Василь Іванович Хмельницький – це ім’я, яке пульсує в ритмі сучасної української економіки, де сталевий характер робітника переплавляється в інноваційні парки та мільярдні інвестиції. Народжений у віддаленому казахстанському селі, він виріс у скромній сім’ї тракториста й малярки, а сьогодні керує холдингом UFuture, що оживає технологічні мрії в UNIT.City. Підприємець, екс-нардеп п’яти скликань і організатор Київського міжнародного економічного форуму – його шлях сповнений драматичних поворотів, від парламентських баталій до будівництва міст майбутнього.
Уявіть, як юний зварювальник з Ватутіного варить метал у ленінградських цехах, а через десятиліття його проекти приваблюють тисячі IT-спеціалістів до Києва. Хмельницький не просто заробляє – він створює екосистеми, де стартапи дихають свободою, а промисловість оживає попри ракети й кризи. За даними forbes.ua, його активи генерують мільйони орендного доходу, а UNIT.City сягає 95% заповненості навіть у воєнні часи.
Його історія – це не суха хронологія, а жива сага про наполегливість, де кожен крок відварений досвідом невдач і тріумфів. Від скромних починань у 90-х до статусу одного з топ-інвесторів України, Василь Хмельницький демонструє, як один чоловік може формувати обличчя нації.
Раннє дитинство: корені в степах Казахстану
10 вересня 1966 року в маленькому Баянаулі Павлодарської області Казахської РСР з’явився на світ хлопчик, якого доля готувала до великих звершень. Батько-тракторист і мати-малярка вчили сина цінувати працю рук – у тій сім’ї не було місця мріям про легкі гроші. Переїзд до України в юності став першим поворотом: Ватутіне на Черкащині, де Василь вступив до СПТУ-2, стало його першим університетом життя.
У 1984-му, у 18 років, він здобув професію слюсаря-зварювальника, а вже наступного року пішов до армії. Два роки служби загартували характер, ніби вогонь у печі. Повернувшись, Хмельницький ринув у роботу: газоелектрозварювальник у ленінградському будівельно-монтажному управлінні з 1987 по 1991-й. Ті роки – сувора школа, де метал гнеться лише під напором волі.
Розпад Союзу кинув виклик, але Василь не зламався. У 1991-му він очолив інформаційний відділ СП “Орімі-Вуд” у Ленінграді, а за рік став директором АТ “Данаприс”. Це був стрибок від робітника до менеджера – інстинкт виживальника шукав нові горизонти.
Освіта та перші бізнес-кроки: фундамент успіху
Паралельно з роботою Хмельницький не цурався знань. З 1997 по 2003 рік він опанував правознавство в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка – диплом юриста став пропуском у великі ігри. У 1994-му він уже очолював інформаційно-аналітичний відділ АТ “Реал-груп”, де навчився читати ринки, як відкриті книги.
90-ті – час хижацького капіталізму, де виживали найгнучкіші. Василь інвестував у перші активи, будував мережі контактів. До 1998-го його бачення призвело до політики, але бізнес не відпускав: Київська інвестиційна група (КІГ) у 2003-му стала платформою для великих угод.
Цей період – метафора ковки: кожен досвід, від зварювання труб до аналізу ринків, формував сталевий хребет майбутньої імперії. Без формальної бізнес-освіти Хмельницький покладався на вуличну мудрість, яка виявилася міцнішою за дипломи.
Політична кар’єра: парламентські бурі та уроки влади
У 1997-му вступ до Партії зелених України – не випадковість, а стратегія. Як №3 у списку, Хмельницький став нардепом III скликання (1998-2002). Він обирався ще чотири рази: IV (2002, мажоритарка Запоріжжя), V (2006, БЮТ), VI та VII (2007-2014, Партія регіонів). Фракції мінялись, як вітри: від “зелених” до Тимошенко, потім до Януковича.
У Раді він сидів у комітетах з боротьби з корупцією, бюджету, правоохоронної діяльності. Голосував за Харківські угоди 2010-го, а 16 січня 2014-го підтримав “диктаторські закони” – крок, що залишив гіркий осад. Та війна на Майдані змусила переглянути пріоритети: у 2014-му Василь пішов з політики, ставши віце-президентом УСПП.
Політика навчила маневрувати в хаосі, але коштувала репутації. Сьогодні Хмельницький рефлексує: “Власник бізнесу має приймати рішення швидко, незалежно від настрою”. Цей досвід став каталізатором для чистого бізнесу.
Бізнес-імперія: від Запоріжсталі до UFuture
2003 рік – пік: з партнером Андрієм Івановим за $70 млн купили 33% “Запоріжсталі”, продали 2007-го з профітом. КІГ поглинула активи: Київенергохолдинг, Київхліб, Київгаз, банк “Хрещатик” (вихід 2015-го, банк лопнув 2016-го). ТРЦ Ocean Plaza проданий 2012-го за $350 млн, викуплений частково з дисконтом нещодавно.
UDP – девелоперська перлина: ЖК “Новопечерські Липки”, “Бульвар Фонтанів”, аеропорт “Київ” (Жуляни). У 2022-му продав 65% партнеру, фокусуючись на інноваціях. UFuture об’єднує все: інвестиції в Biopharma (прибуток під час війни), Plank Electrotechnic, сонячні станції.
Ця імперія – не статична, а жива: орендний дохід $19 млн, кредити $200 млн на старті війни, готівка $250 тис. Хмельницький жартує: “Дві кризи пережив – і ще дві переживу”.
UNIT.City: серце технологічної революції
Запущений 2017-го на базі мотоциклетного заводу, UNIT.City – це 36 тис. кв. м кампусів за €50 млн інвестицій. Сьогодні 108 резидентів, 95% заповненості, плани на 400 тис. кв. м офісів і 200 тис. житла для 20 тис. айтішників до 2028-го. ЖК UNIT.Home – від 35 тис. грн/кв. м.
У 2025-му парк здобув премію ASLA Professional Awards – перша для України в ландшафтній архітектурі. Над паркінгом будують одну з найбільших сонячних СЕС, з 2 МВт акумуляторами до 2026-го. Харківський UNIT постраждав від ракет, але Київ стоїть міцно.
Це не просто офісний простір – це екосистема, де таланти цвітуть, як кактуси в степу. Хмельницький пишається: “Раніше заробляв на процесах, тепер – на проєктах з соціальним значенням”.
Інші проекти: промисловість і майбутнє
Індустріальний парк “Біла Церква” – $6,5 млн вкладень, з планами навчального центру 2026-го. LvivTech.City – $1,5 млн на добудову. K.Fund (2015) підтримує молодь: TCDC, Lean Institute, K.Fund Media. Київський МЕФ збирає лідерів, а форум промисловців 2025-го проголосив: подвоєння виробництва через парки.
Під час війни бізнес адаптувався: Biopharma росте, сонячні панелі компенсують blackout’и. Хмельницький інвестує з Alterra Group, залучаючи виробників – Україна стає хабом.
Виклики не ламають: “Ситуація – марафон, бери участь або стій осторонь”. Ці проєкти – мости до повоєнного буму.
| Проект | Інвестиції | Статус 2026 | Вплив |
|---|---|---|---|
| UNIT.City Київ | €50 млн | 95% заповнено, СЕС + батареї | 20 тис. IT-спеціалістів |
| Біла Церква | $6,5 млн | Навчальний центр 2026 | Індустріальний хаб |
| LvivTech.City | $1,5 млн | Добудова першої черги | IT-кластер Львів |
Джерела даних: forbes.ua, uk.wikipedia.org.
Таблиця ілюструє масштаби: кожен проект – цеглинка в фундаменті нової України. Після неї бізнес не зупиняється – розширюється.
Вплив на економіку: від локальних робочих місць до глобальних трендів
Хмельницький – каталізатор змін. UNIT.City приваблює інвестиції, створює тисячі джобів, стимулює IT-експорт. Під час війни його парки демонструють стійкість: оренда нижча на 15-35%, але резиденти лишаються. Biopharma забезпечує ліки, сонячні панелі – енергію.
Він лобіює індустріальні парки, де производство росте вдвічі. Forbes відзначає: $19 млн оренди – це податки, зарплати, зростання ВВП. Василь міняє парадигму: від сировини до технологій.
Його бачення надихає: “Купуй дешево, продавай дорого – але з душею”. Україна завдяки таким, як він, тримається на плаву.
Цікаві факти
- Перший мільйон від зварювання? Ні, але перші гроші – від “Данаприс” у 92-му. Василь жартує: “Метал навчив мене згинати реальність”.
- Премія ASLA 2025 для UNIT.City – перша для України, визнання ландшафтних геніїв.
- Зустрів війну з $250 тис. готівкою та $200 млн кредитів – “Не відкладав на чорний день”.
- Сини Олександр та Іван, донька Маруся – сім’я в епіцентрі: дружина Зоя будує “Освіторію”.
- Форум промисловців 2025: заклик подвоїти виробництво парками.
Ці перлини роблять Хмельницького не іконою, а живою легендою – з гумором і ризиком.
Факти додають кольору: хто б подумав, що візіонер ночував у цехах?
Сім’я та особисте: опора в бурях
Зоя Литвин – не просто дружина, а партнерка: голова “Освіторії”, співзасновниця Новопечерської школи. Разом вони виховують синів Олександра (1993 р.н.) та Івана (2007), доньку Марусю. Сім’я – як якір: під час криз Зоя тримає тил.
Хмельницький відкритий в Instagram: фото з родиною, бізнес-інсайти. Особисте життя – паливо для амбіцій: “Великі проєкти потребують балансу”.
У 59 років він у формі: теніс, читання, марафони. Майбутнє – в наступному проекті, де Україна сяятиме яскравіше.
Хмельницький наголошує: “Незалежно від ситуації, бери відповідальність”. Ця фраза – маніфест для покоління.