У серці Черкащини, де золоті лани сусідять з тихими селами, виросла жінка, чий шлях від шкільного класу до крісла голови районної адміністрації вражає наполегливістю. Тернова Ірина Володимирівна, народжена 2 лютого 1981 року в селі Броварки Золотоніського району, стала символом тихої сили, яка тримає фронт не лише зброєю, а й організацією. Три роки на чолі Золотоніської РВА, бурхлива громадська робота після – все це історія людини, яка не зупиняється перед викликами війни та політики.
З дитинства оточена книгами та педагогічним теплом батьків, Ірина ввібрала любов до рідної землі. Її кар’єра розгорталася як ріка Сейм – спокійно спочатку, бурхливо в ключові моменти. Сьогодні, у 2026 році, вона очолює Черкаський осередок ГО «Захист Держави», бере участь у сесіях рад і ділиться думками про перемогу в соцмережах, нагадуючи: перемога починається з малого.
Але за цими рядками ховається не просто послужний список, а життя, сповнене емоцій – від сліз радості повернення полонених до гніву на недбалість. Розберемося, як звичайна сільська дівчина перетворилася на лідерку, чиї рішення впливали на долі тисяч.
Раннє дитинство та сімейні корені
Село Броварки, де народилася Ірина Тернова, – типове українське село з густими садами та шкільним дзвоном, що кличе до знань. Сім’я педагогів стала першим учителем: батьки прищепили шанування освіти й відповідальності. Уявіть маленьку дівчинку, яка бігає між шкільними партам, мріючи стати як мама чи тато. Цей фундамент визначив усе.
Навчання в місцевій школі пройшло на одному подиху. Ірина вирізнялася допитливістю, особливо до історії – предмету, що відкриває таємниці минулого. Після випуску шлях проліг до Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького, історичний факультет. У 2002 році диплом у кишені, і світ здавався відкритим для молодої випускниці.
Сім’я стала опорою: чоловік Володимир, теж вчитель історії та іноземних мов, працював у школах району, очолював профспілку освітян. Син Богдан обрав фіскальний напрям – студент університету податкової служби. Разом вони – міцна команда, де підтримка перемагає будь-які бурі.
Перші кроки в професії: вчителька з душею
Диплом не закинувся в шухляду – Ірина одразу повернулася до Броварківської ЗОШ, де три роки викладала історію. Уявіть уроки, де минуле оживає через розповіді про козаків чи Гетьманщину, а учні горять очима. Це був час, коли вона відчула смак відповідальності за молоде покоління.
У 2005-му переїзд до Золотоноші: вихователька в ДНЗ «Сонечко». Тут Ірина навчилася працювати з найменшими, перетворюючи будні на гру. Чотири роки малеча сміялася під її керівництвом, а вона – набиралася терпіння й креативу.
Повернення до Броварок у 2009-му як вчителька історії та права закріпило педагогічний етап. Ці роки – не просто робота, а місія: формувати патріотів у часи змін. Перехід до адмінроботи став логічним – талант організатора прорвався назовні.
Державна служба: від спеціаліста до керівниці відділів
У 2010-му Ірина вступила в Золотоніську РДА головним спеціалістом відділу освіти. Тут вона координувала проекти, спілкувалася з школами, вирішувала бюджетні питання. Два роки досвіду – і підвищення: завідувачка сектора внутрішньої політики в 2012-му.
До 2016-го керувала відділом регіональної та інформаційної політики. Це час прес-конференцій, зв’язків з громадою, де слова перетворювалися на дії. Далі – відділ організаційної роботи та внутрішньої політики, де Ірина стала майстром координації.
Коротка пауза у 2018-2019-му не зламала – навпаки, повернення сильнішим: головспец управління економіки Золотоноші у 2020-му. Тут вона опанувала фінанси, проекти розвитку. А у квітні 2021-го – розпорядження Президента: голова Золотоніської РДА. Депутат райради VIII скликання додав ваги.
| Період | Посада | Місце роботи |
|---|---|---|
| 2002-2005 | Вчителька історії | Броварківська ЗОШ |
| 2005-2009 | Вихователька | ДНЗ «Сонечко», Золотоноша |
| 2010-2012 | Головний спеціаліст відділу освіти | Золотоніська РДА |
| 2021-2024 | Голова РВА | Золотоніська РВА |
Таблиця ілюструє еволюцію – від класу до кабінету. Джерела даних: декларації НАЗК та місцеві ресурси.
На чолі району: реформи та буденні битви
Призначення у 2021-му співпало з реформою децентралізації. Ірина Тернова фокусувалася на аграрному секторі – Золотоніщина ж зернова жила. Проекти з модернізації ферм, підтримка фермерів – все це під її крилом.
Вона згуртовувала громади, вирішувала земельні суперечки. «Не руйнувати, а примножувати» – її принцип, озвучений у постах. Депутатські повноваження допомагали просувати бюджети на інфраструктуру: дороги, школи, ЦНАПи.
- Розвиток економіки: залучення інвестицій у переробку зерна, нові робочі місця.
- Соціалка: програми для ВПО, пільги для ветеранів.
- Екологія: очищення річок, посадка лісів – маленькі кроки до зеленої Золотонощини.
Ці ініціативи не були паперовими: фермери дякували за субсидії, а громади – за прозорість. Але й критика лунала – про повільність бюрократії.
Війна як іспит: аграрний фронт і оборона
24 лютого 2022-го змінило все. Тернова стала голосом району в Telegram і FB: пости про жнива під сиренами, евакуацію, укриття. Район тримав «аграрний фронт» – урожаї йшли на експорт, годуючи країну.
Організація пунктів обігріву, розміщення ВПО – тисячі людей знайшли прихисток. Підтримка ЗСУ: дрони, авто, волонтерство. У 2025-му жнива стали символом стійкості – комбайни гули попри ракети.
Та не без хмар: скандали з блокпостами (аварія 2022-го), санаторієм для ротації (2023, сюжет Соколової). Тернова реагувала швидко – прибирання, ліжка, але критика лишилася. Розпорядження Кабміну 2023-го про дисциплінарку – урок, а не кінець.
Звільнення 2024-го: перезавантаження без паузи
5 червня 2024-го указ Зеленського: кінець триріччя на посаді. Офіційна причина – стандартна, але чутки про «не ту команду» гуляли. Ірина подякувала в пості: «Дякую за можливість служити». Без образ – з висотою.
Новий етап: очільниця Черкаського осередку ГО «Захист Держави». Зустрічі з художницями, волонтерами, сесії райради (2026, XXXII сесія). Акції «Між небом та землею», підтримка ВПО – енергія не згасла.
Цікаві факти про Тернову Ірину
- Улюблений предмет – історія, бо «минуле вчить не повторювати помилок».
- Син Богдан обрав фіскальну справу – родинна традиція служіння державі.
- У 2026-му пост про 23 лютого: «Життя змінилося назавжди, але віра в перемогу – ні».
- З FB: слози радості від повернення полонених – емоційний бік лідерки.
- Авто Nissan Note 2007 – скромність попри посаду (декларація 2023).
Ці штрихи роблять образ живим, як розмова за чаєм.
У 2026-му Ірина Тернова продовжує: сесії, ГО, пости про сили ЗСУ. Її шлях нагадує, що лідерство – не посада, а поклик. Район пам’ятає жнива під її чатом, а Черкащина – активістку. Що далі? Можливо, нові горизонти, бо така енергія не зникає.
Золотонощина дихає спокоєм завдяки таким, як вона – тихим героям тилу.