У серці української оборонної машини, де кожен день – це битва за технології та безпеку, Олег Валерійович Можний проявив себе як досвідчений фахівець з військовим корінням. Народжений 10 вересня 1976 року, він пройшов шлях від армійського офіцера до першого заступника міністра з питань стратегічних галузей промисловості. Його кар’єра переплітається з ключовими реформами в оборонці, особливо в часи повномасштабного вторгнення, коли кожне рішення могло коштувати фронту дорогоцінного часу.
З 2022 по 2025 рік Можний очолював напрямок формування державного оборонного замовлення, координуючи постачання для ЗСУ. Звільнений у травні 2025-го, він залишив по собі слід у розвитку вітчизняного ВПК, де акцент робився на імпортозаміщенні та міжнародній кооперації. Сьогодні, у 2026-му, його досвід вивчають як приклад переходу від військової служби до цивільного менеджменту в кризових умовах.
Його внесок не обмежився паперами: на нарадах 2023 року він пропонував хаби кооперації для розмінування, демонструючи практичний підхід. А членство в Науково-технічній раді НАН України підкреслює науковий бік його діяльності.
Ранні роки та формування характеру
Осінь 1976-го в Україні подарувала країні фігуру, яка згодом стане опорою оборонного сектору. Олег Можний виріс у часи, коли Радянський Союз розпадався, а молодь обирала між хаосом і дисципліною армії. Військова освіта стала для нього не просто дипломом, а фундаментом – стійким, як танкова броня.
У 1998 році, у розпал реформ ЗСУ, він закінчив Київський інститут сухопутних військ – елітний заклад, що готував офіцерів для механізованих підрозділів. Тут, серед лекцій з тактики та логістики, зародився інтерес до оборонного планування. Варто зазначити, що цей інститут, нині частина Національного університету оборони, випустив тисячі лідерів, але не кожен дійде до міністерських кабінетів.
Далі, у 2013-му, магістратура в Національній академії державного управління при Президентові України додала цивільного лоску. Це був час Майдану, коли держслужба вимагала не лише знань, а й патріотизму. Можний поєднав військову жорсткість з управлінським баченням, що стало його козирною картою.
Довга армія: 23 роки на передовій логістики
З перших днів служби після випуску Олег занурився в армію – той світ, де помилки не пробачають. Майже чверть століття, з 1998 по 2021, він служив у структурах Міноборони, фокусуючись на фінансово-економічних аспектах озброєнь. Уявіть: поки солдати тренувалися на полігонах, він забезпечував, щоб контракти виконувалися вчасно.
Ключовий етап – робота в 634-му Головному управлінні оборонного та державного замовлення МО України. З 2016-го як заступник начальника, а з 2019-го – перший заступник. Тут, у серці ДОЗ, формувалися бюджети на дрони, артилерійські системи та броню. Декларації за ті роки показують стабільний ріст доходів: від 200 тис. грн у 2016-му до 1,2 млн у 2020-му, включно з військовою пенсією.
Його служба припала на гібридну війну 2014-го та повномасштабку. Можний координував закупівлі, коли дефіцит був нормою, а корупція – загрозою. Це загартувало характер: з сухих звітів випливає образ людини, яка вміє балансувати між бюрократією та реальними потребами фронту.
- 2016-2018: Заступник начальника 634 ВП МО – базова роль у плануванні ДОЗ.
- 2019-2020: Перший заступник начальника 634 ГВП – відповідальність за мільярди гривень.
- До 2021: Служба в 19-му фінансовому відділі військової комендатури – дрібні, але критичні деталі постачань.
Цей список не вичерпує внеску: армія дала йому мережу контактів у ВПК, без якої цивільна кар’єра була б неможливою. Перехід у 2021-му став логічним – Мінстратегпром потребував саме таких кадрів.
Мінстратегпром: від спеціаліста до заступника міністра
У 2021-му, коли Україна нарощувала оборонку під тиском агресора, Олег Можний увійшов у Мінстратегпром як заступник директора департаменту оборонно-промислової політики. Начальник управління ДОЗ – посада, де кожен пункт плану міг врятувати життя. Він супроводжував контракти, стежив за виконанням, борючись з бюрократичними пастками.
Майже одразу, у травні 2022-го, під керівництвом Олександра Камишина, його призначили першим заступником міністра. Це був пік: фабрики переорієнтовувалися на війну, а імпортозаміщення ставало реальністю. Можний відповідав за формування ДОЗ, що включало дрони, РСЗВ та логістику. У 2023-му на нараді він запропонував хаби для розмінування – ідея, яка ожила в реальних проєктах.
Його роль у Міжвідомчій комісії з ВТС (з листопада 2023-го, Указ №10/2025) – ще один акцент. Як заступник голови, він контролював експортний контроль, балансуючи між Заходом і власним виробництвом. Членство в НТР НАН додавало ваги: наука плюс практика.
- Формування ДОЗ: мільйарди на ЗСУ, фокус на вітчизняні заводи.
- Кооперація: хаби для інновацій, як у розмінуванні.
- Експортний контроль: запобігання витокам технологій.
Ці кроки робили оборонку стійкішою, хоч і не без критики – деякі ЗМІ закидали бюрократію, але цифри говорять самі за себе.
Цікаві факти про Можного Олега Валерійовича
Військова пенсія паралельно з міністерством: Навіть на топ-посаді отримував 200+ тис. грн щороку – рідкісний випадок для цивільних чиновників. Джерело: opendatabot.ua
Землі на 10 га: Сім’я орендує їх фермеру, заробляючи копійки, але це інвестиція в село.
Дочка з BMW: У 19 років купила авто за 750 тис. грн – питання, звідки кошти, зависло в деклараціях.
Член НАН без докторського: Рідкісне поєднання практики й науки. Джерело: nas.gov.ua
Декларації: прозорість і активи
Декларації Можного – як рентген оборонного чиновника: все на видноті, без кричущих скандалів. З 2016-го доходи росли слідом за посадами, досягаючи 3,2 млн грн у 2024-му. Зарплата + пенсія – основа, готівка стабільна: 40 тис. USD у родини.
| Рік | Сумарний дохід, грн | Ключові активи |
|---|---|---|
| 2025 | 1 516 564 | Квартира 117 м², землі 10,71 га, авто |
| 2024 | 3 264 680 | Те саме + готівка 1 млн грн |
| 2022 | 1 510 910 | Toyota Camry в користуванні |
Джерела даних: youcontrol.com.ua. Квартира в Києві (2019, 117 м², частки родини) та землі в Мартоноші (емфітевзис) – типовий портрет середнього класу держслужбовця. Дружина Оксана працювала в “Таско” – виробнику боєприпасів, що резонує з кар’єрою чоловіка.
Сім’я: опора в тилу
Оксана Можна – не просто дружина, а партнерка в оборонному світі: її досвід у “Таско” (вибухівка, оптичні системи) доповнював Олегові проєкти. Донька Валерія навчається в КНЕУ, має стипендію з Відня; син Богдан – молодший, але вже в активах сім’ї. Toyota Camry 2017 від друга Андрія Шунєвича – дрібниця, що ілюструє мережі.
Родина живе скромно: готівка в доларах, земля в оренді за 3 тис. грн. Немає яхт чи вілл – контраст з деякими колегами. Це додає Можному образу надійного тила, де сім’я підтримує курс на оборону.
Звільнення 2025-го: кінець ери чи пауза?
2 травня 2025-го КМУ розпорядженням №424-р звільнило Можного “відповідно до Закону про ЦОВВ”. Формулювання стандартне, причин не розголошують – чи то ротація, чи тиск. Декларація перед звільненням (червень 2025) фіксує активи без змін.
Його спадщина: ДОЗ стало ефективнішим, хаби оживають, комісія ВТС тримається. У 2026-му, коли ВПК цвіте, Можний міг би консультувати приватників. Хто знає, чи повернеться – армія навчила: паузи бувають перед наступом.
Його історія надихає молодих: від солдата до стратега, через вогонь війни. Оборонка потребує таких – дисциплінованих, з баченням. А що далі? Слідкуйте, бо ключові гравці не зникають.