Полтавські вулиці, де пахне свіжим хлібом і материнськими варениками, стали колискою для хлопця, який у 14 років уже друкував статті в газетах. Костянтин Грубич, народжений 20 серпня 1968 року в Полтаві, виріс у родині, де слова важили не менше за дії. Сьогодні мільйони українців знають його як ведучого рубрики «Знаю — споживаю» у «Сніданку з 1+1», автора культової «Знак якості» та кулінарного ентузіаста, який розкриває таємниці української кухні. Його шлях — це не просто кар’єра, а справжня сага про наполегливість, втрати та відродження.
З шкільних років Костянтин виявляв талант до слів, а згодом перетворив його на телевізійну магію. Понад 35 років на ТБ, книга-бестселер, YouTube-канал з кулінарними шедеврами та родина, яка пережила нестерпний біль — ось ключові штрихи його біографії. Але за кадром ховається людина, яка навчилася сміятися крізь сльози та боротися за правду споживача.
Його програми не просто розважали — вони змінювали реальність, від дитячих ток-шоу до розслідувань якості продуктів. Уявіть: тисячі українців переглядають ефір і раптом кидають бракований товар у смітник. Саме так Грубич формував свідоме суспільство.
Раннє дитинство та перші кроки в журналістиці
Полтава 1960-х — місто з гучними базарами та тихими дворами, де юний Костянтин вбирав аромати традиційної кухні. Народжений у серпневу спеку 1968-го, він ріс без батька, що додавало характеру стійкості з ранніх літ. Мати, проста жінка з Полтави, прищепила сину любов до слова та чесної праці. Уже в середній школі його матеріали друкували місцеві газети — з 1982 року, коли йому ледь виповнилося 14.
Ці перші публікації були як іскри: короткі репортажі про шкільне життя, інтерв’ю з однокласниками. Костянтин згадував у інтерв’ю, як бігав вулицями з блокнотом, ловлячи історії. Це не гра — це покликання, яке манило сильніше за дитячі забави. Полтавський колорит — вареники, кутя, гомін ярмарків — пізніше відобразиться в його кулінарних проєктах.
Школа стала трампліном: амбітний хлопець мріяв про Київ. У 1985-му, після випуску, він вступив на факультет журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Та життя підкинуло випробування — армія чекала.
Армія, університет і перша слава в пресі
1987 рік: Костянтина забирають на строкову службу до Забайкалля. Замість нудьги в казармі — робота в газеті частини «Бойовий прапор». Він писав репортажі, фейлетони, стаючи душею колективу. Саме там, у сибірських морозах, юний солдат став наймолодшим членом Спілки журналістів СРСР — у 1989-му, повернувшись додому.
Університет Шевченка він закінчив з відзнакою у 1992-му, поєднуючи лекції з першими телевізійними кроками. Армія загартувала: дисципліна, відповідальність і вміння працювати під тиском — це його арсенал на все життя. Звідти ж — гумор, що рятує в найтемніші часи.
Повернення до Києва ознаменувалося дебютом на УТ-1 у 1989-му. Ще студентом Грубич чіплявся за камеру, мріючи про власну програму.
Дитячі та юнацькі програми: перші хіти ТБ
1992–1994 роки — народження «Клас-юніор-бізнес» на УТ-1. Ділова гра для підлітків, де школярі симулювали бізнес: укладали угоди, торгувалися. Костянтин як автор і ведучий створив феномен — тисячі глядачів вчилися підприємництву через гру. Перед списком ключових програм того періоду варто зазначити: це були піонери жанру в незалежній Україні.
- «Клас-юніор-бізнес» (1992–1994, УТ-1): Навчала економіки через розваги, номінована на премії.
- «Вибрики» (1995–1997): Юнацьке ток-шоу з зірками, як Світлана Лобода чи Світлана Сerdiuk. Глядачі обирали теми — від кохання до кар’єри.
- «Дитячий сеанс» (1998, 1+1): Щоденна програма з іграми, конкурсами — Грубич став «дядьком Костею» для цілого покоління.
Ці проєкти заклали фундамент: Костянтин навчився говорити з аудиторією будь-якого віку. Перехід на 1+1 у 1997-му відкрив нові горизонти — від «Не всі вдома» до репортажів ТСН.
Епоха 1+1: репортер ТСН і кулінарні відкриття
2000–2005: репортер ТСН. Грубич розкопував скандали, їздив у гарячі точки, став лауреатом «Телетріумф-2006» у номінації «Репортер». З 2006-го — у «Сніданку з 1+1», де веде рубрику про продукти. «Смачна країна» (з 2005-го, сценарист, з 2007 ведучий) — подорожі селами, збір рецептів від бабусь. «Глухоманія з Костянтином Грубичем» — глухі закутки України з гумором.
Війна 2022-го: залишився в Києві, знімав документалістику про людей під обстрілами. Рубрика «Польова кухня» в «ТСН-Тиждень» (з 2018-го) — рецепти для ЗСУ, солоний сало, фронтові історії.
Його стиль — гострий, як цибулина, але теплий, як борщ. Глядачі пишуть: «Завдяки вам не купуємо фальсифікат!»
«Знак якості»: борець за споживача на Інтері
2007–2012: на Інтері Грубич очолив і вів «Знак якості». Щотижня — перевірки фабрик, лабораторії, тести товарів. Знак «профі» чи «факап» вирішував долі брендів. Тисячі скарг, суди з виробниками — програма стала щитом для українців.
Приклади: розслідування шаурми з мишами, йогуртів без йогурту. Грубич не боявся: «Я за правду, а не за рекламу». Повернення на СТБ у «Все буде добре» — кулінарний експерт, поради мамам.
Сучасні проєкти: YouTube, радіо та книга
2015: книжка «Смачна країна» від «Видавництва Старого Лева» — 200 рецептів з історіями. YouTube-канал KOSTYANTYN HRUBYCH (165 тис. підписників станом на 2026) — щотижневі відео: вареники по-полтавськи, сирники від бабусі. З 2016 — «Смачна країна» на «Громадському радіо».
Амбасадор «Рух без бар’єрів» Мінрегіону. Під час пандемії — сюжети про безпеку продуктів.
Викладацька кар’єра: передача естафети
З 2010-х викладає в Київському національному університеті культури і мистецтв: «Авторські програми ТБ», «Сценарна майстерність». Студенти згадують: енергія Грубича запалює. Він формує нове покоління — без компромісів.
Сімейне життя: любов, біль і сила
1994: на концерті Філіпа Кіркорова познайомився з Світланою, режисером. 31 рік шлюбу — рідкісне фото з весілля в Instagram 2025-го розчулити мережу. Діти: Владислава (1996, продовжує журналістську династію), двійнята Ольга та Ярослав (1997).
Трагедія 12 липня 2014: 17-річна Ольга загинула в ДТП — під машина, кома, смерть. Винуватець не знайдений, Грубич досі шукає справедливості. «Не проста людина це зробила», — казав у інтерв’ю. Лютого 2026 — син на могилі сестри в її день народження.
2025: 28-річний Ярослав, воїн ЗСУ, втратив руку на фронті. «Другий день народження», — жартує син. Грубич: «Не плакав жодного разу. Гордий». Родина — опора в бурях.
Нагороди та суспільний вплив
«Телетріумф-2006: Репортер» — головна. Численні номінації, визнання від Спілки журналістів. Вплив: мільйони свідомих покупців, рецепти в домах, натхнення для новачків ТБ.
Цікаві факти про Костянтина Грубича
- Наймолодший член Спілки журналістів СРСР — у 20 років, після армії.
- У Забайкаллі писав фейлетони про «дембель», які читали всі.
- Пригощав Філіпа Кіркорова варениками на знайомстві з дружиною.
- YouTube-відео «Вареники з сиром» — мільйон переглядів, рецепт від мами.
- Під час війни готував «Польову кухню» під сиренами в Києві.
- Мріє про кулінарне шоу з сином Ярославом — «Грубичі на кухні».
Ці перлини роблять його не просто ведучим, а легендою з людським обличчям.
| Період | Програма/Роль | Канал |
|---|---|---|
| 1989–1992 | Репортер, асистент | УТ-1 |
| 1992–1994 | Автор/Ведучий «Клас-юніор-бізнес» | УТ-1 |
| 2000–2005 | Репортер ТСН | 1+1 |
| 2007–2012 | Ведучий «Знак якості» | Інтер |
| з 2018 | «Польова кухня» | 1+1 (ТСН) |
Таблиця базується на даних з uk.wikipedia.org та 1plus1.ua. Хронологія ілюструє еволюцію від юнацьких ігор до фронтових рецептів.
Костянтин Грубич продовжує ефір, де кожен сюжет — як свіжий хліб: теплий і необхідний. Його історії надихають не здаватися, пробувати нове на кухні та вимагати якості. А що, якщо наступний рецепт буде вашим фаворитом?