У львівських вуличках, де кожен камінь дихає історією, виросла Ярина Парубій – єдина донька Андрія Парубія, чоловіка, чиє ім’я стало символом незламності України. Народжена 2001 року в серці Галичини, вона з дитинства вбирала атмосферу патріотизму, де тато – не просто батько, а воїн за незалежність. Сьогодні, у 25 років, Ярина веде власний бізнес, зберігаючи приватність, але її постать привертає увагу через родинні зв’язки та трагічні події серпня 2025-го.
Львів став для неї не просто містом, а домом, сповненим тепла родинних традицій. Батько, Андрій Парубій, завжди оберігав доньку від спалахів камер, дозволяючи жити звичайним життям серед малювання, сноуборду та комп’ютерних пригод. Мати, Уляна Юріївна, доцент кафедри фольклористики Львівського національного університету імені Івана Франка, вплітала в повсякденність нитки української культури – від колядок до народних замовлянь.
Після фатального пострілу, що забрав життя батька 30 серпня 2025 року на вулиці Єфремова, Ярина опинилася в центрі національної скорботи. Разом з мамою та дідом Володимиром Івановичем вона стояла на площі Ринок під час прощання, а в жовтні відкрила пам’ятну дошку на місці трагедії. Розслідування триває: у грудні 2025-го знайшли пістолет, а підозрюваний пов’язаний з ФСБ, що лише підкреслює контекст гібридної війни.
Дитинство серед львівських легенд
Ярина з’явилася на світ у 2001-му, коли її батько вже активно долучався до студентських рухів за незалежність. Сім’я мешкала в затишній квартирі площею 92 квадратні метри у Львові, а літо проводили в малому будиночку з ділянкою в Уричі. Тут, серед карпатських пейзажів, тато вчив доньку любити землю предків – ходили на фестиваль “Тустань”, де Андрій показав Ярину журналістам як “татусину радість”.
Повсякденність була простою, але насиченою емоціями. Великдень святкували в Шевченківському гаю: благословляли кошики, сміялися над великодніми жартами, а ввечері ділилися враженнями за столом. Батько жартував, що мама – головна в родині, а вони з Яриною – як Гаррі Поттер з Роном, завжди разом у пригодах. Ці моменти формували характер: тиху силу, доброту і любов до творчості.
У школі Ярина відвідувала мистецьку студію, де розкрився її талант до малювання. У 2010 році, у сім років, вона здобула диплом на регіональному конкурсі дитячого малюнка. Картини – фантастичні дерева, портрети подруг – відображали дитячу фантазію, натхненну львівськими краєвидами. Друзі родини згадують її як щиру дівчину з характером, що не гнеться перед викликами.
Захоплення, що формували особистість
Підлітковий вік Ярини минув у ритмі типових розваг: сноуборд на засніжених схилах, комп’ютерні ігри на кшталт “Веселої ферми”. У 2013-му, у 12 років, вона фанатувала від Ані Лорак, слухаючи хіти в навушниках під час прогулянок Львовом. Ці хобі були віддушиною від публічного життя батька, який старався тримати доньку подалі від преси.
Сноуборд додав адреналіну: швидкісні спуски, вітер у волоссі, відчуття свободи на фоні Карпат. Малювання ж стало терапією – пензлі ковзали по полотну, оживаючи львівські замки чи уявні світи. Батько пишався: “Вона росте творчою, з добрим серцем”, – казав у рідкісних інтерв’ю. Ці захоплення не зникли й досі, допомагаючи долати труднощі.
- Малювання: Дипломи з конкурсів, мистецька школа – основа креативності.
- Сноуборд: Активний відпочинок, що загартовує волю.
- Ігри та музика: “Весела ферма”, Ані Лорак – релаксація в цифрову еру.
Такі хобі робили Ярину звичайною львів’янкою серед однолітків, але з родинним корінням патріотизму. Перехід до дорослого життя став природним: від шкільних мольбертів до власної справи.
Освіта: шлях до самостійності
Ярина завершила повну загальну середню освіту 8 липня 2020 року, отримавши свідоцтво з номером 52032975. Школа у Львові, де вона вчилася, стала трампліном для вищих горизонтів. Хоча точний університет не афішується, родинні зв’язки з ЛНУ ім. Франка – мама викладає фольклористику – натякають на близькість до альма-матер батька, випускника історичного факультету.
Освіта формувала практичний погляд: вивчення історії, культури, бізнесу. У 2020-му, на піку пандемії, вона вступила в еру самостійності, коли світ змінювався. Друзі згадують: Ярина була уважною ученицею, з аналітичним умом, успадкованим від батьків. Це заклало фундамент для підприємництва.
Сьогодні освіта допомагає в бізнесі: знання локальної культури ідеально пасують до туризму. Без зайвої помпезності, вона обрала шлях, де знання – ключ до успіху.
Підприємницький дебют: ФОП і туризм у Львові
Ярина Андріївна Парубій зареєструвала ФОП у Львові, за даними youcontrol.com.ua, з основними КВЕДами, що кричать про динамічний бізнес. Головний – 79.90: надання послуг бронювання, пов’язаних з туризмом. Додатковий – 68.20: оренда власної чи лізингової нерухомості. Адреса реєстрації – вулиця Здоров’я, де мешкає родина.
| КВЄД | Опис діяльності | Значення для бізнесу Ярини |
|---|---|---|
| 79.90 | Інші послуги бронювання та пов’язана діяльність | Бронювання турів, готелів – ідеально для туристичного Львова |
| 68.20 | Оренда та експлуатація нерухомості | Допомога гостям міста з житлом |
Джерела даних: youcontrol.com.ua. Цей бізнес – логічний вибір для львів’янки: місто щороку приймає мільйони туристів, жадаючи автентики. Ярина, з її знанням фольклору від мами, може пропонувати унікальні тури – від колядок до таємниць Тустані. ФОП активний станом на 2026 рік, демонструючи стійкість.
У 2024-му, ще до трагедії, ЗМІ відзначали її як підприємницю в туризмі. Сьогодні це не просто робота – спосіб зберегти спадщину: батько любив показувати Україну світу.
Цікаві факти про Ярину Парубій
- У 7 років перемогла на конкурсі малюнків з роботою “Фантастичне дерево” – фото з golos.com.ua.
- Фанатка Ані Лорак у 12: пости у соцмережах 2013-го видають музичний смак.
- Батько порівнював їх з героями “Гаррі Поттера” – родинний жарт про єдність.
- Відкрила пам’ятну дошку батькові 9 жовтня 2025-го з дідом – символ спадкоємства (nv.ua).
- Facebook-сторінка як Digital creator: пости про патріотизм, коляди 1989-го з татом у ролі князя Володимира.
Ці деталі роблять Ярину живою, не просто “донькою”. Вона – місток між поколіннями, де творчість зустрічає бізнес.
Родина: коріння сили
Дід Володимир Іванович, екс-заступник голови Львівської облради, – ще один стовп. Разом вони вшановують Андрія: від меморіалів до приватних спогадів. Мама Уляна – тиха опора, її фольклористичні дослідження надихають Ярину на тури з культурним акцентом. Сім’я уникала публічності, але трагедія згуртувала ще сильніше.
Уляна викладала замовляння, колядки – Ярина вбирала це несвідомо. Сьогодні бізнес може включати фольклорні тури: уявіть прогулянку Львовом з розповідями про князя Володимира, як у родинних фото 1989-го. Це не просто справа – місія.
- Великдень у гаю: традиції єднають.
- Фестивалі “Тустань”: родинні виїзди.
- Домашні вечори: розмови про Україну.
Така атмосфера загартувала: Ярина не ламається, а росте.
Після трагедії: нова глава життя
30 серпня 2025-го постріл на Єфремовій змінив усе. Андрій загинув на прогулянці, яку любив з родиною. Прощання на Ринку – тисячі львів’ян, Ярина з мамою в центрі скорботи. Посмертно – Герой України, похований на Личаківському.
Розслідування кипить: ФСБ завербувала через Telegram, пістолет знайшли в грудні 2025-го (rbc.ua, tsn.ua). У січні 2026-го вшанували 55-ліття, у лютому 2026-го – виставка в Політехніці “Андрій Парубій веде нас у бій”. Ярина тримається: FB-пости про петицію за Героя, підтримка родини.
Вона не ховається, а продовжує: бізнес росте, тури запрошують відкривати Україну. У 2026-му, посеред війни, це акт опору. Львів’яни шепочуть: “Ярина – наша”. Її шлях надихає – від мольберта до бронювання турів, від горя до сили.
Життя триває ритмом Львова: кав’ярні, фестивалі, спогади. Ярина Парубій – приклад, як нести спадщину, будуючи своє. Карпати чекають нових спусків, туристи – історій, а Україна – таких доньок.