У студії ТСН Святослав Гринчук з’являється з тим самим спокійним поглядом, що миттєво вселяє довіру. Цей львів’янин, народжений 16 січня 1985 року, пройшов шлях від шкільних мрій про журналістику до одного з найрозпізнаваніших ведучих “1+1 Марафону” та ранкових випусків новин. За роки в ефірі він не просто передавав факти – він став голосом стійкості, особливо з початком повномасштабної війни, коли тисячі українців прокидалися під його репортажами з фронту та деокупованих міст.
Його манера говорити – чітка, але тепла, ніби розмова з близьким другом за чаєм у львівській кав’ярні. Від спортивних репортажів про голи до емоційних ефірів з Бучі, Гринчук еволюціонував у журналіста, чиї слова допомагають тримати пульс нації. А за кадром ховається історія хлопця, який у дитинстві вигадував футбольні турніри в зошиті та грав гами на скрипці під тріскотіння львівських трамваїв.
Сьогодні, у 2026 році, він продовжує вести ТСН, беручи участь у спеціальних проектах, як-от освітні серіали про медіаграмотність на “Дія.Освіта”. Його аудиторія – від фанатів футболу до батьків, що шукають надію в новинах. Святослав Гринчук не просто ведучий – він місток між подіями та серцями українців.
Дитинство у Львові: скрипка, атласи та мрії про ефір
Львівські двори середини 80-х наповнювалися звуками скрипки юного Святослава. Народжений у серці Галичини, він ріс у родині, де музика та книги були не розвагою, а частиною повсякдення. Скрипка стала першим “мікрофоном” – хлопець грав гами, мріючи про великі сцени, а вечорами гортав географічні атласи, заворожено читаючи про далеку Африку, куди досі не добрався.
Школа №70 стала ареною перших перемог: відмінник з любов’ю до історії, де вчителька Світлана Дзюба розповідала про минуле так, ніби воно жило поруч. Святослав співав у дитячому хорі, гастролюючи Європою, і виграв шкільний турнір “Що? Де? Коли?” з командою “Гільйотина”. Футбол же став пристрастю – у зошиті народжувався вигаданий чемпіонат з власними командами та героями, де кожен гол малювався ручкою з ентузіазмом.
У 10-му класі доля підкинула ще один подарунок: знайомство з Христиною на курсах шкільної журналістики. То були 2000-ті, коли Львів дихав свободою, а підліток уже уявляв себе за пультом новин. Ці роки заклали фундамент – суміш творчості, дисципліни та жаги до знань, що згодом вистрілила в ефірі.
Студентські роки: червоний диплом і перші кроки в КВН
Львівський національний університет імені Івана Франка зустрів Святослава у 2002-му. Факультет журналістики, кафедра телебачення і радіомовлення – вибір серця. Червоний диплом 2006 року не впав з неба: лекції про ефірну магію чергувалися з репетиціями в команді КВН “Папараці”, де Гринчук обклеювався плакатами, пародіюючи агітаторів.
Студентські будні кипіли гумором і футболом. Він створив команду “Мертві пінгвіни” – абсурдна назва, але дух змагань справжній. Тут вчилися імпровізувати, ловити увагу аудиторії, що стало основою для майбутніх репортажів. Університет не просто дав знання – він навчив жонглювати фактами з емоціями, ніби м’ячем на полі.
Випускний став стартом: перша робота у львівській футбольній телепрограмі. Репортажі з матчів, інтерв’ю з гравцями – слова летіли в ефір, а серце калатало від адреналіну. Це був той момент, коли мрія з дитинства набула форми.
Спортивна журналістика: від Львова до світових арен
Київ 2010-го зустрів переїздом і новим викликом – Телеканал Футбол. Тут Святослав розквітнув: репортером, ведучим, мандрівником. Два чемпіонати Європи, Чемпіонат світу з футболу – понад 20 країн у паспорті, від стадіонів до закулісся. Інтерв’ю з дівочою збірною Шотландії чи зірками УПЛ – кожен сюжет оживав під його голосом.
Шість років пролетіли як один тайм. Гринчук не просто коментував голи – він передавав атмосферу: запах трави, рев трибун, напругу пенальті. Футбол навчив швидкості мислення, точності слів. Але душа тягнулася до ширшого – новин, де ставки вищі, а вплив глибший.
У 2016-му кастинг на ТСН став поворотом. Ранкові ефіри з Марічкою Падалко – дует, що тримається досі. Від спорту до політики, від локальних новин до глобальних подій. Це був стрибок, де спортивна витривалість злилася з журналістською глибиною.
ТСН і 1+1 Марафон: голос у часи випробувань
Дев’ять років у ТСН – це марафон ефірів, що тривають по 12 годин. З 2022-го, від першого дня вторгнення, Святослав у “Єдиних новинах”, пізніше “1+1 Марафон”. Виїзні релізи з Бучі, Чернігова, Чорнобиля – місця, де слова стають щитом. Він розповідав про руйнування не сухо, а з болем і надією, допомагаючи мільйонам осмислити хаос.
У 2018-му – місяць в Кореї на Олімпіаді, параді перемог українських атлетів. 2020-й: модератор European Business Association з послами та топ-менеджерами. Сьогодні, у 2026-му, ефіри з укриттів, спеціальні трансляції зі Стамбула. Його стиль – спокій у штормі – робить новини не просто інформацією, а опорою.
Команда відзначає: Гринчук – той, хто тримає ритм. Ранкові ТСН будять країну новинами, що надихають на день. Його ефіри – як міцна кава: бодрі, правдиві, з присмаком оптимізму.
Особисте життя: кохання, що триває два десятиліття
Христина увійшла в життя Святослава ще в школі – 2000-й, курси журналістики. Одинадцять років знайомства, весілля 2017-го в Одесі під шум моря. Разом вони – команда: вона підтримує з-за кадру, він ділиться успіхами. Донька Дзвінка народилася в червні 2018-го – ім’я як дзвін надії, популярне у Львові.
Станом на 2026-й Дзвінці близько восьми років. Вихідні – прогулянки, садок, сімейні фото. Гринчук зізнається: батьківство – найкращий “репортаж”. Вони водять доньку парками Києва, святкують дні народження з тортами та сміхом. Сім’я – як якір у вихорі ефірів.
Хобі лишаються: футбол, інтелектуалки, мрії про Африку. Зріст 180 см, атлетична статура – спадок спортивних років. Особисте життя Гринчука – приклад, як балансувати славу з теплом дому.
Благодійність і суспільний вплив
З 2023-го – амбасадор “Гай дитячих снів” з Валентиною Хамайко. Відвідують лікарні, дарують радість хворим малюкам. Освітні проєкти: серіал про медіаграмотність на “Дія.Освіта”, поради боротися з фейками в соцмережах. Гринчук доєднався до #ДрузіДШВ, підтримуючи десантників.
Його внесок – не піар, а справді справа серця. У 2025-му брав участь у “Клубі 1%”, збираючи кошти. Суспільство бачить у ньому не зірку, а партнера в добрих змінах.
Ось ключові етапи кар’єри в таблиці для наочності. Дані з офіційного сайту 1plus1.ua та tsn.ua.
| Рік | Подія |
|---|---|
| 2006 | Червоний диплом ЛНУ ім. Франка, перша робота у футболі |
| 2010 | Переїзд до Києва, Телеканал Футбол |
| 2016 | Ведучий ТСН на 1+1 |
| 2018 | Олімпіада в Кореї, народження доньки |
| 2022 | Старт у телемарафоні |
| 2023–2026 | Амбасадорство, освітні проєкти, виїзні ефіри |
Таблиця ілюструє динаміку: від локального до національного. Кожен етап – крок до вершин.
Цікаві факти про Святослава Гринчука
- У дитинстві просив у Святого Миколая друкарську машинку – “відповідь” прийшла через роки в ефірі.
- Команда “Мертві пінгвіни” – його футбольний витвір, що досі смішить друзів.
- Любить Африку з атласів, але не побував – планує сімейну поїздку.
- У КВН обклеювався плакатами, пародіюючи вибори – тренував харизму.
- Дзвінка – символ: дзвін надії в часи війни, обраний матір’ю.
- У 2025-му здивував фанів фото 15-річної давнини з кучерями – “інша людина!”.
Ці штрихи роблять Гринчука ближчим: не недосяжна зірка, а львівський хлопець з великим серцем. Його шлях надихає молодих журналістів мріяти сміливо, працювати наполегливо. У ефірах він продовжує писати історію – нашу спільну, українську.