Руслан Борисович Хомчак, генерал-полковник Збройних Сил України, пройшов шлях від командира взводу в радянській армії до головнокомандувача та заступника секретаря РНБО. Народжений 5 червня 1967 року у Львові, він став ключовою фігурою в трансформації української армії під час війни на Донбасі та повномасштабного вторгнення. Звільнений з РНБО у жовтні 2025-го, Хомчак досі лишається символом стійкості, хоч і в тіні нинішніх подій.
Його кар’єра сповнена драматичних поворотів: від боїв за Іловайськ, де звинувачували в трагічних втратах, до реформ, що наблизили ЗСУ до стандартів НАТО. Сьогодні, у 2026-му, генерал у запасі, але його рішення досі обговорюють у колах експертів. Ця постать поєднує героїзм і контроверсії, роблячи історію Хомчака справжнім дзеркалом української оборони.
Раннє життя та перші кроки у військовій службі
Львівські вулиці середини 1960-х стали колискою для хлопця, який згодом очолить армію цілої країни. Руслан Хомчак виріс у родині, де дисципліна й патріотизм перепліталися з повсякденним життям Західної України. Після школи він обрав військовий шлях, вступивши до Московського вищого загальновійськового командного училища. У 1988-му, на піку перебудови, випустився з відзнакою, одразу потрапивши до Групи радянських військ у Німеччині.
Там, серед танкових полів ГДР та маневрів у Білоруському окрузі, молодий лейтенант командував мотострілецьким взводом, а згодом ротою. Служба вимагала жорсткої дисципліни: нічні марші, стрільби, тактичні ігри з потенційним ворогом. Коли у 1991-му Союз розпався, Хомчак у 1993-му присягнув Україні, перейшовши до 24-ї механізованої дивізії у Яворові. Тут він ріс від заступника начальника штабу батальйону до начальника штабу полку, освоюючи основи сучасної тактики.
Цей період закаляє характер. Хомчак згадував у інтерв’ю, як радянська спадщина змушувала перебудовувати мислення: від масових атак до маневреності. До 2001-го він уже командир 300-го механізованого полку в Чернівцях, де його бригада стала еталоном підготовки. Потім – 72-га окрема механізована бригада під Києвом, де генерал-майор (з 2011-го) тестував нові методи тренувань.
Освіта, що формувала стратега
Не лише практика, а й теорія піднесла Хомчака на вершину. У 2001-му він блискуче закінчив Національну академію оборони України на оперативно-тактичному рівні – з золотою медаллю. Сім років потому, у 2008-му, опанував оперативно-стратегічний рівень, знову з золотом. Ці дипломи відкрили двері до штабних посад: заступник начальника штабу 8-го корпусу, потім начальник штабу.
Академія навчила бачити війну як шахи: прогнозувати ходи ворога, оптимізувати ресурси. Хомчак часто цитував викладачів, наголошуючи на гнучкості – якості, що врятувала ЗСУ в 2014-му. Його освіта, за даними uk.wikipedia.org, стала фундаментом для реформ, коли армія переходила від пострадянської моделі до західної.
Фронт Донбасу: сектор “Б” і трагедія Іловайська
Революція Гідності 2014-го кинула Хомчака в пекло АТО. Як командир 6-го армійського корпусу (з 2012-го, генерал-лейтенант з 2013-го), він очолив оперативне командування “Південь”, а згодом сектор “Б” – ключовий напрямок від Маріуполя до Амвросіївки. Тут розгорталися бої за Новоазовськ, Савур-Могилу, Іловайськ.
Іловайськ – найболісніша сторінка. У серпні 2014-го сили АТО намагалися оточити бойовиків, але стрімке втручання регулярних російських військ змінило все. Хомчак командував операцією: 6-7 серпня штурм 40-м батальйоном “Кривбас” з підтримкою танків і “Правого сектору”. Розвідка помилилася – замість 30-80 сепаратистів з’явилися тисячі росіян з “Градів”. До 29 серпня колони потрапили в котел.
Втрати шокують: за Міноборони – 366 загиблих, 158 зниклих; генпрокурор Ярема говорив про вдвічі більше, екс-голова СБУ Маломуж – до 1000. Хомчак з групою командирів вирвався 31 серпня “зеленим коридором”, узявши відповідальність. Критики з “Азову” та добровольців звинувачували в нерішучості, відступі з Новоазовська. Сам генерал відповів: “Я міг загинути з ними, не соромно за Іловайськ”. За даними dosye.info, частина звинувачень пов’язана з нарадами за участю Корбана, де недооцінили сили ворога.
Після Іловайська Хомчак командував ротацією АТО у 2016-му, перейшовши до штабу Сухопутних військ (2015-2017). Ці бої загартували його: від уроків – краща координація, розвідка, логістика.
| Дата | Подія в Іловайську | Наслідки |
|---|---|---|
| 6-7 серпня 2014 | Штурм силами “Кривбас” + техніка | Початковий успіх, але недооцінка |
| 29 серпня | Оточення колони | Великі втрати від “Градів” |
| 31 серпня | Вихід “зеленим коридором” | Хомчак з групою вирвався |
Таблиця ілюструє хронологію, базовану на звітах Міноборони та свідченнях. Після – розслідування, але кримінальної відповідальності не стягнули, фокусуючись на системних помилках АТО.
Реформи ЗСУ: від корпусів до НАТО-стандартів
З 2017-го, як головний інспектор Міноборони, Хомчак занурився в реформи. Армія після 2014-го потребувала радикальних змін: скорочення корпусів (6-й став “Півднем”), введення бригади як базової одиниці, модернізація озброєння. Він курирував перевірки, викриваючи корупцію в логістиці та підготовці.
Призначений начальником Генштабу 21 травня 2019-го указом Зеленського, замінив Муженка. Ключова зміна: поділ посад Генштабу та головкома у 2020-му, що посилило оперативність. Під його керівництвом ЗСУ перейшли на J-структуру НАТО: спільні сили, кіберкомандування, дрони. У 2020-му – контракти на “Байрактари”, F-16 переговори прискорилися.
Реформи не були гладкими: конфлікти з Дроздовим (ППО) та Тараном (Міноборони) у 2020-му врегулював Офіс президента. Хомчак наполягав на децентралізації, де бригади отримали автономію. Результат: у 2022-му ЗСУ стримали наступ на Київ, використовуючи маневри, вивчені ще з Іловайська.
- Перехід на бригади: Корпуси розформовані, 100+ бригад з власними штабами – гнучкість у війні.
- Тренування: Сертифікація за НАТО, 10 тис. бійців щороку на курсах.
- Логістика: Централізовані склади, зменшення втрат на 30% (за оцінками експертів).
Ці кроки заклали основу для сучасної армії, де технології й мотивація переважають масу.
Головнокомандувач ЗСУ: пік кар’єри в часи ескалації
27 березня 2020-го Хомчак став головкомом, отримавши генерал-полковника 5 грудня 2019-го. Пандемія COVID, нарощування росіян біля кордонів – виклики вимагали сталі. Він проводив інспекції, як на Зміїному у 2021-му, зміцнюючи Чорноморське узбережжя.
У березні 2021-го Хомчак попередив про російські маневри: “Під виглядом перевірок – підготовка до агресії”. Його брифінги мотивували союзників. Звільнений 27 липня 2021-го, поступившись Залужному, перейшов до РНБО як перший заступник секретаря. Там фокусувався на оборонній політиці, санкціях проти РФ.
Робота в РНБО та звільнення 2025-го
У РНБО Хомчак координував сектор безпеки: кібератаки, гібридні загрози, реформи спецслужб. До жовтня 2025-го він впливав на рішення під час ротацій. Звільнення 14 жовтня указом Зеленського – кадрова ротація в часи війни. Станом на 2026-й, генерал у запасі, без публічних посад, але консультує приватно, за чутками.
Цікаві факти про Руслана Хомчака
- Дві золоті медалі в НАОУ – рідкість, що підкреслює інтелект стратегічного рівня.
- Одружився у 53 з 29-річною Анною Коваленко у 2020-му, попри різницю в 24 роки – скандал у пресі, але символ єдності поколінь.
- Вижив у “зеленому коридорі” Іловайська з пістолетом і кількома бійцями – личить герою пригодницького роману.
- Улюблений вислів: “Армія – це не чисельність, а якість” – кредо реформ.
- Дочка Марія народилася 2021-го, коли батько очолював ЗСУ – родинний тріумф на тлі війни.
Ці деталі додають людяності фігурі, що здавалася недосяжною.
Родина: опора за лінією фронту
Особисте життя Хомчака – як його кар’єра, сповнене поворотів. Перший шлюб розпався у 1993-му. Другий – з Ганною (Анною) Коваленко, активісткою Майдану, журналісткою, радницею міністрів оборони. Вона очолювала Чернігівську ОДА 2020-2021, нині – експертка з безпеки. Донька Марія (2021 р.н.) – радість у часи випробувань.
Родина підтримувала: Анна супроводжувала на інспекціях, ділячись досвідом. Мати Марія Йосипівна пішла з життя у грудні 2020-го – важка втрата під час піку служби. Хомчак казав: “Сім’я – це тил, сильніший за будь-який форпост”.
Нагороди та визнання
Держава відзначила внесок: Орден “За заслуги” III ст. (2004), II ст. (2020), медалі “Захиснику Вітчизни”, “Доблесть і честь” (Міноборони), “Ветеран служби”. Ці нагороди – не просто метал, а визнання за Іловайськ, реформи, стійкість 2022-го.
- Орден III ст.: за 13-річчя ЗСУ, символ перших успіхів.
- Орден II ст.: мужність у боях, професіоналізм 2020-го.
- Медалі Міноборони: за вислугу, 10/15 років ЗСУ.
Нагороди підкреслюють: попри скандали, внесок незаперечний.
Історія Хомчака – це армія в мініатюрі: помилки, перемоги, еволюція. Його реформи досі працюють на фронті, а уроки Іловайська вчать нинішніх командирів. Генерал, що вижив у пеклі, лишає спадщину, яка продовжує захищати країну – і, можливо, повернеться, коли знадобиться.