У серці київської бюрократичної машини б’ється пульс амбітного юриста, який перетворив диплом КНУ на ключ до високих кабінетів влади. Артем Олександрович Янчук, народжений 10 січня 1983 року в Києві, вже понад два десятиліття плете нитки між наукою, викладанням і державною службою. Від заступника керівника Апарату Верховної Ради України до державного секретаря МОЗ — його шлях нагадує стрімкий політ орла над Дніпром, де кожен виток несе уроки та виклики. Сьогодні, у 2026 році, він лишається впливовим гравцем у законодавчому процесі, поєднуючи теорію конституційного права з практикою реформ.
Його кар’єра — це не просто посади, а справжній калейдоскоп ролей: від автора монографій про референдуми до організатора конкурсів у ВРУ. Декларації НАЗК за 2025 рік підтверджують стабільність: квартира в центрі Києва, земельна ділянка та будинок під Вінницею, доходи від держслужби. Але за цифрами ховається історія людини, яка балансує між академічною глибиною та політичними бурями.
Ранні роки: від студентських дебатів до перших перемог
Київські двори 80-х бачили, як маленький Артем вперше торкався світу права — можливо, через розмови батька, режисера Олександра Спиридоновича Янчука, який з 2014 року очолює Національну кіностудію імені Довженка. Ця творча атмосфера, просякнута мистецтвом, контрастувала з юридичною дисципліною, яку обрав син. У 2000-му Артем вступив на юридичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка — елітний заклад, де формувалися лідери.
Шістка років денного навчання завершилася дипломом магістра з відзнакою у 2006-му. Уже тоді Янчук вирізнявся: стажування в London House School of English у 2002-му розкрило горизонти Заходу, а приватна юридична практика з 2004-го дала практичний хист. “Право — це не сухі норми, а інструмент змін”, — ніби шепотів йому дух Шевченкового університету, готуючи до більших арен.
Ці роки заклали фундамент: поєднання теорії з практикою, англомовні навички для міжнародних проєктів. Без зайвої скромності, Артем швидко перейшов від студентських дебатів до реальних справ в апараті влади.
Науковий підйом: від кандидата до професора з 150 публікаціями
Наукова кар’єра Янчука — як потужний двигун, що набирає обертів з кожним роком. У 2009-му він захистив кандидатську дисертацію “Проведення референдумів в Україні (конституційно-правові аспекти)”, розкривши механізми народовладдя в перехідних суспільствах. Це не абстрактні тези: Артем занурився в конституційні пастки, де референдум стає мечем Демоклита для влади.
До 2013-го — доцент і старший науковий співробітник, а в 2015-му — доктор юридичних наук. Монографія “Теоретичні засади референдумного процесу в Україні” (2010) стала бестселером серед конституціоналістів, детально розбираючи моделі від Швейцарії до пострадянського простору. За даними Таврійського національного університету (tnu.edu.ua), станом на 2022-й — близько 150 публікацій: статті в “Наукових записках Інституту законодавства ВРУ”, монографії про конституційні реформи.
- Ключові праці: Аналіз змін до Конституції 2010-х, де ВРУ “узурпувала” владу (стаття 2017); парадигми юридичних наук у державному управлінні (2021).
- Досягнення: Науковий керівник п’яти PhD; лауреат Премії ВРУ найталановитішим молодим ученим (2017); Заслужений юрист України.
- Членства: Редколегії журналів, Ліга професорів права, Науково-консультативна рада КС України (з 2025-го).
Цей список — не сухий перелік, а свідчення пристрасті: Янчук пише так, ніби кожна сторінка — виклик системі. Його роботи цитовані в Google Scholar, впливають на законопроєкти. Викладацька стезя в ТНЕУ, ІФНТУНГ, КНЕУ, НАУ, ТНУ додає шарму: студенти згадують його лекції як феєрверк ідей.
Цікаві факти з життя Артема Янчука
- Стажування в США за Open World (2014) та у Вашингтоні (2022) — там народилися ідеї про американські моделі парламентаризму.
- Премія ВРУ 2017-го — за фундаментальні дослідження, де він розкрив “дефініцію ініціативної діяльності народу”.
- Тато в декреті 2019-го: пішов по догляду за третьою дитиною, щоб зберегти посаду в МОЗ, — рідкісний кейс для топ-чиновника.
- Батько — режисер Олесь Янчук, чий “кіношний” погляд на світ, мабуть, навчив сина драматургії політики.
- Член ВГО “СИЛА НАЦІЇ” (припинено), де фокус на громадських ініціативах.
Такі факти роблять Янчука живим: не робот бюрократії, а людина з хобі та ризиками.
Кар’єра в апараті Верховної Ради: від помічника до заступника керівника
З 2006-го Артем вливається в Апарат ВРУ — як помічник-консультант, радник Голови. Швидкий ріст: керівник відділу конституційного права, заступник директора Інституту законодавства (до 2017-го). Тут він кує інструменти: законопроєкти про референдуми, євроінтеграцію.
У 2021–2024+ — заступник керівника Апарату, голова комісій з відбору (наприклад, 2022-го на посади). Декларації 2024–2025 (public.nazk.gov.ua) показують стабільність: дохід від ВРУ, нерухомість (квартира 149 м² Київ, будинок 46,8 м², ділянка 2500 м²). Перед таблицею хронології зазначимо: його роль у Літній школі парламентаризму (2024) — підтримка молоді в євроінтеграції.
| Рік | Посада | Організація |
|---|---|---|
| 2006–2009 | Помічник, радник | Апарат ВРУ |
| 2009–2017 | Заступник директора Інституту законодавства | ВРУ |
| 2021–2026 | Заступник керівника Апарату | ВРУ |
Джерела даних: opendatabot.ua, tnu.edu.ua. Ця таблиця ілюструє стрибок: від бази до вершини. Янчук — двигун змін, де кожний документ набуває життя.
Бурхливий епізод у МОЗ: реформи, скандали та декретний суд
Листопад 2017-го: Янчук — держсекретар МОЗ за Уляни Супрун. Роль друга людини: куратор закупівель, кадрів. Реформи блищали — але й тіні: звіт Рахункової палати про флешки замість ліків, борги перед МВФ. Пацієнти з гемофілією чекали препаратів, лікарні скаржилися на “міністерські війни”.
- Комісія з держслужби: очолив, але залишив перед конкурсом — підозри в маніпуляціях.
- Рейдерство: спроби звільнити директорів Інституту серця, Одеського медуніверситету.
- Звільнення: 12 жовтня 2019-го, під час декрету по третій дитині (син Тимур?). Суд у 2020-му відхилив позов.
Цей період — як шторм: Супрун назвала “рейдерським захватом”, але Янчук делегував обов’язки. Chesno фіксує одну справу 2016-го (непотизм у Миколаївській ОДА). Ви не повірите, але декрет топ-чиновника став мемом — рідкісний баланс сім’ї та кар’єри.
Після — повернення до ВРУ, де сили зібрані для стабільності.
Сімейний тил і сучасний вплив: від Тамари Мазур до єврореформ
Сім’я — опора: дружина Тамара Мазур, професор НАВС, екс-заступниця мінкульту, з зв’язками в Мін’юсті. Діти — Михайло, Тимур, Наталя — додають тепла. Декларація 2019-го: Mazda 6, Mitsubishi, готівка ~130 тис. USD. Сьогоднішній Янчук у Науково-консультативній раді КС (2025), підтримує тренди: цифрова демократія, референдуми в ЄС-контексті.
Його внесок у ВРУ — євроінтеграція, конкурси кадрів. У 2026-му, з війною та реформами, Артем лишається голосом конституціоналізму: законопроєкти про народовладдя еволюціонують, як ріка в повінь. Подорож до Турина (2019) навчила менеджменту, а Вашингтон — федералізму. Цей юрист не стоїть на місці — він рухає Україну вперед, балансуючи між наукою, владою та життям.
Хочеться додати: у світі, де політики миготять, Янчук — марафонець з багажем знань. Його історія надихає тих, хто мріє поєднати інтелект з впливом.