Олексій Нагрудний, народжений 2 квітня 1974 року в промисловому Рубіжному на Луганщині, перетворився на одного з найпомітніших акторів сучасного українського телебачення. Його харизматичні ролі в серіалах на кшталт “Жіночий лікар. Нове життя”, “Реванш” чи “Рашка гудбай” приковують мільйони глядачів до екранів, а театральні виступи в “Золотих воротах” демонструють глибину таланту. Зростаючи в суворих умовах сходу України, він не просто вижив – розквітнув, як кактус у пустелі, поєднуючи акторство з музикою та веденням ефірів.
Сьогодні, у 51 рік, Нагрудний не зупиняється: знімається в нових сезонах хітів, ростить двох синів і ділиться досвідом у соцмережах. Його життя – це калейдоскоп подій, де кожен поворот додає шарів характеру, роблячи його улюбленцем публіки. Від баяніста в музичному училищі до зірки серіалів – шлях, сповнений драйву й несподіванок.
Рубіжне, де народився Олексій, – місто заводів і пилу, але саме там зародився його потяг до мистецтва. Батько Володимир і мати прищепили любов до музики, і хлопець з дитинства ковтав ноти, як солодкі цукерки. Цей фундамент визначив усе: від перших акордів на баяні до драматичних монологів на сцені.
Раннє дитинство та перші музичні кроки в Рубіжному
Уявіть маленьке містечко на сході, де гудуть хімічні заводи, а вечорами лунає рок-н-рол з магнітофонів. Саме тут, у 1974-му, з’явився на світ Олексій Володимирович Нагрудний. Рубіжне, окуповане нині російськими військами, стало для нього школою витривалості – місто, яке формувало характер сильнішого за сталь. Хлопець ріс допитливим, з тягою до звуків: баян став першим коханням, а вулиці – сценою для імпровізацій.
Сім’я не була заможною, але тепла атмосфера вдома компенсувала все. Батьки помітили талант сина рано, і в 1993 році він закінчив Сєвєродонецьке музичне училище імені Прокоф’єва за класом баяна-аккордеона. Цей інструмент, громіздкий і вимогливий, навчив Олексія наполегливості – риси, яка згодом витягла його з найтемніших моментів. Уже тоді мріяв про велику сцену, але шлях виявився звивистим, як луганські степи.
Переїзд до Києва став першим стрибком. Місто сповнене можливостей манило, але реальність кусалася: перші роки – це підробітки, репетиції та голод по визнанню. Та Нагрудний не здавався, накопичуючи енергію для прориву.
Освіта: шлях до акторської майстерності
Після училища Олексій вступив до Київського національного університету культури і мистецтв на факультет театральної режисури. У 1999-му отримав диплом актора, режисера театрального колективу та викладача сценічної майстерності. Це не просто папірець – це база, на якій вибудував кар’єру. Викладачі хвалили його за харизму, але справжній стрибок стався в Санкт-Петербурзі.
У 2001 році вищі акторські курси Академії театрального мистецтва дали йому російську школу, яка загартувала стиль. Петербург з його туманами та імперськими театрами навчив нюансам – від пауз у репліках до емоційного вибуху. Повернувшись, Олексій поєднав українську душу з професійним лоском, що й робить його ролі такими живими.
- Сєвєродонецьке музичне училище (1993): Баян-аккордеон – фундамент музичного чуття, яке досі звучить у його піснях.
- Київський НУКіМ (1999): Театральна режисура – розуміння сцени як цілого організму.
- СПбГАТІ (2001): Акторські курси – майстерність, що вирізняє серед конкурентів.
Ця освіта не просто дипломи – це інструменти, якими Нагрудний майстерно орудує. Без них не було б тих ролей, що хватають за живе. А тепер перейдімо до того, де його голос зазвучав найгучніше – музика кінця 90-х.
Музичний дебют: соліст “Іграшок” і слава 90-х
Наприкінці 90-х українська естрада кипіла: поп-гурти заполонювали чарти, а Олексій Нагрудний став обличчям “Іграшок”. З 1998 по 2001 рік його вокал у хітах “Ла-ла-ла”, “Ромашки” чи “З праздніком, малыш!” чарівував натовпи. Гурт, продюсований Олександром Ягольником, став феноменом – концерти, кліпи, фанати. Нагрудний не просто співав – він втілював енергію молодості, ніби сонце, що проривається крізь хмари.
Гонорари вражали: за словами самого актора в інтерв’ю 2024 року, вони дозволяли жити на широку ногу. Але слава минає швидко. У 2001-му перейшов до гурту “Полюс”, але акторство кликало сильніше. Чому покинув? Хотів глибшого – не естрадних вогників, а справжніх емоцій на сцені. Цей вибір виявився геніальним.
Музика лишилася хобі: досі пише пісні, грає на гітарі. Фани “Іграшок” досі пишуть у коментах: “Олексію, повертайся!” Та він обрав кіно, де розкрився повною мірою.
Театральна кар’єра: від “Браво” до “Золотих воріт”
Театр для Нагрудного – як рідний дім, куди повертаєшся за натхненням. Почав у 2002-му в київському “Браво”, перейшов до Театру драми та комедії на Лівому березі (2003-2004), Молодого театру (2004-2007). Навіть московський “Театр музики та драми Стаса Наміна” (2007-2010) став етапом – там загартувався в ролях на кшталт “Браковані люди”.
З 2014-го – актор Київського академічного театру “Золоті ворота”. Ролі вражають глибиною: “Піаніст” (2016, реж. Валерія Городецька), “Сталкери” (2015, Стас Жирков), “Ілюзії” Вирипаєва (2016). Кожна вистава – дуель з собою, де емоції ллються рікою. Глядачі аплодують стоячи, бо Нагрудний не грає – живе роллю.
- Київські театри (2002-2007): Формування стилю в комедіях і драмах.
- Москва (2007-2010): Міжнародний досвід, що додав шарму.
- “Золоті ворота” (з 2014): Домашня сцена для шедеврів.
Театр навчив дисципліни, без якої кіно – просто робота. А тепер – про екрани, де він сяє яскравіше за всіх.
Кіно та серіали: ролі, що зачепили серце
Дебют у 2004-му – “Небо в горошок” (міліціонер Клепаков) – скромний, але впевнений. Звідти лавина: понад 50 ролей у серіалах і фільмах. Негативні персонажі – його фішка: харизматичні лиходії, яких ненавидять, але не відриваються. “Серцю не накажеш” (2007, Андрій Попков), “Повернення Мухтара”, “Обручка з рубіном” (2017).
Сучасні хіти: у “Жіночий лікар” грає Юрія Сердюка – лікаря з торментами душі. У “Реванш” (2024) – інтриган, що тримає в напрузі. “Рашка гудбай” – сатира на окупантів, де його роль підкреслює патріотизм. Фільмографія вражає розмахом.
| Рік | Проект | Роль | Жанр |
|---|---|---|---|
| 2024 | Ніхто не ідеальний | Роман | Драма |
| 2024 | Реванш | Олександр Соколов | Трилер |
| 2023-2026 | Жіночий лікар. Нове життя | Юрій Сердюк | Медична драма |
| 2022 | Рашка гудбай | Головний лиходій | Комедія |
| 2019 | Серце матері | Кирило Кузнєцов | Мелодрама |
Джерела даних: uk.wikipedia.org та 1plus1.ua. Ці проекти зібрали мільйони переглядів, роблячи Нагрудного королем серіалів. Кожна роль – нова грань: від романтика до антагоніста.
Телеведення: харизма в ранковому ефірі
Не тільки актор – ведучий! У 2012-му приєднався до “Сніданку з 1+1”, по черзі з Русланом Сенічкіним. Його гумор і шарм будили країну, роблячи ефір живим. Раніше вів “Студію 5” та “Національну лотерею” на Першому. У “Коли ми вдома” (2017-2018) навіть зіграв себе – ведучого шоу.
Телевізія навчила спілкуватися з камерою як з другом. Нагрудний блищав: жарти, інтерв’ю, новини – все з іскрою. Хоча акторство перемогло, ранкові ефіри лишили теплі спогади фанатів.
Цікаві факти про Олексія Нагрудного
- Знімається з 6-місячним сином Євгеном у “Жіночому лікарі” (2024, tsn.ua).
- Захоплюється східними єдиноборствами – тренується для ролей і форми.
- Старший син Олександр (2008) навчається в Київській академії естрадного та циркового мистецтва – “дуже складна професія”, як каже тато (tsn.ua, 2025).
- Писав пісні для гуртів, досі грає на гітарі вдома.
- Рубіжне, його рідне місто, під окупацією – тема, що болить серце.
Ці перлини роблять його не просто зіркою – легендою з людським обличчям.
Особисте життя: шлюби, кохання та родинне тепло
Любов для Нагрудного – як ролі: пристрасна й непередбачувана. Перший шлюб у 2007-му з Ольгою Чурсіною, акторкою з Москви, під час “Серцю не накажеш”. Короткий, але яскравий – переїзд до РФ став уроком: “Ми по різні боки барикад”, зізнався пізніше (unian.ua). Повернувся до України, шукаючи справжнє.
З Світланою Горошковою, кастинг-директоркою, познайомився 2003-го. Цивільний шлюб тривав роками, офіційний – 7 квітня 2019-го. Разом ростять синів: Олександр (2008) мріє про цирк, Євген (2024) уже дебютував у серіалі з татом. Сім’я – його фортеця в часи війни, де тепло камери знімається кадрами щастя в Instagram.
Чотири шлюби? Чутки з інтерв’ю, але акцент на сьогоденні: Світлана – партнерка в житті й кар’єрі. Вони разом переживають виклики, від пандемії до окупації Луганщини.
Сучасність: нові ролі та натхнення на 2026
У 2025-2026 Нагрудний не спить: “Жіночий лікар. Нове життя 3” (прем’єра серій з сином), “Реванш” тримає рейтинги. Патріотичні проекти на кшталт “Скарби” підкреслюють позицію: Україна понад усе. Театр “Золоті ворота” готує прем’єри, а соцмережі – щоденник волонтера й тата.
Війна змінила все: Рубіжне в минулому, але дух сходу – у серці. Нагрудний допомагає ЗСУ, ділиться порадами молодим акторам: “Не бійтеся падінь – вони ведуть до вершин”. Його енергія надихає, ніби вогник у темряві, обіцяючи ще багато яскравих ролей.