У львівських вуличках, де кожен камінь шепоче історії боротьби за свободу, виріс Роман Лозинський – хлопець, який з дитинства поєднував інтелект політолога з витривалістю марафонця. Народжений 20 січня 1994 року в серці Галичини, він став народним депутатом IX скликання від партії “Голос” (№15 у списку), першим заступником голови комітету з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування, а згодом головою підкомітету з деколонізації. Сьогодні, у 2026 році, як старший матрос Сил спеціальних операцій ЗСУ, він не просто служить на фронті, а й бореться за права побратимів у парламенті, ініціюючи закони про голосування військових на виборах.
Його шлях – це не суха хронологія дат, а жива мозаїка з адреналіну бойових дій на Херсонщині, енергії пластичних таборів і парламентських баталій за реформи. Роман Лозинський уособлює покоління, яке не чекає милостей від долі: від співзасновника “Школи Молодої Еліти” у Львові до визнаного лідера Forbes “30 до 30” у 2023-му. Активний у соцмережах, де ділиться марафонськими кілометрами та фронтовими рефлексіями, він надихає тисячі, доводячи, що справжній лідер поєднує кулак бійця з пером законотворця.
Ця енергія відчувається в кожній його ініціативі: від блокування російських соцмереж у 2020-му до законопроєкту про звіти міністрів перед звільненням у грудні 2025-го. Рейтинг виконання обіцянок сягає 65% за даними “Слово і Діло” станом на 2025 рік, з фокусом на підтримку ветеранів і деколонізацію. Роман Лозинський – не теоретик, а практик, чиї дії змінюють реальність.
Ранні роки: Львів як ковадло характеру
Львів завжди був для Романа Лозинського більше, ніж містом: це арена, де формувалися його принципи. У спеціалізованій школі №28 з поглибленим вивченням німецької мови він відкрив світ за межами підручників, а перші кроки в громадському русі робив ще підлітком. Родинні корені додають глибини – двоюрідний брат прабабці Євген Петрушевич, перший президент ЗУНР, і прадід Володимир Кузьмович, голова секретаріату УНДО, надихали на історичну пам’ять.
З дитинства Роман занурився в Пласт – скаутську організацію, де отримав найвищий ступінь “Гетьманський скоб”. Тут, серед наметів і вогнищ, він вчився лідерству, відповідальності та командній роботі. “Пласт формує не просто характер, а хребет нації”, – ділиться він у інтерв’ю. Ці роки заклали основу: дисципліна, патріотизм і вміння виживати в екстремальних умовах, що згодом врятувало на фронті.
У 2014-му, коли Майдан палав, Роман уже координував молодіжні проєкти. Це був не просто ентузіазм – перші уроки реальної політики, де слова перевіряються вогнем.
Освіта: від політології до магістра публічного адміністрування
У 2015 році Львівський національний університет імені Івана Франка видав Роману диплом бакалавра з політології. Але навчання не зупинилося: програма “Політичні студії” від Інституту лідерства УКУ підготувала його до депутатської роботи, а “Вища Політична Школа” від Фонду Конрада Аденауера у Києві розкрила секрети європейської демократії. Кульмінація – магістратура (MPA) у Школі публічного адміністрування УКУ в 2017-му.
Стажування в канадському парламенті у депутата Бориса Вжесневського в 2016-му стало переломом: там Роман побачив, як працюють справжні реформи. “Канада навчила мене, що політика – це сервіс для людей, а не шоу”, – згадує він. Ця освіта не теоретична: вона ожила в його законопроєктах про місцеве самоврядування.
Паралельно Роман став співзасновником “Школи Молодої Еліти” у Львові – платформи для підготовки лідерів, де тисячі молодих львів’ян навчилися змінювати громади.
Політичний старт: лідерство в Українській Галицькій партії
Ще студентом, у 2015-му, Роман приєднався до Української Галицької партії (УГП), ставши помічником депутатки Львівської міськради Юлії Гвоздович. Балотувався до міськради за округом №46, посівши друге місце з 8,9%. З 2017-го – заступник голови УГП, керівник секретаріату, де створив експертні групи проти популізму. У березні 2018-го очолив Політраду партії.
Його стиль – прагматичний: ініціював веловагон для Львівської залізниці та Львівський регуляторний хаб. У 2019-му УГП об’єдналася з “Голосом”, і Роман став координатором у Львівщині, увійшовши до парламенту під №15.
Цей етап показав: Роман Лозинський вміє будувати команди, де ідеї перетворюються на дії, як львівська кава – на енергію цілого дня.
У Верховній Раді: від фракції “Голос” до незалежного бійця
З 29 серпня 2019-го Роман – нардеп, член фракції “Голос”. Перший заступник голови ключового комітету, голова підкомітету з деколонізації, член Євронест. У 2021-му увійшов до міжфракційного об’єднання “Справедливість” через конфлікти у фракції.
Ключові ініціативи вражають: у 2020-му зібрав 156 підписів за блокування VK та Однокласників, потрапив під санкції РФ. Захистив Сергія Стерненка, взявши на поруки. У 2023-му – законопроєкт №6163 про позбавлення нагород колаборантів, прийнятий і впроваджений у 2025-му для понад 200 осіб. Грудень 2025-го: закон про звіти міністрів перед звільненням. Лютий 2026-го: кампанія за виборчі права військових.
Перед початком списку наведемо таблицю ключових досягнень у Раді.
| Законопроєкт/Ініціатива | Рік | Результат | Вплив |
|---|---|---|---|
| Блокування рос. соцмереж | 2020 | Продовжено санкції | Захист від пропаганди |
| Позбавлення нагород колаборантів №6163 | 2023 | Прийнято, впроваджено 2025 | 200+ осіб |
| Звіти міністрів перед звільненням | 2025 | Прийнято | Підзвітність уряду |
| Виборчі права військових | 2026 | В обговоренні | Демократія для ЗСУ |
Джерела даних: rada.gov.ua, slovoidilo.ua. Ця таблиця ілюструє, як Роман перетворює слова на закони, фокусуючись на реформах самоврядування та ветеранській підтримці – понад 5000 осіб охоплено програмами реабілітації у 2024-му.
Військова служба: від резервіста до бійця на передовій
Жовтень 2021-го: контракт у резерві 73-го морського центру ССО ЗСУ. 7 березня 2022-го, після вторгнення, добровільна мобілізація. Херсонський напрямок став випробуванням: один з перших у Херсоні 11 листопада 2022-го. “Золотий Хрест” від Головкома ЗСУ у 2023-му – за мужність у бою. З літа 2023-го прикомандирований до Ради, але лишається матросом.
Фронт навчив його емпатії: кампанії за права ЗСУ, як виборче право у 2026-му. “Військові – не просто солдати, а громадяни з голосом”, – його слова резонують тисячами лайків в Instagram.
Цей досвід робить його унікальним нардепом: парламентські рішення фільтруються через приціл снайпера.
Громадська активність: Пласт, спорт і молодь
Пласт – не хобі, а стиль життя. З “Гетьманським скобом”, Роман організовує табори, де молодь вчиться виживанню. “Бігова Україна” – ще один фронт: марафони, тріатлони будують витривалість. У 2023-му Forbes визнав його “творцем майбутнього”, УП – лідером у держуправлінні.
Він ремонтував понад 200 км доріг на Львівщині, лобіював ЄС-гранти. Це не піар – реальна допомога громадам.
Цікаві факти про Романа Лозинського
- Фанат футболу, підтримує львівські команди – матчі для нього як політичні битви.
- Колекціонує старовинні карти Галичини, вивчаючи етнічні зміни.
- У 2024-му пробіг марафон у формі матроса, зібравши кошти на дрони для ССО.
- Санкції РФ з 2020-го – “почесний шрам” для патріота.
- Перейменував 500 топонімів у регіонах, стираючи колоніальне минуле.
Ці деталі показують: за фасадом політика – жива особистість з пристрастями.
Спадщина та сучасні виклики
Родина Романа – опора: близькі підтримують у парламенті й на фронті. Його внесок у деколонізацію – перейменування вулиць, видалення символів – змінює простір. У 2026-му фокус на стійкості: гранти ЄС, реформи для ветеранів.
Роман Лозинський продовжує бігти: марафони, закони, бої. Його історія нагадує, що лідери народжуються в дії, а Галичина дає крила. А що буде далі – залежить від таких, як він, хто не зупиняється.