Одеса, спекотне літо 1963 року. У родині звичайних службовців — батька-парашутиста і матері, яка колись кружляла на сцені оперного театру, — народжується дівчинка з долею зірки. Стелла Георгіївна Захарова, тендітна, як гімнастичний брус, з ростом усього 146 сантиметрів і вагою 42 кілограми, підкорить світ спортивної гімнастики. Олімпійська чемпіонка 1980-го, 12-разова чемпіонка СРСР, віце-президентка Української федерації гімнастики — її ім’я досі лунає на аренах, а турніри на кшталт Ukraine International Cup збирають тисячі глядачів.
З семи років Стелла вже ковзає по гімнастичному килимку, а до двадцяти стає символом сили й грації. Її потрійне сальто, перше серед жінок, змушувало трибуни вибухати оплесками. Сьогодні, у 62 роки, вона не просто згадує минуле — вона формує майбутнє українського спорту, критикує корупцію, підтримує спортсменів під час війни та мріє про нові медалі на Олімпіаді-2026.
Її шлях — це не казка про легкі перемоги, а реальна драма з травмами, переїздами й непохитною волею. Від кишинівських залів до московського Олімпу, від шведських шкіл до київських скандалів — Стелла Захарова лишається живою легендою, яка надихає покоління.
Раннє дитинство: від одеських дворів до перших медалей
У 1970-му, коли маленькій Стеллі виповнилося сім, батьки віддають її до одеської секції гімнастики. Мама, з її танцювальними коренями, бачила в доньці грацію, а тато — дисципліну парашутиста. Дівчинка, чий ім’я перекладається як “зірка”, швидко засяяла: тренування ставали довшими, мрії — масштабнішими.
Переїзд родини до Кишинева в 1973-му стає поворотним. Тут, під керівництвом тренера Володимира Кукси, Стелла потрапляє до молодіжної збірної СРСР уже в 1976-му. Той рік — перша абсолютна перемога на Всесоюзній спартакіаді школярів і “срібло” на юніорському чемпіонаті країни. Вона ковтала пил арен, терпіла мозолі й ростила в собі воїна.
До 1978-го Захарову переводять до київської спортшколи “Динамо”. Тут формувалася програма з елементами, які шокували світ: три подвійні сальто назад у вільних вправах — перша жінка, яка осмислила таке. Травми кусали за п’яти, але Стелла кусалася у відповідь, вигризаючи перші титули в опорному стрибку та вільних вправах на чемпіонатах СРСР 1977–1978 років.
Міжнародний прорив: срібло світу й кубки, що зачарували планету
1979-й — рік, коли маленька одеситка виходить на глобальну сцену. Кубок Америки, турнір “Московські новини”, Кубок світу — абсолютні перемоги скрізь. На чемпіонаті світу у Форт-Ворті (США) СРСР бере срібло в команді (поступившись румуніям), а Стелла — ще одне срібло в опорному стрибку. Її стрибок, потужний і точний, став еталоном.
Наступний сезон приніс Кубок світу ще раз — абсолютне золото. Стелла не просто гімнастувала — вона малювала в повітрі картини грації, де кожне сальто було мазком майстра. Ці перемоги заклали фундамент для головного тріумфу, але й показали характер: попри травми, вона трималася, як скеля.
Деталі техник вражають: у вільних вправах — комбінації, що вимагали неймовірної координації, на брусах — елементи, близькі до меж людських можливостей. Конкуренти з Румунії, США, Японії визнавали: Захарова — феномен.
Олімпійський тріумф 1980: золото Москви, яке змінило все
Москва, липень 1980-го. Олімпійський стадіон гуде, як вулик. Команда СРСР, з Стеллою в складі, мстить за “срібло” 1979-го. Реванш удалий: золото в командному заліку! Стелла, хоч і не бере особистих медалей, стає частиною легенди — 146 см чистої перемоги.
Цей момент — кульмінація років мук. “Ми боролися не за себе, а за країну”, — згадувала вона пізніше. Після Олімпіади — звання Заслуженого майстра спорту СРСР. 1981-й приніс золото ЧС світу в команді, срібло в опорному, медалі Універсіади: золото стрибок, срібла в багатобор’ї, команді, бревні, вільних, бронзи там же.
Таблиця нижче ілюструє ключові медалі — вершину кар’єри, де грація зустрілася з силою.
| Рік | Змагання | Медаль | Дисципліна |
|---|---|---|---|
| 1979 | ЧС світу (Форт-Ворт) | Срібло | Команда |
| 1979 | ЧС світу (Форт-Ворт) | Срібло | Опорний стрибок |
| 1980 | Олімпіада (Москва) | Золото | Команда |
| 1981 | ЧС світу (Москва) | Золото | Команда |
| 1981 | ЧС світу (Москва) | Срібло | Опорний стрибок |
| 1981 | Універсіада | Золото | Опорний стрибок |
Джерела даних: uk.wikipedia.org, liga.net.
Ці нагороди — не сухі цифри, а історії сліз радості, обіймів тренерів і флешбеків до одеського дитинства. Стелла завершила кар’єру на піку, лишивши спадщину для наступниць.
Особисте життя: кохання, сім’я й переїзди через океани
1982-й: весілля з Віктором Хлусом, футболістом “Динамо” Київ. Їхня любов — як гімнастичний дует: потужна, гармонійна. Син Олег народжується 1983-го, донька Крістіна — 1999-го. Сьогодні сім’я святкує 42-річчя шлюбу, пишаючись один одним у Instagram.
Після інституту фізкультури (1985) — суддівство, потім Швеція 1989–1997: тренерство в приватній школі, нові горизонти. Повернення в Україну — вибух активності. Ви не повірите, але Стелла робила пластику грудей — і не соромиться: “Для себе, для впевненості”. Демократичне виховання дітей: друзі, а не диктатори.
Сім’я — її опора під час скандалів. У 2025-му вона погрожувала наслідками за атаки на близьких, показуючи: за грацією ховається тигриця.
Післякар’єрний шлях: від тренера до лідерки федерації
2000-й: фонд “Спорт і Діти”, Кубок Стелли Захарової — турнір, що росте щороку. 2002 — клуб, 2003 — школа, 2004 — президентка Федерації спортивної гімнастики України (тепер віце УФГ). Книга “По імені Стелла” (2007) — автобіографія з першими поцілунками й ревнощами.
Благодійність: співпраця з ООН, допомога дітям. Під час війни — волонтерство для ЗСУ, реабілітація атлетів. Ukraine International Cup — її “дітище”, включене до календаря FIG, де юні зірки сяють під її крилом.
Скандали додають перцю: конфлікти з Верняєвим, Ковтуном, Сартинським у 2025-му. Критикує корупцію, брак фінансів, закликає до професіоналізму. “Олімпійці гинуть у злиднях!” — її крик душі в 2025-му.
Цікаві факти про Стеллу Захарову
- Перша жінка з потрійним сальто зігнувшись — елемент, який досі тренують елітні гімнастки.
- Брала на змагання Чебурашку — талісман удачі з дитинства, фото з яким стали вірусними.
- У 60 літ входить до списків “Жінка III тисячоліття” (2016), лишаючись іконою стилю в Instagram.
- Проти РФ у спорті: “Зомбіровані”, — її слова 2022-го, що сколихнули пресу.
- Організатор найдорогшого ЧУ під час війни (2024, понад 8,5 млн грн) — під слідством, але продовжує боротися.
Ці перлини роблять Стеллу не просто чемпионкою, а живою історією, сповненою гумору й вогню.
Сучасний внесок: борець за українську гімнастику в 2025–2026
У 2026-му, напередодні зимової Олімпіади в Мілані, Стелла коментує: “Без реальних змін — самообман про медалі”. Критикує Instagram-звіти замість роботи, брак обладнання, переходи атлетів (спростувала чутки про Стельмаха в Німеччині). За стабільність збірної, проти “предательств”.
Волонтерка: збирає на ЗСУ, організовує реабілітацію. УФГ під її віцем — осередок патріотизму. Конфлікти з міністерством, Гутцайтом — але вона стоїть: “Потрібен професіоналізм, не інста”.
Її ентузіазм заразливий: пости про афірмації, сімейні свята, мрії про ОІ-2026. Стелла — місток від радянських тріумфів до українських перемог, де кожен стрибок — крок до свободи.