У маленькому білоруському Жодино 4 листопада 1982 року з’явився на світ хлопчик з голосом, який згодом розтопить серця мільйонів українців. Євген Літвінкович, співак з унікальним тембром, що балансує між тенором і фальцетом, став зіркою талант-шоу “Україна має талант” і “Х-Фактор”. Фіналіст цих проєктів не просто співала – він заворожував, змушуючи суддів і глядачів сперечатися про його стать через неймовірно чистий, висхідний вокал. Сьогодні, у 2026 році, він продовжує виступати на концертах, підтримувати ЗСУ та випускати україномовні треки, живучи в Києві з коханою.
Його шлях – це історія наполегливості: від локальних фестивалів у Білорусі до всеукраїнських турів. Євген не переміг у шоу, але здобув щось більше – лояльну аудиторію, яка досі заповнює зали. А розірваний контракт з СТБ у 2014-му лише посилив його незалежність, перетворивши на артиста, який співає для душі, а не для телевізора.
Дитинство в Жодино: перші ноти та сімейні випробування
Жодино, промислове містечко під Мінськом, стало колискою таланту Євгена Михайловича Літвінковича. Батько, Михайло Євгенович, майстер взуття, рано пішов з життя, залишивши маму Надію Михайлівну, фотографа за професією, самотньо виховувати дітей. Старша сестра Олена взяла на себе роль опікунки для молодшого брата, допомагаючи мамі тримати родину разом. Ця міцна сімейна зв’язка закаліла характер хлопця, навчивши його цінувати кожну мить.
З семи років Євген пішов до школи №5 з музично-хореографічним ухилом, де перші уроки співу здавалися йому нудними. Натомість у десять він відкрив для себе художню школу, яку закінчив з відзнакою. Паралельно займався бойовими єдиноборствами – це додало сили голосу впевненості. Після дев’ятого класу вступив до художньо-реставраційного училища, але швидко покинув його, обравши музику. Тоді ж почався малий бізнес: ательє з ремонту взуття, успадковане від батька, яке годувало мрію про велику сцену.
Ці роки сформували Євгена як універсального митця – художника, бійця, майстра й, зрештою, співака. Без гламуру столичних зірок, з провінційною щирістю, він ніс у серці Білорусь, але дивився на схід – до України.
Перші перемоги: фестивалі Білорусі та шлях до України
Музика увійшла в життя Євгена рано, ще до училища. У 2006-му він здобув гран-прі на фестивалі “Жодинська весна”, а згодом – спеціальний приз “Мінщина співає з оркестром”. Ці перемоги відкрили двері до більших майданчиків: “Нові голоси Білорусі”, “Музичний суд”, Х Міжнародний конкурс у Велізі 2009-го. Кожен виступ – як бій, де високий голос розривав тишу залу.
У 2010–2013 роках Євген тричі намагався пробитися на “Нову хвилю”, але доля підштовхнула до України. “Академія талантів” 2012-го стала першим кроком – він покинув проєкт після першого ефіру, але це не зламало. Навпаки, запалило вогонь. Перед головним проривом він уже мав фан-клуб у Білорусі та почесну грамоту від Жодино 2011-го.
Цей період – чиста романтика самостійного артиста. Без продюсерів, лише з гітарою та мрією, Євген гарував на локальних сценах, накопичуючи досвід, що згодом вибухне на національному ТБ.
Прорив на “Україна має талант”: голос, що шокував суддів
Осінь 2012-го. Кастинг “Україна має талант 4”. Євген виходить на сцену з піснею, що підіймає зал на ноги. Його фальцет – як скло, крихке й гостре водночас. Судді в шоці: Ігор Кондратюк жартує про стать, Ольга Фреймут хвалить душу, а Володимир Зеленський пророкує зірку. Він доходить до фіналу – друге місце за глядацькими СМС, третє за суддями.
Шоу не просто прославило: воно розкрило Євгена як автора. Пісні “Знаки зодіака” та “К тебе” народилися тут, у тиску ефірів. Глядачі полюбили білоруса за щирість – він не імітував, а жив на сцені. Після фіналу – запрошення на “Х-Фактор”, перші кліпи, фан-клуби по всій Україні.
Цей момент став переломним. Євген переїжджає до Києва, обираючи Україну як домівку. “Тут мене зрозуміли”, – зізнавався він пізніше в інтерв’ю.
“Х-Фактор” і розквіт: контракт, альбоми, тур
2013-й. “Х-Фактор 3”. У команді Кондратюка Євген стає суперфіналістом – друге місце. Контракт з продюсерським центром СТБ на п’ять років: альбоми, кліпи, сольний концерт у Палаці спорту. “Знаки зодіака” (2013) очолює чарти, “К тебе” (2013) – ліричний хіт, “Здесь и сейчас” (2014) та “Избранное” (2015) закріплюють статус.
Національний відбір “Євробачення-2014” з “Стреляная птица” приносить 8-е місце, але пісня стає гімном фанатів. Нагороди сиплються: “Прорив року” 2013-го, “Співак року-2014”. Тур по Україні, фестивалі – життя кипить.
| Альбом | Рік | Ключові пісні |
|---|---|---|
| Знаки зодіака | 2013 | Знаки зодіака, К тебе |
| Здесь и сейчас | 2014 | Стреляная птица, Охотница |
| Избранное | 2015 | Наша любов |
Джерела даних: uk.wikipedia.org, офіційний YouTube-канал Євгена Літвінковича.
Після таблиці видно: пік – 2013–2015. Хіти як “Теплая Новогодняя” досі грають на радіо. Але успіх приніс і тіні.
Розірвання контракту: чому зірка зникла з ТБ
2014-й. Початок війни на Донбасі. СТБ розриває контракт односторонньо – “закриваємо продюсерський відділ”. Євген не судиться, обирає свободу. “Вони поставили перед фактом”, – згадує він. Замість телевізора – незалежні концерти, нові пісні. Зникнення з екранів боліло фанатам, але народило справжнього артиста.
Він не зупинився: тури, фестивалі, співпраця з білоруськими оркестрами. Та серце вже в Україні – з 2014-го підтримує АТО, волонтерить.
Підтримка України: від АТО до повномасштабної війни
З 2014-го Євген – голос патріотизму. Благодійні концерти для ЗСУ, виступи перед бійцями. У 2022-му, з початком повномасштабного вторгнення, залишається в Києві, висвітлює злочини РФ у соцмережах. Виступає в костюмі пса Патрона для дітей у притулках – сльози на очах, але посмішка на губах.
Україномовні треки: “Пульс” 2023-го до Дня закоханих, “Мамо” 2025-го в Трускавці. “Я з Україною серцем”, – пише він в Instagram. Концерти на підтримку ЗСУ тривають у 2026-му.
Особисте життя: кохана, чутки та вірний друг
Євген – романтик. Кохана Вікторія, організаторка розваг, поруч з 2010-х. Вони разом у Києві, переживають обстріли – вона виїжджала ненадовго. Дітей немає, але був кіт Марсик, “найвірніший друг”, що пішов у 2023-му. Блог про кулінарію: деруни, веращак – білоруські рецепти з українським теплом.
Чутки про стать? Високий голос, м’які риси – ЗМІ фантазували. Кондратюк підтвердив: “Хлопець на 100%”. Євген сміється: “Я Літвінкович Євген Михайлович від народження”. Сила в душі, не в плітках.
Цікаві факти про Євгена Літвінковича
- Грав на баяні в дитинстві, але обрав гітару – “менш нудно”.
- У 2025-му співав “Червону калину” на бюветі в Трускавці, збираючи натовп туристів.
- Мріяв про Євробачення – посів 8-е, але пісня “Стреляная птица” стала хітом YouTube.
- Блогер-кулінар: ділиться рецептами вершків і борщу, поєднуючи Білорусь та Україну.
- У 2026-му планує тур Карпатами – “для душі та ЗСУ”.
Ці факти показують: Євген – не просто голос, а особистість з гумором і серцем.
Де зараз Євген: концерти 2025–2026 і плани
Київ – дім. Концерти не припиняються: Трускавець (2024–2025, “Мамо” українською), Моршин, Хмельницький тур. У 2025-му – на підтримку ЗСУ, у 2026-му – нові сингли. Instagram (@litvinkovich) оживає постами про музику, кулінарію. YouTube-канал – понад 648 відео, від “Pulse” до каверів.
Він пише пісні, виступає скрізь, де запрошують. “Музика – це пульс життя”, – його слова з останнього інтерв’ю. Фани чекають альбому 2026-го – україномовного, натхненного війною та миром.
Євген Літвінкович продовжує співати, наче той фальцетний вітер з Жодино, що несе над Карпатами. Його голос – міст між Білоруссю та Україною, між минулим і майбутнім. Концерти тривають, хіти живуть, а фанати шепочуть: “Повертайся на велику сцену!” І він повертається – по-своєму, з душею.