології, бюрократію”, — каже він у “МЕЖА” (2025). Прогноз: війна триває, але з ідеологією переможемо. Ви не повірите, але його хлопці №1 по НРК і ППО — технології + дух.
Хорунжа школа: практичні кейси ідеологічної підготовки
З травня 2025-го в 3-му АК діє Хорунжа школа — не просто стрільба, а світогляд. Воїнів вчать поєднувати християнську етику з ведичною мудрістю, неоплатонізмом і мечем. “Раджарші з’являється в Калі-югу як відповідь демократії”, — пояснює Кухарчук.
- Курс 1: Сигхізм як філософія рівності — незалежно від касти, всі воїни.
- Курс 2: Відповідальність лідера — мудрість + сила, проти “лотосового брахманізму”.
- Курс 3: Експансія духу — Україна як спадкоємець князівств XIII ст.
Результат: мотивація росте, дезертирство падає. З obozrevatel.com (2026), школа формує еліту.
Філософія радjarші: серце його світогляду
Кухарчук називає себе радjarші — королівським мудрецем з Калі-юги. Не класичний кшатрій чи брахман: поєднання християнської любові до ближнього, неоплатонічного сходження до Єдиного, ведичної дхарми й меча. “Їв черешню, сапав город — знаю працю. Тепер веду армію”, — жартує він.
У Telegram і Instagram: сигхізм — рівність, незалежно від походження. Критикує сучасний брахманізм: “Спочивають у позі лотосу, а не беруть відповідальність”. Для України — архетип руських князівств: агресивна експансія духу. З 2026-го пости про трагедію в Черкасах з ветераном Русіновим: “Поліція vs військові — хто винен?”
Його рефлексії надихають: війна — не тільки кулі, а й битва ідей. У інтерв’ю Яніни Соколової (2026): “Мотиви воїнів — не зарплата, а сенс”. Після війни чекають виклики: демобілізація, ідеологічний вакуум — але з радjarші переможемо.
Дружина Ксенія — опора в тилу. Сьогодні Кухарчук не зупиняється: рекрутинг, школа, фронт. Його шлях шепоче: справжні лідери народжуються в вогні, а мудрість веде до перемоги. А фронт кличе — і він там, з мечем у руці й філософією в серці.