Руслан Борисович Хомчак, генерал-полковник Збройних Сил України, пройшов шлях від командира взводу в радянській армії до головнокомандувача ЗСУ в найгарячіші роки війни. Цей львів’янин народжений 5 червня 1967 року став символом стійкості, керуючи сектором “Б” під час кривавих боїв за Іловайськ у 2014-му, а згодом очоливши реформи, що наблизили українську армію до стандартів НАТО. Його кар’єра сповнена драматичних поворотів: від оточення на Донбасі, де він виривався з бійцями, до вершин влади в Генштабі та РНБО, звідки пішов у жовтні 2025-го.
Хомчак не просто командувач – він той, хто тримав стрій у хаосі перших місяців АТО, скоротив генеральські посади та перебудував структуру ЗСУ. Його девіз: “Я міг так само загинути, як і решта, тому мені не соромно за Іловайськ”, – відображає суть людини, яка ризикувала всім на передовій. Сьогодні, у 2026-му, генерал на пенсії, але його спадщина живе в сучасних ЗСУ.
Львівські вулиці, де виріс Руслан, дихали історією Галичини – регіону, що завжди стояв за незалежність. Батьки, прості люди, прищепили сину дисципліну та патріотизм. Школа, робота – все це тло для великого стрибка в армію. Хомчак обрав військову стезю не випадково: у 1980-х Радянський Союз кликав молодих хлопців на службу, а він побачив у тому шанс на дисципліноване життя.
Освіта, що закаляла характер
У 1988 році двадцятиоднорічний Руслан закінчив Московське вище загальновійськове командне училище – елітний заклад, де вчили вести роти в найскладніших умовах. Стіни училища бачили тисячі офіцерів, але Хомчак вирізнявся наполегливістю. Потім, уже в незалежній Україні, у 2001-му він блискуче завершив Національну академію оборони на оперативно-тактичному рівні, здобувши золоту медаль. Не зупинився: 2008-го – ще одна золота медаль на оперативно-стратегічному рівні.
Ці дипломи стали фундаментом. Уявіть: випускник радянської школи, який у новій Україні доводить майстерність не званнями, а знаннями. Хомчак часто згадував, як академія вчила бачити війну не як окопну м’ясорубку, а як систему логістики, розвідки та мотивації. Це знання згодом врятували життям сотень бійців.
Перехід від теорії до практики став справжнім випробуванням. Перші роки служби в Групі радянських військ у Німеччині та Білоруському окрузі загартували його: від командира взводу до роти – щоденні марші, нічні навчання. Коли Союз розпався, Хомчак у 1993-му обрав Україну, увійшовши до 24-ї механізованої бригади в Яворові. Там, на Львівщині, він ріс від заступника начальника штабу батальйону до начальника штабу полку – сім років безперервного зростання.
Сходження в ЗСУ: від полку до корпусу
2001–2005 роки – командир 300-го окремого механізованого полку в Чернівцях. Полк перетворився на зразковий: дисципліна, сучасне озброєння, готовність до дій. Бійці згадують Хомчака як батька-піонера: суворий, але справедливий, той, хто сам їздить на полігони. Далі – 72-а окрема механізована бригада в Білій Церкві (2005–2007), де він відточив навички масового командування.
З 2008-го – заступник начальника штабу 8-го армійського корпусу, 2010-го – начальник штабу. Кар’єра набирала обертів саме в часи Януковича: 2011-го – генерал-майор, 2012-го – командир 6-го армійського корпусу. Критики шепотіли про “януковичівську просувку”, але факти говорять інше: Хомчак не афілійований з “Сім’єю”, його успіх – у результатах. У 2013-му корпус переформували в Оперативне командування “Південь”, і він став в.о. командувача, очоливши Дніпропетровський гарнізон.
Цей період – підготовка до бурі. Хомчак реорганізував підрозділи, ввів жорсткий контроль за боєздатністю. Коли Майдан палав, він тримався осторонь політики, фокусуючись на армії. Раптово, весна 2014-го: Крим анексований, Донбас горить. Генерал-лейтенант (з листопада 2013-го) Хомчак вирушає на схід.
Вогонь АТО: сектор “Б” та Іловайська драма
Літо 2014-го – пік жорстокості. Хомчак очолює сектор “Б” сил АТО: від Маріуполя до Амвросіївки, ключовий напрямок для оточення Донецька. Його сили – суміш регулярки, Нацгвардії, добровольців. Бої за Іловайськ стали апогеєм: 18 серпня українці входять у місто, але 24-го російські регулярки з півночі стискають кільце. Хомчак відмовляється евакуюватися першим, керує проривом, виходить 31 серпня з командирами батальйонів “Дніпро-1”, “Івано-Франківськ”, “Миротворець” – зі зброєю в руках.
Трагедія коштувала 366 загиблих, сотні поранених – “зелений коридор” обернувся пасткою. Добровольці звинувачували: не послухався розвідки, розділив колони. Хомчак парирував: сили були менші, ніж планувалося, відступ від Новоазовська дозволив росіянам маневр. Слідство підтвердило: відповідальність ширша, генерал на передовій стримував паніку. За даними uk.wikipedia.org, він наголошував: “Не знаю, чому рішення нагорі не спрацювали”.
Після Іловайська – ротація командувачем усіх сил АТО (2016), потім штаб Сухопутних військ (2015–2017), головний інспектор Міноборони (2017–2019). Хомчак очищав армію від корупції, готував до великих реформ. Його стиль: прямі розмови з бійцями, перевірки на місцях. Бригади під його оком стали ударними.
Перед таблицею варто наголосити: кар’єра Хомчака – це не просто дати, а етапи модернізації ЗСУ від пострадянського хаосу до боєздатної сили.
| Період | Посада | Ключові досягнення |
|---|---|---|
| 1988–1992 | Командир взводу/роти (ГСВГ, БілВО) | Загартування в елітних частинах |
| 1993–2001 | Штабні посади 24-ї мбр | Семь років зростання в ЗСУ |
| 2001–2005 | Командир 300 омп (Чернівці) | Зразковий полк |
| 2005–2007 | Командир 72 омбр | Підвищення боєздатності |
| 2012–2014 | Командир 6 АК / ОК “Південь” | Реорганізація корпусу |
| 2014–2015 | Сектор “Б” АТО | Бої за Іловайськ, прорив |
| 2019–2021 | Начальник Генштабу / Головком ЗСУ | Реформи, скорочення 17 генеральських посад |
| 2021–2025 | Перший заступник секретаря РНБО | Стратегічна безпека |
Таблиця базується на даних з uk.wikipedia.org та liga.net. Вона ілюструє динаміку: від тактичних до стратегічних ролей. Після Іловайська Хомчак став “перевіряним вогнем” – той, кому довіряють кризу.
Реформи ЗСУ: Хомчак як архітектор змін
Травень 2019-го: Зеленський призначає його начальником Генштабу замість Муженка. Хомчак рве шаблони – скорочує 17 генеральських посад, вводить критерії НАТО для просувань. “Ми повинні привести військо до принципів НАТО”, – заявляв він. Перший етап реформ завершився 2021-го: нова структура управлінської ланки, фокус на логістику, розвідку.
Під його командуванням ЗСУ перейшли від масової мобілізації до професійної армії. Приклади: трансформація бригад за стандартами Альянсу, впровадження JADC2 – спільної тактичної карти. Конфлікти траплялися: з Дроздовим (ППО), Тараном (Міноборони), але ОП врегулював. Хомчак ламав опір “старих кадрів”: “Далеко не всі хочуть реформ”. Результат – ЗСУ 2022-го витримали перші удари РФ.
Березень 2020-го: поділ посад, Хомчак – головком. Генерал-полковник з грудня 2019-го. Він керував адаптацією до гібридної війни: дрони, кіберзахист, ротації. Емоційно: бачити, як армія, яку він будував роками, стає щитом нації – це гордість воїна.
Від Головкома до РНБО: пік і завершення
Липень 2021-го: звільнений з Головкома, переходить першим заступником секретаря РНБО. Олексій Резніков хвалить: “Професіонал, що зміцнює безпеку”. У РНБО Хомчак фокусувався на санкціях проти РФ, координації з партнерами. Чотири роки – до 14 жовтня 2025-го, коли Зеленський звільняє його. Причини не розголошено, але Умєров подякував за службу.
Особисте життя додає тепла цій фігурі. Другий шлюб з 2020-го – з Анною Коваленко, активісткою Майдану, ексголовою Чернігівської ОДА. Разом народили дочку Марію 2021-го. Анна – сотниця самооборони, радниця міністрів: пара, де обоє патріоти. Перший шлюб розпався давно, без скандалів. Сім’я – опора в штормах кар’єри.
Цікаві факти про генерала Хомчака
- Випускник московського училища, що служив у ГДР – один з небагатьох “радянських” генералів, хто став реформатором НАТО-стандартів.
- Переніс COVID-19 у 2020-му, вакцинувався одним з перших – приклад для армії.
- Вийшов з Іловайська на “Ланосі” з бійцями, відмовившись від броньовика.
- Скоротив 17 генеральських посад – радикальний крок, що заощадив мільйони.
- Дружина молодша на 24 роки, але дует “вогонь і лід” у громадській сфері.
- Нагороджений орденом “За заслуги” ІІ ступеня – за мужність в АТО.
Ці перлини роблять Хомчака не іконою, а живою людиною з долями, як у нас усіх.
Хомчак лишив армію сильнішою: від хаосу 2014-го до протистояння 2022-му. Його уроки – про сміливість приймати рішення під вогнем, реформувати попри саботаж. Сьогодні генерал відпочиває, але ЗСУ несуть його відбиток. Чи повернеться він? Війна триває, і такі воїни завжди на чеку.