У спекотному серпневому дні 1976 року в маленькому селі Перегонівка на Кіровоградщині з’явився на світ хлопчик, який згодом переверне уявлення про те, як звичайний технік може стати одним з найвпливовіших гравців українського ринку. Віктор Степанович Поліщук, народжений у скромній родині Степана та Галини Поліщуків, виріс серед золотих ланів і простих радощів сільського життя, де мрії про велике місто вимагали неабиякої наполегливості. Сьогодні, на 2026 рік, його ім’я асоціюється з гігантськими торговими мережами, хмарочосами Києва та складними перипетіями логістики в часи війни – імперією, що пережила крахи банків, скандали й ракетні удари.
Його бізнес-епопея почалася з продажу електротехніки, а розквітла мережею “Ельдорадо” – колись найбільшим рітейлером побутової техніки в Україні, ТРЦ “Гулівер” як символом столичного амбіцій та логістичними гігантами, що обробляють тисячі вантажівок щодня. Хоч би як вигиналися долі його активів – від банкрутств до націоналізацій, – Поліщук лишається фігурою, чиї статки Forbes оцінював у 275 мільйонів доларів ще 2021-го, а сам він називає близько 300 мільйонів на 2025-й. Це історія не просто успіху, а виживання в бурхливому морі української економіки, де хвилі криз б’ють з усіх боків.
Земля Перегонівки, де юний Віктор ганяв по пилюжних дорогах, закаліла в ньому ту стійкість, яка згодом витримає і фінансові шторми, і політичні бурі. Від техніка в науковому підприємстві до власника хмарочосів – шлях, сповнений раптових поворотів, де кожен крок вимагав не лише розуму, а й інтуїції хижака бізнес-джунглів.
Раннє життя: корені в землі та перші кроки до Києва
Село Перегонівка, загублене серед безкраїх полів Кіровоградщини, стало колискою для хлопця, чиє ім’я згодом гримить у бізнес-новинах. 15 серпня 1976 року тут народився Віктор Поліщук – син простих селян Степана та Галини, де щоденний хліб заробляли потом і дбайливістю. Ті дитинство мрії про велике життя, наповнені запахом свіжосіненого сіна та гулом тракторів, штовхнули його до Києва, де реальність виявилася суворішою за будь-які мрії.
Ще студентом, у 1993-му, Віктор влаштувався техніком у науково-дослідне підприємство “Енерготехнологія” – скромна посада, але перша сходинка на драбинах кар’єри. З 1997 по 2001 рік він ріс до інженера, опановуючи теплоенергетику в Київському технологічному інституті харчової промисловості ім. А.І. Мікояни (нині Національний університет харчових технологій). Пізніше друга вища – економіст у тому ж закладі – дала інструменти для майбутніх авантюр. Ця освіта, поєднання техніки й економіки, стала фундаментом, на якому Поліщук збудував імперію, де логістика переплітається з ритейлом як шестерні в ідеальній машині.
Київські роки були сповнені голоду амбіцій: молода сім’я, перші заробітки, мрії про стабільність. Дружина Лілія Різва, яка згодом керуватиме ключовими проектами, підтримувала його в усьому. Ці корені – не просто фон, а джерело тієї земної практичності, що вирізняє Поліщука серед гламурних олігархів.
Перші бізнес-кроки: від електротехніки до логістичних гігантів
2001 рік став поворотним: Віктор заснував ТОВ “Техенерготрейд” – спочатку крохотну фірму з продажу електротехніки, яка швидко переродилася в логістичний монстр. Уявіть: з гаража до фур, що мчать по трасах України. Паралельно з дружиною вони будують котеджне містечко “Явір” під Києвом – перший великий проект, де нерухомість стає не просто дахом, а інвестицією в майбутнє.
Цей старт нагадує класичну американську мрію, тільки в пострадянських реаліях: ризики, кредити, перші контракти. “Техенерготрейд” еволюціонував, освоюючи логістику, яка згодом стане хребтом бізнесу. До 2004-го Поліщук уже хапав за горло ринок, купуючи 70% мережі “Технополіс” – 7 магазинів побутової техніки, що за 8 років виросли до 65 з оборотом 380 мільйонів доларів. Повний викуп у 2005-му закріпив успіх.
- Ключові перші активи: “Техенерготрейд” – логістика, що обробляє тисячі тонн вантажів; “Явір” – котеджі для середнього класу, символ стабільності.
- Стратегія зростання: Фокус на регіонах, де конкуренція слабка, – від Кіровограда до Львова, з акцентом на сервіс і ціни.
- Особливість: Поліщук завжди інвестував у склади, передбачаючи бум e-commerce ще до смартфонів.
Після списку стає зрозуміло: ці кроки не були сліпими. Поліщук інтуїтивно будував екосистему – ритейл годує логістику, логістика тримає ритейл. Це той фундамент, на якому вистояла імперія в часи кризи.
Вершина розквіту: “Ельдорадо”, “Гулівер” і рітейл-імперія
2013 рік – апогей: покупка “Ельдорадо”, найбільшої мережі побутової техніки, злиття з “Технополісом”. Результат? Другий рітейлер за магазинами, лідер за оборотом – 150 точок по всій країні, де українці купували телевізори й холодильники. Паралельно відкривається ТРЦ “Гулівер” – 35-поверховий гігант у серці Києва, найвищий офісний центр столиці, з орендарями на кшталт Coca-Cola та Uber.
Будівництво “Гулівера” тягнулося 10 років, коштувало сотні мільйонів, але приносило 70 мільйонів доларів ренти щороку. Поліщук не просто торгував – він створював хаб: ритейл унизу, офіси зверху, логістика ззаду. Forbes у 2013-му ставить його на 71-ше місце з 214 мільйонами доларів, у 2021-му – 36-те з 275-ма.
| Рік | Статки (млн $) | Місце Forbes | Джерело |
|---|---|---|---|
| 2013 | 214 | 71 | forbes.ua |
| 2021 | 275 | 36 | forbes.ua |
| 2025 (самооцінка) | ~300 | – | Інтерв’ю ЕП |
Таблиця ілюструє динаміку: зростання попри кризи. Дані з forbes.ua та uk.wikipedia.org. Цей період – час, коли Поліщук почувався королем, інвестуючи в банки (“Михайлівський”, “Всеукраїнський банк розвитку”) та землі.
Банківські бурі та земельні скандали: випробування вогнем
Банки стали Ахіллесовою п’ятою: “Михайлівський” 2014-го – тиск НБУ, продаж, крах 2016-го з 23 мільярдами збитків Фонду гарантування. Поліщук звинувачував регулятора в рейдерстві, вкладники – його в виведенні активів. Землі в Броварах (94 га держмайна) – скандал 2013-2015: передача через фірми, протести, арешти, але зрештою розвиток логістики.
Борги перед Ощадбанком та Укрексімбанком сягнули 14 мільярдів гривень за “Гулівер” – реструктуризація до 2044-го під 3,65%, прострочки через війну. 2025-го активи переходять державі, Поліщук оскаржує: “Вони відібрали ‘Гулівер’. Зараз кажуть: твої проблеми”. Звинувачення в зв’язках з Януковичем (гаманець Клименка), поїздках до РФ – він спростовує, наголошуючи на бізнесі в Україні.
- Кроки через кризи: Реструктуризація боргів, фокус на логістику.
- Уроки: Не покладайся лише на банки – будуй реальні активи.
- Наслідки: Втрата “Гулівера”, але збереження “Ельдорадо” (скоротилося до 60 магазинів).
Ці випробування загартували: з руїн банкрутств постала нова логістична зірка.
Логістика як рятівний круг: RLC та майбутнє
Група RLC – 320 тисяч квадратних метрів складів, 4 тисячі авто на добу, лідер ринку. Удар “Іскандера” по складу “Ельдорадо” 2022-го (800 мільйонів гривень втрат) не зламав: відновлено за 70 мільйонів доларів. Поліщук перекинув фокус сюди – децентралізація на Захід, нові термінали під Броварами (24 тисячі м²).
Війна змусила адаптуватися: “Ельдорадо” виживає онлайн і в 60 точках, логістика годує всіх. “Моя логістика працює чудово”, – казав він у 2025-му. Це не просто склади – це артерії економіки, де пульсує торгівля в часи блэкаутів і обстрілів.
Цікаві факти про Віктора Поліщука
- Його дружина Лілія керувала “Гулівером”, перетворивши хмарочос на магніт для IT-гігантів.
- Поліщук виїжджав за кордон як “волонтер-водій” з підробленими паперами – епізод, що додав перцю скандалам.
- У 2025-му намагався вивезти Rolls-Royce на 50 мільйонів гривень – елітний автопарк серед боргів.
- Спростовує чутки про родичку Медведєвої: “Вигадка Різаненка”.
- Формула успіху: 30% свої гроші, 70% кредити – модель, що витримала три президентства.
Ці перлини роблять Поліщука не просто магнатом, а персонажем епосу.
Сучасний портрет на 2026: втрати, суди та непереможний дух
2025-й приніс санкції РНБО (скасовані?), втрату “Гулівера” (“Усі команди роздавав Єрмак”, – його слова в інтерв’ю ЕП), але логістика цвіте. Поліщук оскаржує все в судах, планує ЖК і розширення RLC. Він лишається в грі: “Думаю, ті ж гроші, може, більше” – слова, що резонують ентузіазмом вижившого.
Його історія – дзеркало України: від ейфорії 2013-го до адаптації в війні. Логістика тримає імперію, ритейл оживає, суди киплять. А Перегонівка шепоче: корені сильніші за бурі. Що далі? Нові склади, може, повернення активів – бізнес не стоїть на місці.
У світі, де гіганти падають, Поліщук мчить уперед, як фура по новій трасі – з досвідом у кузові й поглядом на горизонт.