Голос, що пронизує душу, як львівський дощ крізь старовинні бруковані вулички, належить Тарасу Чубаю – легендарному лідеру гурту “Плач Єремії”. Народжений 21 червня 1970 року у Львові, він виріс у сім’ї, де поезія дихала повітрям, а музика пульсувала серцем. Його пісні, від романтичної “Вона” до бунтарської “Лента за лентою”, стали гімнами поколінь, збираючи мільйони прослуховувань на Spotify і YouTube навіть у 2026-му. Тарас не просто співає – він оживає слова батька, Грицька Чубая, перетворюючи репресовану поезію на рок-андеграунд, що лунає від Карпат до світу.
Уявіть гітару, що грає на струнах національної душі: саме так Чубай поєднує фолк, рок і лірику, роблячи музику мостом між минулим і сьогоденням. Заслужений артист України з 2008-го, Народний – з 2017-го, він пережив переїзди, війни й розграбування дому, але голос не зламався. Сьогодні, у 56-му, його ремастери альбомів штурмують чарти, а благодійні концерти рятують шпиталі.
Раннє життя: поезія в крові та перші акорди
Львівські двори 1970-х, де юний Тарас бігав з гітарою, наповнені були шепотом забороненої поезії. Батько, Грицько Чубай, поет-дисидент, якого КДБ переслідував за національні мотиви, залишив сину не лише спадщину слів, а й фонотеки з Чеславом Нєманом та Джиммі Гендріксом. Мати Галина підтримувала мрію, а сестра Соломія додавала родинного тепла. Коли Грицько пішов у 1983-му, Тарас, якому ледь виповнилося 13, знайшов у музиці порятунок – перші акорди на альті в музичній школі, потім консерваторія по класу того ж інструменту.
Студентські роки – це оркестр, клавішні в “Циклоні” з 1984-го, театр “Не журись!”. Перший концерт у 1987-му, після двох тижнів на гітарі, приніс гонорар у парк і костел. Тарас згадував у інтерв’ю: музика стала терапією від втрат. Ці роки заклали основу – суміш класики Баха, джазу Мілта Девіса та року Боуї, що вибухне в “Плачі Єремії”.
Переїзд до Києва в 1999-му з 200 доларами в кишені – через кохання до Ольги, музичного критика. Звідти почався ріст: робота на ТБ, домашня студія під Києвом. Але корені львівські – вони в кожній строфі про гори, партизанів і кохання.
Народження “Плач Єремії”: рок-революція 90-х
Лютий 1990-го: у театрі “Не журись!” народжується “Плач Єремії” з Всеволодом Дячишиним та однодумцями. Дебютний альбом “Двері, котрі насправді є” 1993-го – вибух: поезія батька на рок-акордах, інструменти як бандура, скрипка, сопілка. Фестиваль “Червона рута” 1991-го приносить друге місце, “Марія” в Трускавці – всі нагороди 1993-го.
Хіти “Вона” (понад 50 млн на YouTube), “Пісня буде поміж нас”, “Ти втретє цього літа зацвітеш” стають саундтреком незалежності. Стиль – гібрид: важкі гітари з фолком, тексти про любов і бунт. Гурт не женеться за кліпами, а живе концертами – від львівських клубів до Європи. У 2000-х співпраця зі Скрябіном на “Наші партизани”, де Кузьма додає драйву повстанським пісням.
Еволюція: від андеграунду до мейнстріму, але автентичність лишається. Тарас – вокал, гітара, тексти, музика. Гітари Ibanez, Yamaha, Fender – його зброя. Політика? Підтримка Порошенка 2019-го, але музика понад усе.
Сольні проєкти: від Різдва до партизанів
Паралельно гурту – сольні шедеври. “Постать голосу” 1988-го – дебют, де оживають слова Грицька. “Наше Різдво” 1998-го (продовження 2017-го) – колядки в рок-обробці, що зігрівають душу в холод. “Наші партизани” 2000-го (ремастер 2025-го на вінілі, тираж розпроданий миттєво) – УПА-пісні “Лента за лентою”, “Гей, гу!” з Скрябіном, що стали гімнами опору.
“Наш Івасюк” 2002-го (remaster 2017) – омаж Володимиру Івасюку, де “Червона рута” звучить свіжо. “Пісні самонаведення” 2014-го з Kozak System – мілітарі-рок для Майдану. “Світло і сповідь” Vol.1 2003-го – інтроспекція, філософія. Ці проєкти показують універсальність: від різдвяного тепла до партизанського вогню.
У 2025-му вініл “Наші партизани” – хіт колекціонерів, ремастери на Spotify набирають мільйони. Тарас не стоїть на місці – нові версії “Миколай Бородатий” 2025-го.
Аналіз ключових пісень: глибина за акордами
Розбір “Вона”: романтика, де кохання – як вода, що тече крізь пальці. Текст Грицька оживає в гітарному рифі, вокал Чубая – шепіт і крик. Мільйони в чартах 2026-го доводять вічність.
“Лента за лентою”: партизанська лють, де рядки “Лента за лентою ми вас витрусимо” – виклик агресору. У 2022-му набула нового сенсу. “Коли до губ твоїх”: інтимна сповідь батька, що рве серце.
Стиль еволюціонує: ранній – важкий рок з фолком, пізній – акустика з електронікою. Вплив: на Тартак, Жадана, сучасний рок. Тарас оживив українську поезію, зробивши її доступною.
Таблиця нижче порівнює ключові альбоми. Дані з uk.wikipedia.org та discogs.com.
| Альбом | Рік | Ключові треки | Особливості |
|---|---|---|---|
| Двері, котрі насправді є (Плач Єремії) | 1993 | Вона, Пісня буде поміж нас | Дебют, фолк-рок |
| Наші партизани | 2000 | Лента за лентою, Гей гу | З Скрябіном, вініл 2025 |
| Наш Івасюк | 2002 | Червона рута | Ремастер 2017 |
| Пісні самонаведення | 2014 | Водограй | З Kozak System |
Ця таблиця ілюструє еволюцію: від локального фолку до глобального рока. Після неї – стрими: “Вона” понад 11 млн на Apple Music (uk.wikipedia.org).
Особисте життя: сім’я, хобі та випробування війною
Ольга – не просто дружина, а соратниця, критик, що розділила переїзд і пологи. Дочки Меланія (2006), Іванка (2007), син (2010) – музиканти в родині: сімейні концерти, риболовля, фото. Хобі: бездоріжжя, Бах, рибалка. “Все справжнє людьми сприймається добре”, – казав Тарас у 2006-му.
Війна 2022-го: евакуація з Гостомеля 25 лютого, будинок розграбований окупантами (24tv.ua). Студія пошкоджена, але дух не зламаний – допомога ЗСУ, концерти. У 2025-му: виступ в Австрії для шпиталів, Київ Caribbean Club.
Спадщина та сучасність: рок, що не вмирає
У 2026-му Тарас – ікона: ремастери “Наш Івасюк”, вініл-хіти, концерти в опері. Вплив на Kozak System, Тартак – очевидний. Благодійність: збори на шпиталі. Голос Чубая – як Карпати: вічний, потужний. Нові проєкти? Чекаємо – розмова триває гітарами.
Цікаві факти
- Перший гонорар – за концерт у львівському парку 1987-го, після 2 тижнів гри на гітарі.
- Гітари: колекція з Ibanez, Fender; альт з консерваторії – “перший філософ”.
- У 2025-му вініл “Наші партизани” розпродався за години – дефіцит на вторинному ринку.
- Син Грицька Чубая, поклав на музику понад 100 віршів батька.
- Любить рибалку: “Там душа співає без мікрофона”.
Ці перлини роблять Тараса ближчим – рокер з людським обличчям.
Його музика – не просто ноти, а пульс нації, що б’ється в унісон з серцями фанатів від Львова до світу.