Марія Повх, народжена 8 січня 1989 року в Луцьку, перетворила байдарку на свою зброю в боротьбі за мрії. Ця волинська спортсменка, Заслужений майстер спорту України, тричі стояла на олімпійському старті — у Ріо-2016, Токіо-2020 та Парижі-2024, де фінішувала 24-ю на 500 м у одиночці, але завжди доходила до півфіналів. Її скарбниця сяє золотом Європейських ігор-2019 у парі з Людмилою Кукліновською на К2-200 м, сріблом чемпіонату Європи-2015 та бронзами на ЧЄ та Європейських іграх. Спорт став для неї рятівним колом з дитинства, а Волинь — міцною основою для тріумфів.
Зростом 166 см і вагою близько 63 кг, Марія поєднує компактну статуру з вибуховою силою, що ідеально пасує для спринтерських дистанцій. Її шлях — це не просто медалі, а історія подолання, де байдарка ковзає по хвилях, як символ наполегливості. Від юніорських бронз на чемпіонаті світу-2007 до статусу Почесного громадянина Луцька у 2025 році, Повх надихає тисячі юних волинян.
Луцьк, де холодні вітри Стиру загартовують характер, бачив, як дванадцятирічна дівчинка вперше сіла в байдарку. Сьогодні, у 37 років, вона ділиться досвідом 23-річної кар’єри, мріючи передати естафету молодим. Її цитата після Парижа-2024 вражає: “Радію тому, що маю, і йду на відпочинок”, — слова, сповнені мудрості від людини, яка не шкодує ні про один тренувальний день у мінус 20.
Складне дитинство та перші гребки в байдарці
У Луцьку 1989 року з’явилася на світ Марія Миколаївна Повх, але дитинство не балувало теплом. Відсутність батьківської опіки змушувала шукати опору деінде, і спорт став тим маяком. У 2001-му, у 12 років, вона вступила до Обласної спеціалізованої дитячо-юнацької спортивної школи олімпійського резерву «Олімп». Перші тренери — Ольга Мухаметаліна та Тарас Шевченко — помітили в ній іскру: наполегливість, що перетворювала тренування на ритуал.
Байдарка зачарувала миттєво. Вода Стиру, де вперше лунали весла, стала частиною її ДНК. Уже 2004-го Марія потрапила до Волинської обласної школи вищої спортивної майстерності, а 2005-го здобула звання Майстра спорту України. Ці роки — суцільний потік ранніх підйомів, м’язевої втоми та маленьких перемог, як перша медаль у Шацьку, що запам’яталася на все життя.
З 2007-го Повх увійшла до основного складу національної збірної. Того ж року юніорський чемпіонат світу в Рачице приніс дві бронзи — на К1-500 та К1-1000. Це був прорив: від локальних регат Волині до світової арени, де кожен гребок вимірювався секундами.
Юніорські тріумфи та майстерність міжнародного класу
2009-й став переломним: срібло на молодіжному чемпіонаті Європи в Познані (К2-500 з Ольгою Дубініною) і звання Майстра спорту міжнародного класу. Марія приєдналася до Збройних Сил України як спортсмен-інструктор 9-го спортивного клубу МО, де ФСТ «Колос» та Волинь стали її тилом. Тренер Андрій Шевчук почав формувати з неї елітну атлетку.
Національні успіхи множилися: 10 золотих на чемпіонатах та Кубках України в К1-500 (6 ЧУ + 4 КУ, включно з 2016-м). Але справжній розгін — на міжнародці. Фінали чемпіонатів світу 2013–2019, перемоги на етапах Кубка світу: золото в Дуйсбурзі-2016 (К4-500) та Сегеді-2020 (К4-500), срібла в Рачице та Сегеді-2021.
- Ключові юніорські/молодіжні медалі: Дві бронзи ЧСЮ-2007 (Рачице), срібло ЧЄМ-2009 (Познань).
- Перехід до еліти: З 2009-го — стабільні фінали ЧС, де конкуренція жорсткіша за ураган.
- Національний домінування: Неодноразова чемпіонка України, що заклало базу для збірної.
Ці перемоги — не випадковість, а результат щоденних 30–40 км гребків, силових тренувань і дієти, де вуглеводи та протеїни — як паливо ракети. Марія навчилася слухати тіло, перетворюючи біль на силу.
Медальний калейдоскоп: від Європи до Європейських ігор
2015-й вибухнув сріблом ЧЄ в Рачице (К4-500 з Марією Кічасовою-Скорик, Інною Грищун, Анастасією Тодоровою) та бронзою на перших Європейських іграх у Баку (К2-200 з Анастасією Тодоровою). 2017-й — бронза ЧЄ в Пловдіві (та сама четвірка). Кульмінація — золото Європейських ігор-2019 у Мінську (К2-200 з Людмилою Кукліновською), що принесло Орден княгині Ольги III ступеня (15 липня 2019).
2021-й: бронза ЧЄ в Познані (К1-500), срібло та бронза на Кубку світу в Сегеді. Навіть у 2026-му, на чемпіонаті України, 5 золотих і 2 срібних медалі підтвердили форму — один з найкращих результатів (lutsk.rayon.in.ua).
| Рік | Змагання | Дисципліна | Медаль |
|---|---|---|---|
| 2015 | ЧЄ (Рачице) | К4-500 | Срібло |
| 2015 | Європейські ігри (Баку) | К2-200 | Бронза |
| 2017 | ЧЄ (Пловдив) | К4-500 | Бронза |
| 2019 | Європейські ігри (Мінськ) | К2-200 | Золото |
| 2021 | ЧЄ (Познань) | К1-500 | Бронза |
Таблиця відображає пік форми 2015–2021 років (джерела: uk.wikipedia.org, ukraine-canoe.org). Кожна медаль — командна справа, де синхронність гребків важливіша за індивідуальну міць.
Олімпійський марафон: три старти, вічна боротьба
Ріо-2016: 4-е місце в К4-500 (з Інною Грищун, Анастасією Тодоровою, Світланою Ахадовою) — болісно близько до подіуму, 18-е в К1-500. Токіо-2020: 15-е в К1-500, півфінал з 4-м місцем. Париж-2024: кваліфікація третя, півфінал шосте (1:52.51), фінал С — 24-е (2:00.94). Не шкодую ні про що — тренувалася в Україні, у -20, без зборів з родиною, — зізналася після фінішу.
- Підготовка: З января 2025-го — з Юрієм Чебаном (дворазовий олімпійський чемпіон) та Любов’ю Клімовою.
- Ліцензія-2024: Перемога в фіналі К1-500 м у травні 2024-го.
- Мотивація: 40+ міжнародних виїздів, де кожен — тест на витривалість.
Олімпіади загартували: від адреналіну старту до гіркоти півфіналу, де 0,9 секунди вирішують долю.
Сімейний тил: спортсменка, дружина, мати
Чоловік Роман Повх — не просто підтримка, а тренер і партнер у спорті. Подружжя волинських атлетів ділить тренування, де байдарки — сімейна справа. Марія згадує команду з чоловіком та дитиною: “Просила взяти всіх, але їхали удвох”. Сім’я — як ідеальний екіпаж, де любов множить силу. Роман тренує її поряд з Андрієм Шевчуком, роблячи дім базою перемог.
Громадська активність: проєкти НОК у Волині, популяризація веслування серед дітей. “Дітки — маленькі каченята, їх треба вести як мама”, — жартує про майбутнє тренерство. Почесний громадянин Луцька з 27 серпня 2025-го за внесок у спорт та громаду (lutskrada.gov.ua).
Освіта, що підтримує крила
Волинський обласний ліцей з військово-фізпідготовкою (2006), Волинський державний університет імені Лесі Українки (2011, “Олімпійський та професійний спорт”), магістратура в Академії рекреаційних технологій (2018, викладач). Освіта — місток до тренерства, де знання теорії підсилюють практику.
Цікаві факти про Марію Повх
- Перша медаль — у Шацьку, на озері Світязь, де вода шепотіла про майбутні Олімпіади.
- 23 роки веслування: від юніорки до ветеранки, з 40+ виїздами на ЧС/ЧЄ.
- У 2026-му на ЧУ — 7 медалей (5 золото), попри вік — вибухова форма.
- Тренується з Юрієм Чебаном з 2025-го: дует легенд на воді.
- Сімейний дует: чоловік Роман — тренер, разом готують “маленьких каченят” Волині.
- Не планує Олімпіаду-2028 одразу: “Поки відпочинок, але веслування — любов назавжди”.
Ці перлини з кар’єри роблять Марію не просто атлеткою, а живою легендою. Її шлях шепоче: наполегливість перемагає хвилі. А що чекає попереду — тренерство чи нові гребки? Волинь тримає кулаки.