Одеса, спекотне літо 1979 року. На маленьких вуличках біля Чорного моря хлопчина з м’ячем у ногах маневрує між перешкодами, ніби вже знає, що стадіони чекатимуть на нього роками. Андрій Воронін, народжений 21 липня в портовому місті, став одним із найяскравіших представників українського футболу за кордоном. Цей нападник, зріст 179 см і вага 75 кг, не просто грав — він рвав оборону суперників гострими ривками, забивав важливі голи в ключових матчах і носив прізвисько “Ворона” за гострий ніс і нестримну енергію.
Його кар’єра — це мозаїка з німецьких Бундесліг, англійського Ліверпуля та російського Динамо, де він зібрав 391 офіційний матч і 115 голів. За збірну України — 74 поєдинки, 8 м’ячів, чвертьфінал ЧС-2006 і Євро-2012. А після завершення ігрової ери Воронін не зник: тренерство, медіа, підтримка України в складні часи. Ця історія — про наполегливість одесита, який перетворив юнацьку мрію на європейську легенду.
Траєкторія його шляху вражає: від дворового футболу до топ-ліг, де конкуренція жорсткіша за одеський вітер. Воронін ніколи не грав за українські клуби професійно, але серце його завжди билося в ритмі “синьо-жовтого”.
Дитинство в Одесі: перші кроки з м’ячем
Уявіть одеські двори наприкінці 80-х: шум моря, запах шашликів і м’ячі, що гримлять об стіни. Андрій Воронін тут виріс, захопившись футболом у школі “Чорноморця”. З 1990-х він тренувався під керівництвом місцевих фахівців, демонструючи феноменальний дриблінг і інстинкт стрільця. У 14 років на юнацькому турнірі в Австрії його помітили скаути “Боруссії” Менхенгладбах — і от у 1995-му, у 15 років, юний талант переїжджає до Німеччини.
Цей стрибок став доленосним. Німецька система, з її дисципліною і фізичними навантаженнями, загартувала хлопця. Перші сезони в юнацьких командах “Боруссії” були школою життя: адаптація до нової мови, культури, інтенсивних тренувань. Воронін згадував у інтерв’ю, як сумував за Одесою, але мрія про велику гру тримала його на плаву.
Дебют у Бундеслізі припав на 1997 рік — матч проти “Баварії”. Хоч і лише 7 ігор та 1 гол у топ-дивізіоні за той період, це був старт. Перехід до “Майнца” у 2000-му розкрив потенціал: у другій Бундеслізі 75 матчів, 29 голів. Воронін став королем атаки, забиваючи хет-трики і привертаючи увагу грандів.
Золотий період у Бундеслізі: Байєр і Герта
Бундесліга для Вороніна — це сцена, де він сяяв найяскравіше. Після короткого етапу в “Кельні” (19 матчів, 4 голи, 2003–2004) підписав контракт з “Баєром” Леверкузен у 2004-му. Тут розквітла зірка: 92 матчі, 32 голи за три сезони. Воронін став ключовим гравцем, забиваючи в Лізі чемпіонів і кубках, а його дуелі з топ-захисниками на кшталт Роберто Карлоса запам’яталися фанатам.
У 2007-му “Баєр” дійшов до 1/8 ЛЧ, а Воронін — до чвертьфіналу ЧС-2006 зі збірною. Потім оренда в “Герту” (2008–2009): 27 матчів, 11 голів, включаючи два “Баварії” та хет-трик “Енергі”. Навіть червону картку — 1000-ту в історії Бундесліги — видали йому за запал.
- Найкращий бомбардир “Майнца” у 2-й Бундеслізі — демонстрація стабільності.
- У “Баєрі” — участь у топ-матчах, як-от перемога над “Вердером” 4:1 з його голом.
- “Герта”: повернення до форми, що привернуло “Ліверпуль”.
Ці роки заклали фундамент репутації: Воронін — не просто форвард, а тактик з інстинктом хижака, здатний розривати оборону одним ривком. Німецькі фанати досі згадують його як “українського вовка”.
Ліверпуль: мрія Anfield і травми
6 липня 2007-го — дата, що змінила все. “Ліверпуль” купує Вороніна за 1,8 млн фунтів на 4 роки. Дебют у Прем’єр-лізі проти “Астон Вілли” — 11 серпня. Перший гол у ЛЧ — 15 серпня “Тулузи”, у АПЛ — 25 серпня “Сандерленду”. Сезон 2007/08: 22 матчі, 4 голи в лізі, плюс кубки.
Та травма 25 січня 2008-го — видалення диска шийного відділу хребта — зупинила політ. Оренда назад у “Герту”, а потім повернення: ще 5 матчів, 1 гол. Загалом за “червоних” — 27 ігор у АПЛ, 5 голів, 3 асисти. Критики називають трансфер невдалим, але фанати пам’ятають його енергію на тлі Торреса й Кейтлі.
| Сезон | Клуб | Матчі | Голи | Асисти |
|---|---|---|---|---|
| 2007/08 | Ліверпуль | 22 | 4 | 2 |
| 2009/10 | Ліверпуль | 5 | 1 | 1 |
Джерела даних: transfermarkt.us, uk.wikipedia.org. Травма стала уроком: футбол — це не тільки талант, а й удача. Воронін не зламався, перейшовши в “Динамо” Москва за 4 млн фунтів у 2010-му.
Російський акорд: Динамо Москва і кінець епохи гравця
“Динамо” Москва — 80 матчів, 22 голи за чотири роки. Фіналіст Кубка Росії 2011/12, голи в РПЛ, де він ассистував і забивав. Оренда у “Фортуну” Дюссельдорф (2012/13: 9 матчів без голів) не завадила поверненню. Завершив 1 липня 2014-го через хронічні проблеми.
Загальна статистика вражає: 338 матчів у лігах — 104 голи; єврокубки — 32/5. Воронін — унікальний українець, що не грав вдома, але прославив країну за кордоном.
Збірна України: серце на полі
Дебют 2 березня 2002-го проти Румунії. Перший гол — Греції (2002). Всього 8 м’ячів: Іспанії, Данії, Люксембургу, Азербайджану, Франції, Узбекистану, Естонії. ЧС-2006: чвертьфінал, де його ривки лякали Бразилію. Євро-2012: домашній турнір, прощання 15 серпня 2012-го у Львові проти Чехії.
- Топ-10 за матчами та голами в історії збірної.
- Гольові передачі — також у десятці.
- Капітанство в товариських матчах.
Воронін — символ покоління: Шевченко, Воробей, його голи на ЧС стали легендами. Його гра за збірну — чиста пристрасть, де кожен ривок ніс надію нації.
Тренерський шлях: від дипломів до асистентства
Жовтень 2016-го: диплом тренера ФФУ. 2017-й — головний у німецькому “Бюдерихі” (аматорський клуб). 2020–2022: асистент у “Динамо” Москва. Після 24 лютого 2022-го — рішучий крок: залишив РФ, обірвав зв’язки з російським футболом.
Сьогодні фокус на медіа: подкасти, інтерв’ю про війну, біженців, правду. Живе в Європі, тримається осторонь політики, але голосить за Україну. Instagram (@voroninandrey) — вікно в його світ: фото з родиною, футбольні спогади.
Цікаві факти про Андрія Вороніна
- Єдиний українець, що хет-тріком “розгромив” “Енергі” в Бундеслізі — 11 квітня 2009-го.
- Забив “Баварії” два голи за “Герту” — 14 лютого 2009-го, фанати досі співають про це.
- Орден “За мужність” III ступеня — за ЧС-2006.
- У 2022-му зіграв за легенд “Ліверпуля” проти “МЮ”, забивши голи.
- Найкращий гравець турніру Стефана Решка (Ужгород, 1994).
Ці перлини роблять Вороніна не просто футболістом, а історією з перчинкою.
Сім’я — скеля в бурі життя
Юлія, одеситка, — опора з часів Німеччини. Шлюб міцний: “Головна запорука — вірність”, — казав Воронін. Діти: син Андрій (2007), Соня (2008), Даніель (2015-м у Москві народився), від першого шлюбу — Маша. Родина переїздила з ним по клубах, підтримуючи в скрутні моменти.
Юлія в Instagram ділиться сімейними радощами, а Воронін жартує: “Футбол — робота, сім’я — життя”. У 2025-му фото з Парижу з дружиною підігріли інтерес, але вони лишаються приватними.
Андрій Воронін у 2026-му: голос із Європи
46 років, пенсія гравця, але активність не згасає. Воронін — коментатор у подкастах, говорить про футбол і реалії війни. “Хвилююся за Одесу”, — зізнавався раніше. Не тренує великі клуби, але не виключає повернення — тільки туди, де поважають Україну.
Його шлях надихає: від одеського пацана до Anfield, через травми до медіа-лідера. Воронін доводить — талант плюс характер перемагають. Фани чекають нових глав цієї саги, бо такі історії не закінчуються.