Чернівці, осінь 1963-го. У тихому куточку Буковини 12 жовтня народився хлопець, чиє майбутнє опиниться за штурвалом гігантських транспортних імперій. Євгеній Григорович Дихне виріс, щоб стати ключовою фігурою в українській авіації: тимчасовим гендиректором Міжнародного аеропорту “Бориспіль” у найбурхливіші 2014–2017 роки, першим заступником тамтешнього керівника, а згодом президентом “Міжнародних авіаліній України” (МАУ) до 2022-го. Його руки торкалися злітних смуг, терміналів і бізнес-планів, перетворюючи хаос на потоки пасажирів.
Під його керівництвом “Бориспіль” пережив реконструкцію терміналу D, що стала справжнім проривом, і досягнув 30% трансферних пасажирів – рекорду для хаба. У МАУ він оптимізував мережу рейсів, забезпечив рекордний прибуток у 1,5 млрд грн 2019-го та навіть гуманітарні місії під час війни. Та шлях не минув без турбулентності: судові справи, звинувачення в оренді приміщень і податках досі кидають тінь, але апеляції та експертизи додають інтриги. Дихне – це історія амбіцій, де висота вимірюється не лише кілометрами, а й випробуваннями.
Його кар’єра нагадує політ на висоті: спочатку повільний розгін по рейках залізниці, потім різкий набір висоти в небі. З приватного бізнесу 1990-х, де він будував мережі АЗС і торгував автодеталями, Дихне перейшов до держгігантів. Сьогодні, у 2026-му, він залишається експертом, чиї рішення вплинули на мільйони українців, що мріяли про небо.
Ранні роки: корені в Буковині та перші кроки до неба
Чернівці завжди були містом з ароматом кави та культурних перетинів, і саме тут формувалася вдача майбутнього авіатора. Євгеній Дихне виріс у типовій радянській родині, де праця й дисципліна були на першому місці. Після школи він обрав технічний шлях – у 1988-му закінчив Дніпропетровський інститут інженерів залізничного транспорту за спеціальністю “Вагонобудування та вагонне господарство”. Ті часи вагони здавалися вершиною інженерії, але небо кликало сильніше.
Друга вища освіта в Київському національному авіаційному університеті стала поворотом: диплом з організації перевезень і управління на повітряному транспорті, де він захистив роботу про оптимізацію пропускної спроможності аеропортів. Доповнили портрет програми Київської школи державного управління імені Сергія Нижнього та Aspen Institute Kyiv – це вже рівень стратегічного мислення. Освіта Дихне – місток від землі до хмар, де залізнична точність зустрілася з авіаційною динамікою.
Ранні 1990-ті – епоха бартеру й хаосу. Євгеній занурився в приватний бізнес: починав з обміну товарами, став співзасновником фірми з автодеталей, зібрав мережу заправок, яку продав до 2007-го. Навіть ФОП у Яремче з будівництва будівель мав – типовий профіль підприємця, що не боявся ризику. Цей досвід навчив його маневрувати в умовах дефіциту, як пілот у тумані.
Вихід на державну орбіту: від “Львівських авіаліній” до “Укрзалізниці”
2007-й – Дихне ступає на державну службу, ніби набирає висоту. Спочатку заступник гендиректора ДАП “Львівські авіалінії”, швидко – гендир. Дев’ять місяців вистачило, щоб відчути авіаційний ритм, хоч і з фінансовими труднощами, які призвели до розірвання контракту Мінтрансом. Це був урок: держава – не приватна фірма, де все на твоїй совісті.
Листопад 2008-го – березень 2009-го: заступник директора Розрахункового центру Мінтрансу. Тут він опанував фінансові потоки транспорту. А з 2009-го – заступник начальника головного пасажирського управління “Укрзалізниці”, де координував мільйони поїздок. До 2013-го став директором з організації пасажирських перевезень. Залізниця навчила його масштабам: вагони як літаки, пасажири – той самий вантаж мрій.
Цей етап заклав фундамент. Дихне оптимізував маршрути, боровся з перевантаженнями – навички, які згодом політять у Бориспіль. За даними lb.ua, його перехід від привату до держави був плавним, без скандалів, чисто професійним ривком.
Тріумф у “Борисполі”: реконструкції, рекорди та виклики
Вересень 2014-го – доленосний момент. Дихне стає т.в.о. гендиректора МА “Бориспіль” посеред революційного хаосу. Аеропорт тонув у боргах, термінал F ветрів, пасажиропотік падав через анексію Криму та війну на Донбасі. Він ініціював аудит, звільнив корумповану команду, запустив реформи. Це був час, коли злітна смуга здавалися розбомбленою, а Дихне – єдиним пілотом.
Ключовий прорив – реконструкція терміналу D. У 2015-му завершили модернізацію, перевели туди міжнародні рейси, закрили F. Частка трансферних пасажирів зросла до 30% у 2016-му, аеропорт почав переговори з Ryanair та іншими лоукостерами. Пасажиропотік ріс: з 6 млн у 2014-му до 12 млн у 2016-му. Дихне підвищив сервіс – ресторани, паркінги, безпека. Навіть монополію Артура Гранца в D він намагався балансувати сервісами для пасажирів.
До 2017-го – перший заступник гендиректора, до 2019-го. За три роки “Бориспіль” став хабом Східної Європи. Але не без хмар: 2014-го скандал з хендлінгом для фірм Коломойського – наказ про передачу послуг “Інтеравіа” та “Аерохендлінг”, звільнення 640 працівників. ЗМІ кричали про корупцію, Мінфраструктура скасувала, але Дихне стояв на своєму: це для ефективності. Тут почалася турбулентність, що виллється в суди.
| Період | Посада | Ключові досягнення/події |
|---|---|---|
| 1988 | Випускник Дніпро | Перша освіта, вагонобудування |
| До 2007 | Приватний бізнес | Мережа АЗС, автодеталі |
| 2007–2008 | Гендир “Львівські авіалінії” | Перший авіадосвід |
| 2009–2014 | “Укрзалізниця” | Пасажирські перевезення |
| 2014–2017 | т.в.о. гендир “Бориспіль” | Реконструкція D, +30% трансферів |
| 2017–2019 | Зам гендир “Бориспіль” | Розвиток хабу |
| 2019–2022 | Президент МАУ | Прибуток 1,5 млрд грн 2019 |
Джерела даних: uk.wikipedia.org, lb.ua.
Таблиця ілюструє траєкторію: від землі до піку. Після “Борисполя” Дихне залишив аеропорт у формі, готовому до нових висот.
Президент МАУ: реформи, прибутки та конфлікти
18 вересня 2019-го – Дихне в МАУ. Арон Майберг, співвласник, кличе його з “Борисполя”, обіцяючи свободу. Компанія потребувала оновлення: мережа рейсів неефективна, штат роздутий. За рік – перебудова: оптимізація маршрутів, скорочення 40% персоналу, фокус на прибуткових напрямках. 2019-й – 1,5 млрд грн чистого прибутку, перевиконання бюджету на $11 млн. Дихне керував під час COVID: режим виживання, гуманітарні рейси 2022-го евакуювали тисячі.
Та конфлікти спалахнули. З Майбергом – два центри влади: рада vs. акціонер. Контракт закінчився взаємно 18 вересня 2022-го. Дихне звинувачував у мікроменеджменті, але визнавав: до катастрофи PS752 і пандемії все летіло ідеально. Зарплата $20 тис./міс. – винагорода за ризики. У 2025-му – підозра в несплаті податків по лізингу літаків з Кіпру (3,4 млрд грн платежів), де МАУ застосовувала нульову ставку за угодою про уникнення подвійного оподаткування.
Його стиль – жорсткий, результатний. “Ми не літали на Росію, шукали заміну”, – казав він про диверсифікацію. МАУ під Дихне стала сильнішою, попри бурі.
Громадська роль: комітети та вплив на галузь
Дихне не ховався в кабінеті. 2016–2019 – голова Авіаційного комітету ТПП України, член рад при Державіаслужбі та Мінфраструктури. Він лобіював концесії аеропортів, стандарти сервісу, міжнародні угоди. У 2017-му очолив авіакомітет при експертній раді Мінфраструктури. Це голос експерта: “Аеропорти – не склади, а хаби для зростання”.
Його внесок – у трендах: трансфери, лоукостери, цифризація. Навіть після скандалів комітети визнавали його компетенцію. Сьогодні, у 2026-му, Дихне – радник, засновник фірм як “МАГМА-2000”, тримає руку на пульсі.
Судові хмари: оренда, вироки та апеляції
Найтемніша зона – справа 2016-го. Як т.в.о. гендир “Борисполя”, Дихне підписав попередні договори оренди на 200 м² з “Артерія Груп” (Орест Сохар) та “Кофе Бар Плюс” (Тимур Міндіч). ФДМУ вважав це монополією, недоотримання 15,7 млн грн. НАБУ звинуватило в зловживанні (ст.364 ККУ). 1 березня 2023-го ВАКС дав 5 років в’язниці, штраф, заборону посад.
Дихне заперечує: договори тимчасові, для сервісу (ресторан Elephant), комісія перевіряла безпеку. Рецензія ФДМУ, висновки трьох консалтингових фірм (Cushman & Wakefield?) на його боці. Конфлікт з екскомердир Денисовим, звільненим 2015-го. Апеляція триває: серпень 2025-го – перемога, призначили комплексну експертизу. У 2026-му справа жива, але Дихне публічний: “Це про менеджмент, не корупцію”.
Інші тіні: 2014 хендлінг, податки МАУ. Та баланс – досягнення переважують. Він критикує систему: “Судді не розуміють авіації”.
Цікаві факти про Дихне Євгенія Григоровича
- Син Дмитро з дружиною Наталею живе у Вісбадені з 2009-го – Німеччина стала домом для родини авіатора. У 2014-му Дмитро отримав елітну землю під Києвом з будинками та озером.
- ФОП у Яремче: Дихне пробував будівництво, але авіа перемогла.
- У МАУ скоротив 40% штату – болісно, але прибутково до COVID.
- Був радником “Укрзалізниці” навіть після авіа – мости між галузями.
- Диплом НАУ про аеропорти став реальністю в “Борисполі”.
Ці штрихи роблять Дихне живим: не просто менеджер, а людина з історіями.
Кар’єра Дихне пульсує ритмом реактивних двигунів: підйоми, завихрення, стабільний крейсерський політ. Його реформи оживили “Бориспіль” і МАУ, а суди – нагадування про тендітність висот. У 2026-му він досі в грі, радник і борець за справедливість. Авіація чекає нових лідерів, і Дихне лишає слід, як контраслід на небі.