У маленькому селі Маніківці на Хмельниччині, де золоті поля пшениці шепочуть вітру старовинні історії, 22 грудня 1986 року з’явився на світ Анатолій Федорович Катеринчук. Цей чоловік, що виріс серед просторів Поділля, пройшов шлях від звичайного підприємця з вантажівками до ключової фігури в районному самоврядуванні. З 2021 по 2024 рік він очолював спершу Шепетівську, а потім Хмельницьку районні державні адміністрації, стикаючись із викликами повномасштабної війни, економічними кризами та локальними потребами громад.
Його кар’єра — це суміш наполегливості фермера й стратегічного мислення менеджера: від розведення кролів у “Поділля-Кріл” до координації оборонних зусиль у воєнний час. Звільнений у червні 2024-го, Анатолій Катеринчук залишив по собі неоднозначний слід — хтось хвалить за оперативність у допомозі ЗСУ, інші критикують за брак прозорості в бізнес-зв’язках. Але одне ясно: цей подолянин уміє маневрувати між полями бізнесу та коридорами влади, як трактор по розмоклій ґрунтовці.
Хмельниччина, з її родючими чорноземами й промисловим потенціалом, стала ареною його успіхів і випробувань. Тут, у серці України, Катеринчук не просто керував — він намагався балансувати між державними завданнями й місцевими реаліями, де кожен гектар землі й кожен працівник на рахунку. А тепер розберемося, як цей хлопець з села дійшов до вершин регіональної влади.
Ранні роки: коріння в подільській землі
Село Маніківці Деражнянського району — типове подільське поселення з цегляними хатами, що туляться до доріг, і ставками, де рибалки діляться новинами за наливкою. Саме тут, у родині простих селян, виріс Анатолій. Його батько Федір, ймовірно, прищепив любов до праці на землі, а мати Ніні — стійкість перед труднощами. Точних деталей дитинства мало, але Хмельниччина формує характер: тут люди звикли до важкої праці, де сонце палить нещадно, а зима засипає снігом метрові замети.
Освіта стала першим кроком до змін. У 2012-му Анатолій закінчив Хмельницький інститут соціальних технологій Відкритого міжнародного університету розвитку людини “Україна”, здобувши диплом економіста з фінансової роботи. Це не елітний виш столиці, але практичний заклад, де вчать рахувати копійки й оптимізувати витрати — ідеально для майбутнього бізнесмена. П’ять років потому, у 2017-му, Університет менеджменту освіти дав йому знання з державної служби. Ця комбінація — економіка плюс адміністрування — стала фундаментом його кар’єри, дозволяючи переходити від ФОП до РДА без розгойдувань.
Поділля завжди славилося підприємцями, які з нічого будують імперії. Анатолій не став винятком: ще студентом він дивився на світ не як на перешкоди, а як на можливості. Ці роки сформували його — практичного, обережного, з keen оком на прибуток.
Підприємницький старт: від вантажівок до кролівників
Березень 2005-го — дата, коли Анатолій зареєструвався як ФОП. Дев’ять років він крутився в вантажному транспорті: фури гуділи дорогами Хмельниччини, возячи зерно, добрива чи товари з Києва. Це був час, коли паливо дорожчало, а конкуренція кусалася, але Катеринчук тримався — наполегливість подолян не зламати.
До 2014-го бізнес еволюціонував. Він став засновником ТОВ “Топ Трейд Компані”, що займалося будівництвом, і одним із творців ГО “Зелене світло” — мабуть, екологічний чи аграрний проєкт. Але зіркою став ПП “Поділля-Кріл”, зареєстроване 2013-го в Хмельницькому на Київській. Основний профіль — розведення інших тварин, зокрема кролів, плюс виробництво м’яса й торгівля. У 2016-му Анатолій очолив компанію, а згодом передав кермо дружині Оксані. Статутний капітал 250 тис. грн, загальна система оподаткування — солідна база для регіону. За даними OpenDataBot, свідоцтво ПДВ анульовано у 2026-му, але бізнес живий.
Цей етап — чиста романтика підприємництва: ризикувати, інвестувати, чекати урожаю. Катеринчук не просто торгував — він будував ланцюжок від ферми до прилавка, розуміючи, що в аграрному краї м’ясо завжди в ціні. Без зайвого пафосу, з холодним розрахунком.
- Ключові компанії: ФОП (транспорт), “Топ Трейд Компані” (будівництво), “Поділля-Кріл” (агро).
- ГО “Зелене світло”: Ініціативи з екології чи підтримки фермерів, типові для регіону.
- Перехід до дружини: Оксана Катеринчук — співвласниця “Будкепіталгруп+” і кооперативів, сильна бізнес-пара.
Після списку видно: бізнес Катеринчука — класичний український середній клас, де родина тримає все в руках. Це не олігархічні схеми, а реальний труд, що годує сім’ю й громади.
Перші кроки в політиці: вибори 2014-го
2014-й — рік Революції Гідності, коли багато підприємців пішли в політику. Анатолій балотувався до Верховної Ради по 184-му мажоритарному округу (Хмельницький). Самовисуванець чи від партії — джерела мовчать, але результат нульовий. Це не поразка, а школа: дізнався про агітацію, бюджети кампаній і кухню виборів. Хмельниччина тоді кипіла — люди хотіли змін після Януковича.
Шість років паузи: бізнес, сім’я, підготовка. Аж навесні 2021-го — указ Президента від 6 квітня, і Катеринчук стає головою Шепетівської РДА. Район з промисловістю, залізницею й аграрним ухилом — ідеальне поле для його навичок.
Шепетівська РДА: рік випробувань
З квітня 2021-го по квітень 2022-го Анатолій керував Шепетівщиною. Це час перед вторгненням: пандемія, локдауни, підготовка до опалення. Він відвідав громади, контролював реставрацію мостів, вітав поліцейських. У жовтні 2021-го разом із обласним керівництвом оглядав шкільні автобуси — типова робота РДА: інфраструктура, освіта, безпека.
24 лютого 2022-го все змінилося. Катеринчук у відеоінтерв’ю говорив: “У воєнний час з’являються не проблеми, а можливості”. Координував переселенців, посівну, економіку. Шепетівка — логістичний хаб, тож фокус на обороні й гуманітарці. Рік минув — і перехід на більшу посаду.
Хмельницька РДА: воєнний фронт на тилу
30 квітня 2022-го — розпорядження Зеленського, і Анатолій очолює Хмельницьку РВА. Район величезний: Хмельницький, Старокостянтинів, об’єднані громади. Виклики: мобілізація, енергокриза, дрони. У 2023-му вручав нагороди загиблим героям, у 2024-му — нагрудний знак від Залужного.
Діяльність насичена: виїзди в громади, підтримка ЗСУ, економіка. У травні 2023-го в Старосинявці, у лютому 2024-го — вручення орденів. Катеринчук старався бути ближчим до людей — фото з полів, зустрічі з фермерами. Але війна не пробачає: дефіцит кадрів, бюджети на межі.
| Посада | Період | Ключові події |
|---|---|---|
| Голова Шепетівської РДА | Квітень 2021 – Квітень 2022 | Підготовка до війни, інфраструктура, гуманітарка |
| Голова Хмельницької РДА | Травень 2022 – Червень 2024 | Оборонні заходи, нагороди ЗСУ, економічна стабілізація |
Таблиця базується на даних з my.ua та suspilne.media. Джерела: офіційні урядові розпорядження, місцеві ЗМІ.
Звільнення 2024-го: кінець ери?
4 червня 2024-го Кабмін погодив звільнення за заявою, 18 червня — указ Президента. Причини? Офіційно не озвучено, але війна, ротація кадрів, політичні нюанси. Хмельниччина тоді змінювала голів — стандарт для РВА. Після — тиша: бізнес? Політика? Станом на 2026-й нових посад не видно, декларації за 2024-й згадують у контексті родинного бізнесу (OpenDataBot).
Сім’я, декларації: прозорість під мікроскопом
Оксана — опора: керує “Поділля-Кріл”, кооперативами. Діти: Марія, Дарія (має ділянку й будинок у Куражині), Матвій. Декларація за 2023-й (НАЗК, березень 2024): Анатолій — 517 тис. грн ЗП, 27 тис. спадщина; Оксана — 1+ млн від бізнесу, 800 тис. від продажу. Готівка: мільйони грн, USD, EUR. Майно: землі, будинки, 5 авто, квадроцикл, катер. Сім’я живе комфортно, але без надмірностей олігархів.
Цікаві факти про Катеринчука Анатолія Федоровича
- З кролів до влади: “Поділля-Кріл” — не просто бізнес, а родинна справа, де кролики приносили дохід кращий за середній по регіону.
- Воєнний оптимізм: У 2022-му заявив, що війна дає “можливості”, фокусуючись на посівній попри обстріли.
- Нагороди: Отримав знак від Залужного — визнання за тилову роботу.
- Балотувався в Раду, але вибрав адміністрації: мажоритарка навчила, РДА дала владу.
- Готівка в трійці валют: EUR, USD, грн — хеджування як у досвідченого економіста.
Ці штрихи роблять його не сухим чиновником, а живим подолянином з історією.
Анатолій Катеринчук — приклад, як регіональний лідер може поєднувати бізнес-інстинкти з державним обов’язком. Його шлях нагадує подільську річку: спокійно тече, але в повінь набирає сили. Хмельниччина пам’ятатиме його візити, нагороди й зусилля в найтемніші дні. А що чекає попереду — бізнес-імперія чи новий політичний раунд? Поділля не любить порожніх слів, тож час покаже.