У львівських вуличках, де кам’яні бруки шепочуть історії минулих століть, народився Сергій Віталійович Лавренюк 8 березня 1971 року. Цей чоловік з гострим поглядом і нестримною енергією перетворився на одного з найвпливовіших продюсерів сучасної України. Як генеральний продюсер Solar Media Entertainment, він стояв за касовими хітами на кшталт “DZIDZIO Контрабас” і фестивальними перлинами, що сяяли в Каннах, як “Лагідна” чи “Гірська жінка: на війні”. Його ім’я асоціюється з відродженням національного кіно, де комерційний успіх переплітається з мистецьким визнанням.
Сергій Лавренюк не просто інвестує в проекти – він створює історії, що чіпляють мільйони. З 2016 року, коли дебютував з “#Selfieparty”, його компанія випустила десятки фільмів, серіалів і театральних постановок. У 2026-му глядачі вже аплодують прем’єрам “Всі відтінки спокуси” з його дружиною Оленою Лавренюк у головній ролі та анонсам екранізації про “Брати Гадюкіни”. Член Європейської кіноакадемії з 2018-го, він довів, що українське кіно може конкурувати на світовій арені.
Його шлях – це суміш львівської наполегливості та київської амбітності. Від дистриб’ютора товарів у 90-х до власника телеканалу “Сонце” та медіа-холдингу, Лавренюк завжди відчував пульс аудиторії. Сьогодні його бізнес охоплює нерухомість, агробізнес і контент-продакшн, але серце б’ється в ритмі кінкамери.
Дитинство у Львові: корені творчої пристрасті
Львів 70-х – місто театрів, кав’ярень і перших рок-концертів – став колискою для Сергія Лавренюка. Народжений в інтелігентній родині, хлопчик рано захопився кіно, бігаючи до “Планети Кіно” на сеанси радянських стрічок. Ці вечори, наповнені запахом попкорну й емоціями героїв, запалили іскру, яка розгорілася роками пізніше. Родина, де цінували освіту й культуру, підготувала ґрунт для його майбутніх звершень.
Перша освіта Сергія – педагогічна, з теорії фізкультурних дисциплін. Два роки він викладав у виші, передаючи енергію молодим студентам. Та душа тягнула до бізнесу. Друга вища – менеджмент і економіка в Національному університеті “Львівська політехніка” – дала інструменти для реальних справ. Цей дует дисциплін, спорт і економіка, викував характер, здатний витримати прокатні ризики й фестивальні марафони.
У перехідні 90-ті Львів пульсував змінами, і Сергій не стояв осторонь. З 1994-го він занурився в дистриб’юцію, постачаючи товари по всій Україні. Це був жорсткий світ, де успіх вимірювався вантажівками й контрактами, але навчив читати ринок як відкриту книгу.
Від дистрибуції до медіа: будівництво імперії
Бізнес 90-х загартував Лавренюка, перетворивши його на мільйонера з чуттям до можливостей. У 2012-му він робить стрибок у медіа: запускає телеканал “Сонце” – платформу для розваг і новин, що швидко набула популярності. Того ж року народжується Solar Media Entertainment, серце його кінематографічної діяльності. Компанія зосередилася на повному циклі: від ідеї до прокату.
Сьогодні портфель Лавренюка різноманітний, як український ландшафт. Окрім медіа, він інвестує в нерухомість через “ЛС-Холдинг” і “СТЛ”, вирощує ягоди в “Ланберрі”. Припинені проєкти, як “Вест-Тобакко-Груп” чи “С.А.Д.”, нагадують про ризики, але ключові активи процвітають. Ось огляд його бізнес-структур:
| Компанія | ЄДРПОУ | Сфера | Статус |
|---|---|---|---|
| СОЛАР МЕДІА | 38097997 | Телевізійне мовлення | Активна |
| ЛС-ХОЛДИНГ | 43085297 | Нерухомість | Активна |
| СТЛ | 40821869 | Нерухомість | Активна |
| ЛАНБЕРРІ | 32037398 | Агробізнес (ягіди) | Активна |
Дані з opendatabot.ua. Ця диверсифікація захищає від криз, дозволяючи медіа-проєктам дихати вільно. Лавренюк не розкриває доходів, але його активи говорять самі за себе – від студій до полів.
Дебют у кіно: “#Selfieparty” і перші уроки прокату
2016-й – рік, коли Сергій Лавренюк ступив на червону доріжку. “#Selfieparty” режисера Любомира Левицького – комедія для молоді з елементами еротики – зібрала касу, увійшовши в топ-10 українських стрічок. Продюсер ризикував, але вгадав тренд: селфі-культура й гумор для Z-покоління. Фільм став трампліном, показавши, що Лавренюк вміє балансувати бюджет і видовище.
Того ж року стартує театральна антреприза “Ідеальна сімейка” Дмитра Богомазова. Прем’єра в Театрі ім. Франка зібрала аншлаги, довівши талант продюсера в живому мистецтві. Ці проєкти – як перші кроки марафонця: напружені, але впевнені.
Успіх надихнув на масштабніше. Лавренюк залучив державне фінансування від Держкіно, що викликало дискусії, але результати переконали скептиків.
Фестивальний успіх: від Канн до світового визнання
2017-й приніс “Лагідну” Сергія Лозниці – арт-історію за Чеховим, що засяяла в Каннах. Як український співпродюсер, Лавренюк забезпечив копродукцію, розширивши горизонти. Фільм номінувався на “Оскар”, піднявши статус українського кіно.
Наступного року “Коли падають дерева” Марисі Нікітюк і “Гірська жінка: на війні” Бенедикта Ерлінґссона (спільно з Францією та Ісландією) здобули фестивальні нагороди. Остання брала призи на Рейк’явіку, Стокгольмі, воїна-призер на Одеському МКФ. Ці проекти довели: Лавренюк вміє поєднувати локальні історії з глобальним резонансом.
- Ключові фестивалі: Каннський МКФ (2017, 2018), Міжнародний тиждень критики, Одеський МКФ.
- Досягнення: Номінація на “Оскар”, десятки призів.
- Урок: Арт-кіно приносить престиж, відкриваючи двері для копродукцій.
Ці перемоги не просто статуетки – вони інвестиції в майбутнє, де українські режисери стають світовими іменами.
Комерційні хіти: “DZIDZIO Контрабас” і масовий успіх
“DZIDZIO Контрабас” 2017-го – фурор прокату. Комедія Олега Борщевського зібрала понад 22 мільйони гривень за 13 тижнів, ставши найкасовішою українською стрічкою. Лавренюк як продюсер вловив вайб: гумор, музика, зірковий DZIDZIO. Фільм дивився вся країна, від дітей до бабусь.
2019-го “11 дітей з Моршина” Аркадія Непиталюка продовжила комедійну лінію – сімейна пригода з чарами й сміхом. “Let it snow” і “Егрегор” Станіслава Капралова додали жанрового різноманіття: романтика й трилер. Ці проекти приносили прибуток, фінансуючи арт-експерименти.
- Оберіть зірку з харизмою (DZIDZIO, Непиталюк).
- Змішайте гумор з локальним колоритом.
- Агресивний маркетинг: трейлери, соцмережі.
Результат? Стабільні збори й лояльна аудиторія. Але критики іноді дорікали вульгарністю – Лавренюк відповідав касою.
Сучасні проєкти: 2025-2026 як пік кар’єри
2025-2026 – урожай для Solar Media. “Всі відтінки спокуси” – еротично-історичний трилер з Оленою Лавренюк, Володимиром Дантесом, прем’єра взимку 2026-го. Прем’єра в Києві зібрала зірковий десант, а трейлер віруситься в TikTok.
Екранізація книги про “Брати Гадюкіни” – особисте для львів’янина Лавренюка, який знав Кузьмінського. “Кава з кардамоном” (2 сезон), “Випробувальний термін”, “Загибель богів”, “Уроки толерантності” – суміш драми, комедії, трилера. Сергій у журі Одеського МКФ 2025-го, анонсує нові копродукції.
Війна змінила пріоритети: більше патріотичних історій, підтримка ЗСУ. Лавренюк інвестує в контент, що лікує душу.
Цікаві факти про Сергія Лавренюка
- Його доньки Поліна та Зоя дебютували в “11 дітей з Моршина” – сімейний бізнес у дії.
- Знав лідера “Гадюкіних” Кузьмінського ще в юності – ностальгія оживає у фільмі 2026-го.
- Отримав мільйони від Держкіно, але звинувачення в кумівстві (ролі для дружини) спростовує успіхом проектів (uk.wikipedia.org).
- Член правління Української кіноакадемії з 2017-го – лобіює реформи кіноіндустрії.
- У 2023-му “Егрегор” викликав скандал через “реквізитне” авто за 1,2 млн грн, але стрічка зібрала касу.
Ці перлини роблять Лавренюка не просто бізнесменом, а легендою з людським обличчям.
Сім’я: опора в Олені Лавренюк та доньках
Олена Лавренюк, актриса з львівським шармом (нар. 18 грудня 1982), – не просто дружина, а партнерка. Разом 15+ років, вони знімали “DZIDZIO Контрабас” і “Всі відтінки спокуси”. Її ролі в його фільмах спричинили дебати про кумівство, але талант Олени переконує: хімії не підробиш.
Доньки Поліна й Зоя ростуть у творчій атмосфері, знімаючись у малі ролі. Сім’я – як ідеальний сценарій: любов, підтримка, спільні прем’єри. Сергій жартує в Instagram: “Кіно – наша сімейна справа”.
Цей тандем надихає: у світі шоу-бізу рідкість, коли подружжя творить разом, долаючи бурі критики.
Виклики та критика: нюанси шляху
Не все гладко. Фінансування від Держкіно (десятки мільйонів на “Егрегор”, “Коли падають дерева”) звинувачували в упередженості. Плагіатні скандали, як з “11 друзів з Моршина”, додав перцю. Та Лавренюк тримається: проекти окупаються, аудиторія голосує гривнею.
Його стиль – сміливі ставки на жанри, від еротики до арт-хаусу. Критики ділять: для одних – комерційний вовк, для інших – рятівник індустрії. Консенсус: без нього українське кіно билося б у меншому масштабі.
У 2026-му, з новими прем’єрами, Сергій Лавренюк продовжує писати історію. Його енергия, як львівська кава, будить індустрію, обіцяючи ще більше сюрпризів. Аудиторія чекає – і він не підводить.