Серед вибухів і сирен, у ритмі бойових дій на фронті, Ілларіон Павлюк знаходить час для слів, що пронизують серце. Цей чоловік поєднує ролі офіцера Збройних Сил України, начальника управління преси та інформації Міноборони, лейтенанта з 2023 року, і автора романів, які розлітаються тиражами понад сто тисяч примірників. Його “Я бачу, вас цікавить пітьма” стала справжнім феноменом української літератури, а нова “Книга Еміля” у 2025-му продовжує зачаровувати читачів міфами та реальністю. Народжений на Херсонщині, загартований війною та втратами, Павлюк пише про темряву всередині нас, але завжди з променем надії.
Його шлях – це не пряма лінія успіху, а зигзаги долі: від дитинства на Сахаліні до окопів Донбасу, від репортажів із Гази до бестселерів Видавництва Старого Лева. Ілларіон Павлюк доводить, що справжня сила – у вмінні перетворювати біль на мистецтво. Читачі люблять його за кінематографічний стиль, психологічну глибину та теми, близькі кожному: страх, вибір, любов попри все.
У 2026 році, коли його книги входять до топів продажів, а служба на фронті триває, Павлюк залишається голосом покоління – тим, хто не ховається від реальності, а розбирає її на атоми слів.
Раннє дитинство: море Скадовська, холод Сахаліну та мрія про Україну
14 травня 1980 року в маленькому курортному Скадовську на Херсонщині з’явився на світ Ілларіон Станіславович Павлюк. Родина журналістів жила непросто: батько та мати писали правду, яка не всім подобалася. У сім років через скандальний матеріал про оргії в саунах – редакцію розігнали, сім’ї приписали “антирадянщину” – вони емігрували на Далекий Схід Росії, до Долинська на Південному Сахаліні. Десять років серед російськомовного оточення, де хлопчик почувався чужим, як риба на суходолі.
Та вже в другому класі Ілларіон потай вчить українську, малює мапу і мріє про повернення. “Від Луганська до Львова – смішна відстань”, – думає він, дивлячись у вікно. У шістнадцять родина оселяється в Луганську, де юнак вступає до Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. Журналістика, 1996–2001 роки: тут зароджується допитливий розум, що пізніше розкопуватиме таємниці світу.
Ці роки формують характер – стійкий, як скеля Сахаліну, але чутливий до слів. Переїзд до Києва в 2001-му стає стартом: попереду репортерство, війна, література.
Гарячі точки: від Гази до Іраку, контузія та перші шрами
Київ приймає молодого репортера на “Інтер” – спеціалізація арабо-ізраїльський конфлікт. Павлюк мчить у Газу, Ірак, чує свист мінометів. Під бомбардуванням у секторі Гази отримує контузію: гучні звуки переслідують роками, дружина ховається від “літака”, шлюб руйнується. Цей досвід – не просто репортажі, а тріщини в душі, які пізніше виллються в романи.
2005-й: очолює редакцію на “К1”. 2007-й: директор студії “07 Продакшн”. 2010-й: продюсер документальних проєктів на “1+1”. У 2011-му – член журі 63-ї премії “Еммі” в Америці, а потім вихід з каналу і заснування Ivory Films. Компанія стає лідером: “Код нації”, “Звичайні зомбі. Як працює брехня”, “Зомбі 2. Промивка мізків”, “Лазуровий пил”. Павлюк розкопує таємниці пропаганди, дефіциту, сект – фільми, що б’ють у ціль.
Його документалістика – як скальпель: розтинає міфи радянщини, показує, як брехня зомбіфікує націю. Ці проєкти не просто телевізор – вони змінюють уявлення мільйонів.
Літературний дебют: “Білий попіл” як нуарний вибух
2018 рік: перша книга “Білий попіл” від Видавництва Старого Лева. Нуар-трилер з відсилками до Гоголя, написаний спочатку російською, перекладений українською. Довгий список “Книги року BBC”. Сюжет – детектив у стилі нуар, де темрява ховає секрети, а герої борються з демонами всередині. Читачі хвалять атмосферу: похмура, але магнетична, як нічний Київ під дощем.
Того ж року оповідання “Маріє, Різдво!” у збірці “19 різдвяних оповідань”. Воно базоване на реальному: боротьба за життя доньки з інвалідністю через лікарську помилку. Емоційний удар – сльози гарантовані, але й надія на диво.
Дебют показує майстерність: Павлюк не просто розповідає, а занурює, змушує відчувати холод попелу на шкірі.
“Танець недоумка”: космос, страх і вибір
2019-й: “Танець недоумка” – космічна антиутопія з психологічним стрижнем. Короткий список “Книги року BBC”. Герої в безмежжі космосу стикаються з екзистенційним страхом: самотність, вибір між життям і мораллю. Читачі пишуть: “Страх – як чорна діра, що засмоктує”. Павлюк майстерно будує всесвіт, де наукова фантастика служить дзеркалом душі.
Роман не про ракети, а про нас: що робить нас людьми в пітьмі? Тиражі ростуть, рецензії сяють – один із фаворитів фанатів поряд з “Пітьмою”.
Ця книга – місток до бестселера: експеримент із жанром, де фантастика оживає болем реальності.
Феномен “Я бачу, вас цікавить пітьма”: трилер, що тримає в полоні
2020 рік, перевидання 2023-го: “Я бачу, вас цікавить пітьма” – психологічний трилер, короткий список BBC. Продано понад 100 тисяч копій – рекорд для україномовної прози. Назва народилася з асоціації з “Буськовим садом”, персонажі з реальних історій, але прикрашені, бо правда надто жахлива.
Сюжет – сіра зона: байдужість чи дурість веде до пекла. Мотивація героїв – ключ: чому добрі люди творять зло? Читачі на Goodreads і Reddit називають “винесеним мозком”, кінематографічним, з мотивами Кінга. У 2023-му наклад зріс у п’ять разів – війна підсилила попит на історії про темряву.
Павлюк пише нелінійно: нотатки “А що, якщо?..”, будує глибинні характери. Книга не відпускає, як хватка ночі.
“Книга Еміля”: фентезі, міфи та дитячі істини 2025-го
Грудень 2025-го: “Книга Еміля” (764 сторінки) – довгоочікуваний хіт. Фентезі зі скандинавською міфологією: йотуни, Іггдрасіль, Дев’ять Світів. Дев’ятирічний Еміль після смерті брата мандрує Криницями Долі, де час грає з реальністю. Алюзії на Геймана, Бредбері, Ролінґ, але з українським акцентом: ескапізм, дорослішання, прийняття втрат.
Теми – любов без надії, шлях важливіший за мету, зло треба зупиняти. Читачі в рецензіях: “Емоційна глибина, пригоди як у дитинстві, але з філософією дорослих”. Презентації в Києві, топи продажів 2026-го. Павлюк продовжує експерименти: від нуару до міфів.
Роман доводить: після п’яти років паузи автор сильніший, світліший.
Військовий шлях: батальйон “Гарпун”, ГУР і реформи Міноборони
2015-й: доброволець у розвідбатальйоні “Гарпун” – вісім місяців, втрата побратимів, найважчий досвід. “Після перших боїв написав про смерть – жахнувся, вирішив не писати до 2023-го”. 2022-й: мобілізація до ГУР МО. 2023-й: лейтенант, начальник Управління преси та інформації МОУ. Реформує медіа: створює “Армія ТБ”, змінює комунікацію.
Травень 2024-го: повернення до ГУР. Павлюк – не романтик війни: “Смерть огидна, описувати її – не для книг”. Служба – обов’язок, від страху за дітей і країну. У 2021-му переїзд до Івано-Франківська: очолює “Тепле місто”, програму кругової економіки, хаб креативу.
Він – міст між фронтом і тилом: слова як зброя.
Сім’я та біль втрат: сила за шрамими
Багатодітний батько чотирьох дітей. Перший шлюб розпався після контузії: спалахи гніву, параноя. Друга дружина – опора. Трагедія: близнючка Ілана, народжена з ДЦП через помилку лікарки (природні пологи, пауза 13 хвилин, обмотка пуповиною). Реабілітації давали плоди – зір частково відновився, але в п’ять років пішла. “Лікарка звинуватила дружину у вітрянці, та тести спростували”.
Батьки мучилися виною: “Якби я був на пологах…”. День прощання – фрагменти в морзі. Втрата штовхнула на фронт: “Нічого гіршого немає”. Цей біль – у оповіданнях, романах. Сім’я – як якір у штормі.
Павлюк вчить: з болю народжується сила.
Цікаві факти про Ілларіона Павлюка
- Писав усі романи російською – з 2007-го перейшов на українську публічно після народження першої дитини, але для творчості зберіг “материнську” мову для глибини.
- Батько в 14 порадив: “У разі призову до Чечні – переходь до чеченців, то загарбницька війна”.
- У 40 ризикнув: кинув Київ заради Івано-Франківська та громадських проєктів – “воно того варте”.
- Instagram @illarion.pavliuk – 28 тисяч підписників, де фронтові фото міксуються з літературними новинами.
- Не планує книгу про війну: “Вона огидна, як сама реальність – не хочу множити зло”.
Ці перлини роблять Павлюка не просто автором, а живою легендою – близькою, як друг за кавою.
Щоб краще орієнтуватися в динамічному шляху Ілларіона Павлюка, ось хронологія ключових етапів.
| Рік | Подія | Деталі |
|---|---|---|
| 1980 | Народження | Скадовськ, Херсонщина |
| 1987–1997 | Сахалін | 10 років у вигнанні родини |
| 2001 | Київ, репортер | Інтер, гарячі точки |
| 2011 | Ivory Films | Журі Еммі, документалістика |
| 2015 | Батальйон “Гарпун” | Ветеран АТО |
| 2018 | “Білий попіл” | Дебютний роман (uk.wikipedia.org) |
| 2020 | “Пітьма” | Бестселер, 100к+ копій (starylev.com.ua) |
| 2023 | МОУ, лейтенант | Начальник преси та інфо |
| 2025 | “Книга Еміля” | Фентезі-хіт |
Таблиця ілюструє, як кар’єра переплітається з творчістю: кожна битва народжує нову сторінку. Джерела даних: uk.wikipedia.org, starylev.com.ua.
Ілларіон Павлюк продовжує писати нелінійно, служити на передовій, надихати. Його наступна книга – може, про світло після пітьми? Чекаємо, бо слова цього воїна-мислителя змінюють нас.