У шумному Хмельницькому, де Поділ зливається з ритмом сучасного життя, народився хлопець, чиє серце б’ється в унісон з долею України. Андрій Одаренко, 19 листопада 1993 року, виріс серед звичайних вулиць, але доля кинула йому виклики, гідні епічних саги. Ветеран двох хвиль війни, втративши ногу на фронті, він не просто вистояв – перетворив біль на паливо для мрії. Сьогодні його IT-школа School of Modern Skills оживає мріями сотень дітей, а ветеранська спільнота “Новий Горизонт” стає маяком для побратимів. Ця історія – про те, як один чоловік з протезом на нозі будує майбутнє покоління програмістів.
З перших кроків Андрій показав характер, що не згинається під ударами. Шкільні роки в Хмельницькому загартували його дисципліною, а вступ до Національної академії внутрішніх справ у 2011-му запустив механізм служіння. 2014-го, з дипломом у руках, він став дільничним інспектором поліції – патрулював вулиці, допомагав людям, відчуваючи пульс міста. Та війна не чекала: у 2015-му, всього два місяці, але інтенсивні, на Донбасі біля Сіверська та Попасної. Тоді, в АТО, Андрій скуштував гіркоту окопів, де кожен день – лотерея.
Повернувшись, продовжив службу в патрульній поліції Хмельницької області з вересня 2015-го. Три роки напруженої роботи, де кожен виклик – тест на витривалість. 13 листопада 2018-го звільнився і вирушив у Європу шукати стабільності: Чехія з заводами BMW, Болгарія з кухонними змінами, Данія з фермерським ритмом. Там, серед чужих краєвидів, визріла ідея IT-школи для дітей – бачачи, як скандинави вкладають у освіту.
Повернення з-за кордону: тероборона і фронтові бурі
26 лютого 2022-го, коли танки гули під Києвом, Андрій кинув усе в Данії. Telegram-канали кричали тривогу, серце стискалося від новин про побратимів. Дзвінок другу з поліції – і ось він у хмельницькій теробороні. Швидко перейшов до ЗСУ, напрямок Донбас. Підрозділ тримав трасу Ізюм-Слов’янськ біля Богородичного. Ворожі “вагнерівці” дихали в спину, ракети свистіли, як люті осы.
9 травня 2022-го – дата, що розділила життя навпіл. Свист, вибух у дерево, і права нога відірвана вище коліна. “Трьохсотий!” – крикнув Андрій, хапаючись за бронежилет. Побратими Паша (майбутній бізнес-партнер) і Вадим (який загинув пізніше) витягли його кілометр на собі до Краматорська. Лікарі були категоричні: ампутація. У комі три дні, думки про кінець, дзвінок Насті – коханій, яка стала якорем. “Все буде добре”, – сказала вона, і це стало першим променем.
Реабілітація: від коми до кросфіту в НАТО
Пробудження з Настею поруч – як народження заново. Місяць реабілітації, біль, що рве м’язи, але воля сильніша. Протез на нозі, перші кроки – хиткі, як у немовляти. Андрій не дозволив жалю увійти: через місяць після виписки – змагання з кросфіту в штаб-квартирі НАТО у Брюсселі. Там, серед атлетів, він довів: втрата – не вирок, а старт. Психологічно адаптувався через роботу з собою, підтримку близьких і фокус на дітях – бачив на фронті, як війна краде їхнє дитинство.
Кожен день реабілітації – битва. Фізіотерапія, протезування, що заряджається 8 годин на 3 дні. Діти в школі реагують: крик, вказівний палець – а він спокійно: “Це роботизована нога, круто ж?” Гумор розряджає, перетворює страх на цікавість. Андрій наголошує: ветеранів не треба жаліти, бо це робить залежними. Краще – бачити як рівних з новими можливостями.
School of Modern Skills: IT-світ для дітей від 4 до 16
Кінець грудня 2023-го – народження мрії. З Пашею та партнерами відкривають School of Modern Skills у Хмельницькому. Ідея з Данії, гранти оживили: 500 тис. грн від Mastercard та Forbes Ukraine у 2025-му, ще 750 тис. від інших програм. Сьогодні – 80-100 учнів, атмосфера гри, де вчитель – наставник, натхненний аніме “Великий вчитель Онідзука”.
Курси адаптовані до віку, бо діти – як губки, але з вогником. Наймолодші (4-6 років) збирають Lego-роботів, програмують рухи. 6-9: Minecraft для командної роботи, IT-старт з Excel, Word. 9-12: програмування, 2D/3D-проєкти, мобільні аппи, ігри, Photoshop. Старші (16+): Python, Figma для веб-дизайну. Діти розмальовують трофеї з фронту на продаж – підтримка ЗСУ.
Перед тим, як зануритися в деталі, ось хронологія ключових етапів розвитку школи:
| Рік | Подія | Кількість учнів | Гранти/Досягнення |
|---|---|---|---|
| 2023 | Заснування школи | Перші 20-30 | Мінігранти єРобота |
| 2024 | Розширення курсів (Python, Figma) | ~70 | Грант 750 тис. грн |
| 2025 | Онлайн-курси, Lego Spike Prime | 80-100 | 500 тис. грн Mastercard/Forbes.ua |
Дані з forbes.ua та veteran.com.ua. Таблиця показує стрімке зростання: від стартупу до франшизи. Плани грандіозні – онлайн для всієї України, філії в Європі для діаспори, залучення ветеранів як викладачів. Андрій керує фінансами, підбором кадрів, сам вчиться – бо лідер росте з командою.
Громадська активність: “Новий Горизонт” і волонтерство
Не тільки бізнес – Андрій співзасновник ветеранської спільноти “Новий Горизонт”. Тут побратими знаходять підтримку: від психологічної допомоги до бізнес-старту. Волонтер у ГО “Підтримка України” – постачання для ЗСУ, зустрічі з пораненими. 19 жовтня 2025-го – ярмарок ветеранського бізнесу в Хмельницькому, де Андрій об’єднував побратимів.
Та не без бур: 15 листопада 2025-го у Хмельницькій ОВА директорка департаменту Олена Бохонська кинула: “Волонтерам ніхто не зобов’язаний”. З Павлом Гуцолом і Мариною Свинобойчук вони привернули увагу – вибачення послідувало, але інцидент підкреслив проблеми. Андрій стоїть твердо: ветерани – не баласт, а рушій.
Поради від Андрія Одаренка: як ветерани та всі ми перемагатимемо виклики
- Не чекайте жалю – дійте: “Ветеранів не носіть на руках, бо залежність краща за свободу? Ні, ми люди з можливостями”. Почніть з малого, гранти єРобота чи Mastercard – ваш трамплін.
- Інвестуйте в дітей: Вони – майбутнє. “Бачив, як ракети крадуть їхнє дитинство. Тепер будую IT-навички, бо Україна переможе кодом”.
- Гумор і щирість – ключ: З протезом жартуйте, бо сміх лікує. “Діти хапають за ногу – кажу, робот, заряджається!”
- Команда понад усе: Побратими як Паша – золото. “Витягли з окопу, тепер будуємо школу”.
- Масштабуйте мрії: Від Хмельницького до Європи. “Онлайн, франшиза – ветерани викладатимуть”.
Ці перлини з інтерв’ю на armyfm.com.ua та reporters.media – чиста мудрість фронту.
Ці поради – не теорія, а практика. Андрій живе ними, надихаючи інших ветеранів на бізнес, як СТО DriveForLife, де він партнер.
Актуальні проєкти 2025-2026: від інтерв’ю до європейських мрій
2025-й вибухнув успіхами: інтерв’ю Forbes 2 квітня з планами онлайн-курсів, Lego Spike Prime для старших. Жовтень – ярмарок, листопад – бій за волонтерів. 2026-й стартував інтерв’ю ГО “МОЦНІ” 16 лютого – поради розвитку, роль ветеранів у відбудові. Instagram 14 лютого: “Ветерани – рушій після війни”. Школа росте, онлайн-платформа тестується, філії плануються.
Статистика IT-ринку підкреслює timely: в Україні 200+ тис. вакансій програмістів (2025, itukraine.org.ua), діти з Modern Skills – майбутні лідери. Андрій жартує: тату з манги на руці, протез замість черепа – символ необмежень. Його шлях – метафора: вибух відриває старе, але проростає нове, міцніше.
Коли дивишся на Андрія, що бігає з протезом, сміється з дітьми над Lego-роботами, розумієш: герої не в кіно. Вони поруч, будують Україну рядком коду за раз. І ця розмова триває – у кожному новому учневі, кожному гранті, кожному побратиму.