Сталеві труби, що прокладають шляхи для нафти й газу через континенти, залізничні колеса, які мчать поїзди на тисячі кілометрів, — усе це народжується в промислових серцях України, де Віктор Михайлович Пінчук перетворив наукові ідеї на глобальний бізнес. Народжений 14 грудня 1960 року в Києві, він виріс у Дніпрі, де металургійні заводи формували характер покоління. Сьогодні, у 65 років, Пінчук — один з найбагатших українців зі статками близько 3,2 мільярда доларів за версією Forbes станом на 2025 рік, засновник Interpipe та EastOne, меценат, чиї форуми збирають світових лідерів.
Його шлях — це не просто накопичення капіталу, а симфонія амбіцій: від лабораторних дослідів до парламентських трибун, від медіа-імперій до арт-центрів, що пульсують сучасним мистецтвом. Interpipe, серце його бізнесу, експортує продукцію в понад 80 країн, витримуючи виклики війни та глобальних криз. А філантропія? Тисячі врятованих новонароджених, тисячі студентів, натхненних лекціями нобелівських лауреатів. Пінчук не просто будує — він змінює траєкторії життів.
У лютому 2026 року він передав активи EastOne у сімейний траст, розподіливши їх між дружиною Оленою та чотирма дітьми, — крок, що говорить про стратегію на покоління вперед. Це не кінець ери, а її еволюція, коли бізнес стає спадщиною.
Ранні роки: метал у крові
Київські вулиці 1960-х, де юний Віктор Пінчук вперше побачив, як важка промисловість оживає в руках інженерів. Родина переїжджає до Дніпра, серця української металургії, де батьки вкорінюються в ритмі заводів. Тут, серед гарячого металу та кресленнях, формується хлопець, який мріє не про офісні крісла, а про технології, що перевернуть галузь.
У 1983 році Дніпропетровський металургійний інститут видає диплом з відзнакою: інженер-металург за спеціальністю “Обробка металів тиском”. Пінчук не зупиняється — у 1987-му захищає кандидатську дисертацію про нові схеми виробництва труб. Понад сто наукових праць, патенти, що впроваджуються на заводах СРСР. Лаборант, різальник труб на Нижньодніпровському заводі, стажист у науково-дослідному інституті трубної промисловості — ці ролі загартовують його, як сталь у печі.
Радянська система тисне бюрократією, але Пінчук бачить горизонт: перебудова кличе підприємців. У 1990-му народжується Interpipe — компанія, що бере наукові розробки й перетворює на реальність для металургів колишнього Союзу.
Бізнес-імперія: Interpipe та EastOne у вогні випробувань
Уявіть гігантські верстати, що штампують безшовні труби діаметром до 508 мм, довжиною 18 метрів — для нафтогазопроводів, що сягають Арктики чи Перської затоки. Interpipe, заснована 1990-го, стає лідером: заводи в Дніпрі, Нікополі, Новомосковську виробляють 1,2 млн тонн сталі на рік у довоєнний період. Залізничні колеса для поїздів — ще один хіт, 300 тисяч штук щороку, постачальник для Siemens, Alstom.
До 2007-го Пінчук реструктуризує активи в EastOne — міжнародну інвестиційну групу з Лондона. Портфель: феросплави, медіа (StarLightMedia з каналами ICTV, СТБ, Новий канал), нафтогаз, IT через EastLabs (з 2012-го). У 2012-му відкриває завод Interpipe Steel — перший “з нуля” в Україні за 45 років, з арт-інсталяціями Олафура Еліассона, де технологія танцює з мистецтвом.
Війна 2022-го б’є боляче: виробництво на 50% потужності, EBITDA впала до 50 млн доларів. Та Interpipe тримається — 80% експорту в ЄС і США, скасування квот рятує. У грудні 2025-го купує трубний завод ArcelorMittal у Румунії, розширюючи Європу. Рейтинг Fitch на рівні можливого дефолту через ризики, але реструктуризація боргів триває. У 2026-му Пінчук оптимізує: заборона експорту брухту в Україні грає на руку, дешева сировина для Interpipe.
| Рік | Статки, млрд USD (Forbes) | Місце в Україні |
|---|---|---|
| 2008 | 5,0 | 1 |
| 2013 | 3,8 | 2 |
| 2021 | 2,5 | 2 |
| 2025 | 3,3 | 2 |
Джерела даних: forbes.ua та глобальний рейтинг Forbes. Таблиця ілюструє стійкість: попри кризи, Пінчук росте на 60% за рік у 2024-2025.
Медіа-активы еволюціонували: у 2024-му вийшов з TAVR Media, фокус на ключових каналах. Бізнес — це марафон, де Пінчук обганяє шторми, інвестуючи в зелену сталь і цифризацію.
Політичний етап: від Ради до відходу
1998-й: округ №26 у Дніпрі обирає Пінчука нардепом III скликання з 59,8% голосів. Фракція НДП, потім “Трудова Україна” — його партія. Голова підкомітету з інвестицій. 2002-й: IV скликання, мажоритарка з 38%. Фракції міняються — від “Єдиної України” до блоку Литвина. Радник президента Кучми до 2000-го.
Скандали не оминають: приватизація “Криворіжсталі” з Ахметовим за 800 млн доларів (пізніше визнана незаконною, перепродана за 4,8 млрд). Битва за Нікопольський феросплавний з Коломойським — мітинги, телеканали Пінчука кричать “Новий Майдан”. Угода 2007-го ділить активи.
2006-го Пінчук йде з політики: “Бізнес і благодійність — мій вибір”. З тих пір — поза владою, фокус на глобальному впливі.
Сім’я: опора та спадкоємці
Перший шлюб з Оленою Аршавською — дочки Марія та Катерина. 1997-го знайомство з Оленою Кучмою, дочкою президента: фактичний шлюб 1998-го, офіційний 2002-го. Син Роман, дочка Вероніка. Четверо дітей — муза для трасту 2026-го, де активи EastOne розподілені між ними та Оленою.
Олена Пінчук — філантропка, Фонд “АнтиСНІД”. Родина — фортеця: у 1996-му викрадення Пінчука, викуп 5 млн доларів. Сьогодні — колекціонери мистецтва, меценати.
Філантропія: від “Колисок надії” до глобальних змін
З 1992-го — “Інвестиції в культуру”. 2006-го Фонд Віктора Пінчука об’єднує все: найбільша приватна благодійність в Україні. “Колиски надії” — мережа центрів для новонароджених, тисячі врятованих життів. Стипендії “Завтра.UA” — 2000 лідерів щороку. WorldWideStudies — студенти в топ-університетах світу.
Київська школа економіки (KSE) — його внесок у освіту. PinchukArtCentre: 3 млн відвідувачів, Future Generation Art Prize з Дем’єном Герстом (100 тис. доларів для митців до 35). Концерт Пола Маккартні 2009-го — 350 тис. на Майдані. Фільм зі Спілбергом про Голокост.
2013-го Giving Pledge: половина статків на благодійність, перший українець з Гейтсом і Баффетом. Під час війни — 1,8 млрд грн допомоги ЗСУ та цивільним. 2022-го продав скульптуру Джеффа Кунса за 11,5 млн фунтів на протези воїнам.
YES: платформа для України у світі
2004-й: Ялтинська Європейська Стратегія — мозковий штурм для інтеграції. Щорічні форуми: Клінтон, Блер, Порошенко, Зеленський. 2022-го — у Києві під ракетами, 200 лідерів. 2026-го — дискусії в Давосі “Україна: На Передовій Майбутнього”, виставки з Герстом, Саями. YES — не конференція, а магніт ідей, де Україна чує: “Ви — майбутнє Європи”.
Цікаві факти про Віктора Пінчука
- 50-річчя за 6 млн доларів: Куршевель, Cirque du Soleil, шеф Ален Дюкас — свято, що увійшло в аннали.
- Викрадення 1996-го: 5 млн викупу, але Пінчук не зламався — навпаки, посилив охорону бізнесу.
- Арт-вплив: №38 у Power 100 ArtReview 2013, колекція з Герстом, Кунсом — продажі фінансують війну.
- Давоский ланч: Найбільший приватний обід, де лідери світу їдять українські страви й говорять про мир.
- Металург з наукою: 100+ праць, патенти — від теорії до Interpipe, що годує тисячі сімей.
Ці перлини показують: Пінчук — не сухий олігарх, а людина з вогнем у очах, де бізнес, мистецтво й гуманізм сплітаються.
У 2026-му Фонд презентує проекти в Давосі: дискусії про інновації, виставки українських художників. Пінчук радикалізувався після 2022-го — від компромісів 2016-го (стаття в WSJ, де скоротили контекст про ЄС/НАТО) до підтримки санкцій і повернення Криму.
Його спадщина — фабрики, що гудуть, молодь, що змінює країну, форуми, де Україна звучить голосно. Бізнес еволюціонує в траст, філантропія множиться, а метал Пінчука продовжує текти венами світу.