Микола Матвієнко, народжений на сонячному кримському узбережжі в Саках 2 травня 1996 року, виріс у вихорі солоного бризу Чорного моря й футбольних мрій. Сьогодні цей 29-річний захисник — справжній лідер донецького “Шахтаря” та національної збірної України, з понад 80 матчами за синьо-жовту форміровку й контрактом до 2027 року. Його сталевий стиль гри, де кожен відбір нагадує удар блискавки, приніс п’ять чемпіонських титулів УПЛ, шість кубків України та участь у Євро-2020 і 2024. Капітан, який не ламається під тиском, Матвієнко став символом стійкості в часи, коли український футбол бореться за виживання.
Зростання 182 сантиметри, лівонога, з номером 22 на спині — він універсал, що грає центру захисника чи лівого фулбека, з точністю пасів понад 88% у єврокубках. Ринкова вартість сягає 15 мільйонів євро, а його присутність на полі перетворює оборону на фортецю. У сезоні 2025/26 він продовжує сяяти в Лізі конференцій УЄФА та відборі до ЧС-2026, де коментує плей-оф проти Швеції з фірмовою впевненістю: “Це буде матч життя”.
Його шлях — це не просто статистика, а історія хлопця з окупованого Криму, який обрав Україну, попри спокуси. Брат Дмитро пішов іншим шляхом, граючи в кримських клубах під російським прапором, але Микола чітко стояв на своєму, ставши оплотом нації на зеленому газоні.
Раннє дитинство: Футбол серед кримських хвиль
Саки, маленьке містечко біля Євпаторії, де море шепоче секрети вітру, стали колискою для юного Миколи. У шестирічному віці м’яч став його найкращим другом — старший брат Дмитро, народжений 1992-го, тягнув молодшого за собою на тренування. Місцева секція футболу в Саках закаліла перші навички: дриблінг по нерівному піску, удари в імпровізовані ворота. Родина Матвієнків жила просто, але з любов’ю до спорту, що проросло в обох синів.
У 2009 році, коли Миколі виповнилося 13, доленосний турнір у Криму привернув увагу скаута “Шахтаря”. Хлопець з Кримського півострова, з його вибуховою енергією та інстинктом захисника, полетів до Донецька. Академія “гірників” під керівництвом тренера Володимира Винниченка стала школою дисципліни. Тут Матвієнко вчився читати гру, як відкриту книгу, — від простих відборів до тактичних пасів. “Футбол — це не гра, а життя”, — згадав він пізніше в інтерв’ю, згадуючи перші розлуки з домом.
До 2012-го юнак відіграв 60 матчів у ДЮФЛ, забивши 6 голів, демонструючи атакувальний хист для захисника. Переїзд до материкової України після подій 2014-го не зламав — навпаки, загартував. Кримчанин обрав патріотичний шлях, ігноруючи пропозиції з російських клубів, що робить його історію ще яскравішою на тлі геополітичних бур.
Юнацька академія Шахтаря: Перші трофеї та єврокубковий фінал
Академія “Шахтаря” перетворила талановитого кримчанина на професіонала. З U-19 команда Миколи здобула чемпіонство України, а кульмінацією став фінал Юнацької ліги УЄФА 2014/15 проти “Челсі”. 3:0 на користь лондонців, але Матвієнко відіграв усі 90 хвилин, показавши характер скелі посеред шторму. Той матч у Швейцарії став його першим єврокубковим тестом — уроком, де поразка вчить більше за перемогу.
У юнацьких збірних України — U-18 (6 матчів), U-19 (16, участь у Євро-2015), U-20 та U-21 (7 матчів) — він накопичив досвід, що сягає десятків ігор. Тренери хвалили його за стабільність: жодного гола пропущеного від власних помилок у ключових поєдинках. “Микола — той, хто тримає оборону, як якір корабель”, — казали вони. Ці роки заклали фундамент: від швидких відборів до довгих передач, що розривають оборону суперника.
Дебют за основу настав улітку 2015-го — кубковий матч проти “Арсеналу” Київ, де 19-річний новачок увійшов з лави запасних. У УПЛ — проти “Чорноморця” Одеса (перемога 1:0). Епізодичні появи в 2015/16 (2 матчі) стали трампліном, але клуб розумів: хлопцю потрібен ігровий час.
Оренди в Карпатах і Ворсклі: Вогонь, що кував лідера
Зима 2017-го: “Карпати” Львів стали першим випробуванням. 14 матчів у основі, 1 гол, 2 асисти — Матвієнко засяяв, ставши другим найкращим лівим захисником УПЛ за версією ліги. Львівські вболівальники полюбили його за драйв: він не просто захищав, а й підтримував атаки, ніби захисник з ДНК нападника. “Тут я навчився грати під тиском фанатів, що реве, як океан”, — згадував він.
Літо того ж року — оренда в “Ворсклу” Полтава: 16 матчів, нуль голів, але стіна в обороні. Полтавський клуб боровся за виживання, і Матвієнко став його хребтом. Ці півроку загартували менталітет: від емоційних львівських трибун до тактичної дисципліни на Полтавщині. Повернення в “Шахтар” взимку 2018-го відбулося тріумфально — як воїн, що пройшов кузню.
Оренди не просто додали матчів, а сформували універсала. Тепер він міг закривати фланг чи центр, читати гру на випередження. Без цих пригод Матвієнко не став би тим, ким є сьогодні — гравцем з 234 матчами за “гірників”.
Зірка Шахтаря: Капітанство, трофеї та єврокубкові подвиги
З 2018-го Матвієнко — основець. Сезон 2018/19: 18 матчів у ПЛ, 3 голи — для захисника це вибух! Він забивав стандартними, підкреслюючи атакувальний талант. П’ять чемпіонств УПЛ (2017/18–2019/20, 2022/23–2023/24), шість кубків (з 2015/16 по 2024/25), Суперкубок 2021 — його медальєрка блищить. Півфінали Ліги Європи 2015/16 та 2019/20, де він блокував зірки рівня Мюллера чи Депая.
Війна 2022-го змусила “Шахтар” переїжджати: Донецьк — Харків — Київ, збори в Туреччині, матчі в Польщі. Матвієнко тримався, граючи 28 матчів у 2022/23 (2 голи), 23 у 2023/24 (3 голи). У 2024/25 — 22 матчі, 3 голи. Сезон 2025/26: перемоги над ЛНЗ, лідерство в УПЛ, плей-оф Ліги конференцій. Контракт до 2027-го з опцією — знак довіри. “Перемога над ЛНЗ нічого не дасть, якщо не виграємо все”, — його слова з січня 2026-го мотивують команду.
Його голи — 16 за Шахтар — рідкість для оборонця. Ритуал перед матчами: фото в Instagram (@koliamatvienko), де фанати бачать його зосередженість. Чутки про “Арсенал” чи ПСЖ не збулися — лояльність “гірникам” непохитна.
Герой збірної України: Від дебюту до капітанської пов’язки
24 березня 2017-го, виїзд до Хорватії (0:1) — дебют за головну команду. З того часу 82 матчі (на листопад 2025-го), понад 6900 хвилин. Нуль голів, але врятовані атаки рахуються подвигами. Євро-2020: 5 ігор, епічні дуелі. Євро-2024: 3 матчі. Відбір ЧС-2026: нічия з Азербайджаном (2025), перемоги, що ведуть до плей-оф. Ліга націй 2025: 8 ігор лідерства.
Капітанська пов’язка — нагорода за стабільність. У листопаді 2025-го проти Ісландії — 80-й матч, символ вічності. “Для збірної це матч життя”, — про плей-оф з Швецією в січні 2026-го. Патріотизм кримчанина надихає: попри брата в Криму, він обрав Україну. Голосував за Мбаппе як найкращого 2025-го в ФІФА — експертний погляд.
Стиль гри, сильні та слабкі сторони
Матвієнко — машина: відбори (середньо 3-4 за гру), пасова точність 88%, швидкість на фланзі. Слабкості? Рідкісні помилки в позиціонуванні проти топ-форвардів, але прогрес очевидний. Універсальність робить його незамінним.
Ось ключова статистика за Шахтарем у Прем’єр-лізі (дані адаптовано з офіційних джерел):
| Сезон | Матчі | Голи |
|---|---|---|
| 2015/16 | 2 | 0 |
| 2016/17 | 1 | 0 |
| 2017/18 | 3 | 0 |
| 2018/19 | 18 | 3 |
| 2019/20 | 26 | 1 |
| 2020/21 | 20 | 1 |
| 2021/22 | 14 | 1 |
| 2022/23 | 28 | 2 |
| 2023/24 | 23 | 3 |
| 2024/25 | 22 | 3 |
| Усього | 157 | 14 |
Джерела даних: shakhtar.com та uk.wikipedia.org. Ця таблиця ілюструє еволюцію — від епізодівця до бомбардира оборони, з піком у воєнні роки.
Матвієнко не просто грає — він веде, перетворюючи оборону на зброю.
Особисте життя: Сім’я, мотивація та кримський акцент
Приватний хлопець, Матвієнко тримає родину подалі від софітів. У 2019-му став батьком — радісна новина в Instagram, де дружина поділилася фото. Сьогодні сім’я — його опора серед мандрівок від Києва до Туреччини. Брат Дмитро, з яким ділив мрії в дитинстві, обрав інший шлях: грає за “ТСКА Таврія-Сімферополь” у окупованому Криму. Контраст братів — як дві сторони монети, але Микола ніколи не вагається: “Україна — мій дім”.
Прізвисько “Мотя” з юності, улюблені ритуали — фото перед матчами, де фанати відчувають його енергію. Патріотизм проявляється в словах: коментарі про війну, підтримка ЗСУ. У 2026-му, під час відбору ЧС, його лідерство в роздягальні стає ключем. “Чемпіонат вирівнявся, конкуренти ростуть — це драйв”, — сказав у січні.
Цікаві факти про Матвієнка Миколу
- Єдиний кримчанин у збірній: Попри Саки, обрав Україну, відкинувши російські пропозиції — символ стійкості.
- 16 голів захисника: Рідкісний скарб УПЛ, переважно зі стандартів, що доводить атакувальний нюх.
- Фінал проти “Челсі”: У 18 років тримав оборону проти майбутніх зірок — Терзіча й Вілліана.
- Рекорд стабільності: 82 матчі за збірну без голів, але з ключовими блоками на Євро.
- Instagram-лідер: Понад 200 тис. підписників слідкують за ритуальними фото, що надихають мільйони.
- Чутки про топ-клуби: Був близьким до “Фенербахче” у 2022-му, але війна змінила плани — залишився вірним “Шахтарю”.
Ці перлини роблять його не просто гравцем, а легендою з людським обличчям.
У 2026-му Матвієнко продовжує писати історію: перемоги в УПЛ, бої в єврокубках, мрії про ЧС. Його гра — як кримський вітер: потужний, непередбачуваний, незламний. А фанати шепочуть: скільки ще трофеїв принесе цей сталевий захисник?