У серці міланського “Інтера” б’ється пульс 37-річного Генріха Гамлетовича Мхітаряна, півзахисника, який перетворив скромні єреванські мрії на трофеї топ-ліг Європи. Народжений 21 січня 1989 року в Єревані, цей вірменський талант пройшов шлях від вуличних м’ячів до фіналів Ліги чемпіонів, забивши понад 150 голів у клубах і ставши абсолютним рекордсменом збірної Вірменії з 32 м’ячами в 95 матчах. Сьогодні, у сезоні 2025/2026, він продовжує сіяти магію в Серії А, де нещодавно, 21 лютого 2026-го, прорвав глухий захист “Лечче” на 75-й хвилині, забезпечивши “Інтеру” перемогу 2:0 і закріпивши лідерство в чемпіонаті.
Його кар’єра — це не просто статистика, а симфонія наполегливості: від чотириразового чемпіона Вірменії з “Пюніком” до переможця Ліги Європи з “Манчестер Юнайтед” і Суперкубка Італії з “Інтером”. Генріх, син легендарного Гамлета Мхітаряна, який у 1983-му тримав Кубок СРСР з “Араратом”, успадкував не лише талант, а й дух бійця. У “Інтері” з 2022 року він провів понад 170 матчів, здобув Серія А-2024 і дійшов до фіналу ЛЧ-2023, доводячи, що вік — лише цифра для тих, хто любить гру.
Така trajectорія робить Мхітаряна іконою для вірменського футболу, де він не просто гравець, а символ. Його техніка, бачення поля й вміння розганяти атаки нагадують Zidane’а, ідола дитинства, а переходи між топ-клубами — від “Шахтаря” за 27,5 млн євро до “Дортмунда” — свідчать про універсальність у п’яти чемпіонатах.
Раннє життя: від єреванських дворів до перших трофеїв
Єреван 1989-го. У сім’ї футболіста Гамлета Мхітаряна і Марини Тащян з’являється син, названий Генріхом на честь діда. Батько, зірка “Арарату”, вчив малого хлопця контролювати м’яч ще до школи. Коли Генріху виповнилося півтора, родина переїжджає до Франції — Гамлет грає за “Валанс”, піднімаючи клуб у вищу лігу. Там, у провансальському теплому кліматі, Генріх вперше торкається європейського футболу, бігаючи полями з місцевими дітьми.
Трагедія приходить раптово: у 1996-му, коли хлопцю сім, батько помирає від пухлини мозку у 33 роки. “Без нього все було б інакше, але я відчуваю, що він пишається”, — зізнавався пізніше Генріх. Мати, нині голова відділу національних збірних Вірменської федерації футболу, повертається до Єрева з сином і дочкою Монікой (сьогодні в штаб-квартирі УЄФА). Генріх вступає до академії “Пюніка” у 1995-му, де його талант розквітає: у 14 років стажування в “Сан-Паулу” поруч з майбутніми зірками Hernanes і Oscar.
Дебют у першій команді “Пюніка” 2006-го, у 17 років, — і ось уже чотири поспіль чемпіонства Вірменії (2006–2009), Кубок і два Суперкубки. За 70 матчів — 30 голів. “Він рвав оборону, ніби вихор”, — згадують тренери. Освіта паралельно: Вірменський державний інститут фізкультури, потім економіка в Петербурзі. Генріх мріяв про юриспруденцію, але м’яч переміг.
Прорив в Україну: “Металург” і “Шахтар” як трамплін
Літо 2009-го. Донецький “Металург” платить за 20-річного таланта скромні гроші, але Генріх вибухає: 37 матчів, 12 голів у чемпіонаті, наймолодший капітан клубу у 21. Дебют у Європі — гол “Партизану” в Лізі Європи. Мірча Луческу з “Шахтаря” не спить: у 2010-му за 6,1 млн євро Мхітарян переходить до “гірників”.
Тут починається золота ера. Живучи на базі три роки, Генріх інтегрується в “бразильську” атаку Луческу. Три чемпіонства України (2011–2013), три Кубки, Суперкубок. Сезон 2012/13 — рекорд: 25 голів у 29 матчах УПЛ, найкращий бомбардир і гравець року. “Він бачить поле як шахівниця”, — хвалив тренер. Загалом за “Шахтар”: 72 матчі, 38 голів. Цей період робить його легендою українського футболу, де фанати досі співають його ім’я.
Європейські вершини: від Дортмунда до Мілана
2013-й. “Боруссія” Дортмунд платить рекордні для Вірменії 27,5 млн євро. Генріх стає “Micki” для фанатів, хоч і просить поважати вірменське ім’я. 90 матчів, 23 голи, 15 асистів у Бундеслізі-2015/16 — найкращий асистент ліги. Суперкубок Німеччини-2013. Фінали Кубка-2014, 2015.
2016-й: “Манчестер Юнайтед” за 42 млн євро. Перший вірменець у АПЛ. Гол у фіналі ЛЄ-2017 проти “Аякса” — історичний момент, перший трофей УЄФА для вірмена в топ-клубі. Community Shield. Та конфлікти з Моуріньо призводять до обміну в “Арсенал” 2018-го за Санчеса: 39 матчів, 8 голів.
Оренда в “Рому” 2019-го переростає в контракт. Ліга конференцій-2022, 27 голів у 87 матчах. З 2022-го — “Інтер”: Серія А-2024, Кубок Італії-2023, два Суперкубки, фінали ЛЧ-2023 і 2025. Станом на лютий 2026-го: 174 матчі, 10 голів, 16 асистів. Контракт до червня 2026-го, перемовини про продовження ведуться — клуб бачить у ньому ротаційного лідера.
Таблиця ключової клубної статистики
Ось огляд виступів Генріха по основних клубах, що демонструє його стабільність у топ-лігах. Дані агреговані з профільних ресурсів.
| Клуб | Період | Матчі | Голи | Асисти | Трофеї |
|---|---|---|---|---|---|
| Пюнік | 2006–2009 | 70 | 30 | – | 4×ЧВ, Кубок, 2×СупК |
| Металург Д | 2009–2010 | 37 | 12 | – | – |
| Шахтар | 2010–2013 | 72 | 38 | – | 3×ЧУ, 3×КУ, СупКУ |
| Боруссія Д | 2013–2016 | 90 | 23 | 41 | СуперКН |
| МЮ / Арсенал / Рома / Інтер | 2016– | 500+ | 70+ | 70+ | ЛЄ, ЛК, СерА, КубІ, 2×СупІ |
Джерела даних: uk.wikipedia.org, en.wikipedia.org. Ця таблиця підкреслює еволюцію від бомбардира до плеймейкера — асисти ростуть з роками.
Збірна Вірменії: рекордсмен і капітан
Дебют 2007-го проти Панами — і Генріх стає серцем національної команди. 95 матчів, 32 голи — абсолютний рекорд, побитий у 2013-му. Перший хет-трик 2015-го проти Гватемали (7:1). Капітан з 2013-го, лідер у відборках Євро-2012 (6 голів), ЧС-2014. У Лігах націй УЄФА — ключова фігура.
Завершив кар’єру в збірній у березні 2022-го через геополітику, але спадщина неперевершена. “Я вірменський футбол на новому рівні”, — казав він. Сім разів футболіст року у Вірменії (2009, 2011–2017).
Стиль гри: технар з гарячим серцем
Генріх — класичний “десятка”: дриблінг як у Мессі, паси як у Де Брюйне, удар як у Левандовського. Зростання 177 см не заважає — він виграє 60% верхових. У Дортмунді — король асистів, у МЮ — гол у фіналі. Сьогодні в “Інтері” — диригент midfield, з 91% точності пасів у недавній грі з “Лечче”.
- Сильні сторони: Баченння поля (середній 2+ кей-паси/гра), дриблінг (2+ успішних/матч), стандарти (гол після кутового нещодавно).
- Еволюція: Від форварда (“Шахтар”) до глибокого плеймейкера (“Інтер”).
- Слабкості: Травми в 30+, але менталітет бійця перемагає.
Цей мікс робить його вічним: у 37 він створює моменти для Лаутаро й Тюрамента, надихаючи молодь.
Цікаві факти про Генріха Мхітаряна
- Поліглот: володіє вісьмома мовами — вірменською, французькою, португальською, російською, українською, англійською, італійською, німецькою. “Футбол — моя дев’ята”, — жартує він.
- Почесний громадянин Єрева (2012), орден “За заслуги” 1-го ступеня (2017). Тричі відвідував Арцах з гуманітаркою.
- Ідол — Зідан. Рекорд УПЛ: 25 голів/сезон. Перший вірменець з трофеєм УЄФА в топ-клубі.
- Син Гамлет (2020) — на честь дідуся. Дружина Бетті — з бізнес-династії Вардanyan.
Ці штрихи малюють портрет не просто гравця, а людини з великої літери.
Особисте життя: сім’я, благодійність і філософія
У червні 2019-го у Венеції Генріх одружується з красунею Бетті Варданян, онукою бізнес-магната. 4 березня 2020-го народжується син Гамлет — родина святкує з президентом Вірменії. Сьогодні вони в Мілані, але коріння в Єревані: Генріх будує школу футболу вдома.
Благодійність — його пристрасть. Під час війни в Арцаху 2020-го закликав світ визнати незалежність, жертвував мільйони. Християнин Вірменської церкви, він цитує Біблію: “Все можливо віруючому”. Кар’єра навчила: “Футбол — це життя, з болем і славою”.
Майбутнє в “Інтері”: легенда не вигорає
Сезон 2025/26: 26 матчів, 2 голи, 1 асист — форма на висоті. Гол “Лечче” — з кутового, класика. Клуб вагається з контрактом (до червня 2026), але агенти зустрічаються в квітні. “Подивимося, чи останній сезон”, — натякав Генріх. Фанати “Інтера” скандують “Heno!”, а Вірменія чекає нових рекордів.
Його історія — урок для новачків: талант плюс праця дорівнює безсмертя. У п’яти топ-лігах, з 230+ голами кар’єри, Мхітарян продовжує чаклувати, нагадуючи, що справжні майстри сяють до останнього свистка.