Наталія В’ячеславівна Сумська: королева української сцени

У маленькому селі Катюжанка під Києвом, де Дніпро шепоче старовинні легенди, 22 квітня 1956 року з’явилася на світ Наталія В’ячеславівна Сумська – жінка, чиє ім’я стало синонімом театральної сили та кінематографічної харизми. Провідна актриса Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка, Народна артистка України, лауреатка Шевченківської премії, вона пройшла шлях від юної Наталки Полтавки до ворожки Явдохи в “Чорному вороні”. Понад 45 років на одній сцені, півсотні ролей у кіно, ордени За заслуги всіх ступенів – це не просто цифри, а пульс української культури, що б’ється в її серці.

Раннє дитинство Наталії минало в атмосфері, просякнутій запахом гриму та шелестом репетиційних суфлерок. Батько, В’ячеслав Гнатович Сумський, народний артист України, і мати, Ганна Іванівна Сумська (дівоче – Опанасенко), заслужена артистка, служили в тому ж театрі Франка. До десяти років родина жила у Львові, де маленька Наташа впитувала магію сцени, як губка – воду. Сестра Ольга, молодша на десять років, теж обрала акторський шлях, але їхні долі розійшлися, як ріки після повені – про це пізніше.

Ця спадковість не тиснула, а надихала. Наталія згадувала, як батько вчив її: сцена – це не професія, а покликання, де кожна роль оживає твоєю кров’ю. Такий фундамент заклав основу для її тріумфу.

Шлях до перших оплесків: освіта та дебют

У 1977 році, щойно виповнилося двадцять одному, Наталія Сумська ступила на поріг Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого. Майстерня Анатолія Решетнікова стала для неї кузнею талантів, де вона отеперувала гру в класичних виставах. Дипломна робота – і одразу запрошення до театру Франка. Не кастинг, не проби – просто впевненість колективу в її зірковості.

Дебют стався блискавично. У 1978-му на екранах з’явилася “Наталка Полтавка” – її перша головна роль у кіно, де юна героїня з Полтави ожила з такою щирою силою, що глядачі плакали разом з нею. Театральний старт у Франка припав на ті ж роки: ролі в “Моя професія – синьор з вищого світу” як Фйорелла, де вона втілила іскру італійської пристрасті. Це був не просто початок – це був вибух, що розвіяв сумніви про “дитину акторів”.

З того часу Наталія не покидала сцену Франка, ставши провідною актрисою. Паралельно – театральна компанія “Бенюк і Хостікоєв”, де вона грає ролі, що вимагають глибини душі.

Театральна галерея: ролі, що закарбувалися в серцях

Сцена театру Франка для Наталії Сумської – це дзеркало життя, де кожна героїня відображає шматочок її власної душі. Понад п’ятдесят ролей за чотири десятиліття, від класики до сучасних інтерпретацій. Вона майстерно переходить від трагічної Жанни д’Арк у “Білій вороні” до комічної Кайдашихи, граючи так, ніби кожна вистава – останній шанс сказати правду.

Ось вступ до її ключових театральних втілень. Ці ролі не просто гра – вони пульсують емоціями, що чіпляють за живе.

• Фйорелла / Матильда (“Моя професія – синьор з вищого світу”): Іскриста італійка, що кружляє в вихорі пристрастей. Наталія грає її з гумором і болем, ніби сама переживає кохання, що згорає, як феєрверк.
• Дідона / Лавинія (“Енеїда”): Епічна сила Котляревського оживає в її голосі – від королевської гордості до материнської ніжності.
• Кайдашиха (“Кайдашева сім’я”): Понад 390 вистав! Ця сварлива матріархія – хіт репертуару, де Сумська розкриває абсурд побуту з сарказмом і теплом.
• Флоренс Фостер Дженкінс (“Незрівнянна”): Роль, що принесла “Київську пектораль”. Співачка з фальшивим голосом, але справжньою душею – Наталія співає так, що мурашки по шкірі.
• Волумнія (“Коріолан”): Мати-воїнка Шекспіра, сильна й владна, як скеля в бурі.

Після цих перлин репертуару глядачі виходять не просто задоволені – вони переосмислені. Наталія вміє робити класику живою, додаючи сучасні ноти болю війни та любові.

Кіношлях: від дебюту до “Золотої дзиґи”

Кіно манило Наталію з юності, і вона підкорила його з легкістю птаха, що злітає над полями. Понад п’ятдесят фільмів і серіалів, де її героїні – від простих селянок до матерів націй. Дебют у “Наталці Полтавці” 1978-го став пропуском у велике кіно: Наталка її – чиста, як весняна вода, закохана й горда.

У 80-х вона сяяла в “Дудариках” (Христина), “Чекайте зв’язкового” (Марина). 90-ті принесли “Гори димлять” – Марічка, партизанка з вогнем у очах. Сучасність: мама президента в “Слузі народу” (Марія Стефанівна), ворожка Явдоха в “Чорному вороні” (2020), за яку – “Золота дзиґа”. Ця роль – вибух: стара циганка з мудрістю віків, що пророкує долю в часи УПА.

Рік	Фільм/Серіал	Роль
1978	Наталка Полтавка	Наталка
1979	Чекайте зв’язкового	Марина Поліщук
1980	Дударики	Христина
1989	Гори димлять	Марічка
2015-2017	Слуга народу	Марія Стефанівна Голобородько
2019	Чорний ворон	Явдоха

Дані з uk.wikipedia.org та kino-teatr.ua. Кожна роль – як нова сторінка в книзі життя: від романтики до драми війни.

Телевізійні огні та громадська діяльність

З 2003 по 2010 Наталія вела “Ключовий момент” на “Інтері” – програму про закулісся шоу-бізнесу. Її шарм і гострий язик робили ефір магнітом для мільйонів, попри високі рейтинги шоу закрили. Сьогодні вона – член Комітету Шевченківської премії з 2016-го, амбасадорка українського театру.

У часи викликів, як повномасштабна війна, вона не мовчить: заповнені зали – відповідь ворогу, як сама казала в інтерв’ю.

Нагороди: вершина творчого Олімпу

Наталія Сумська – це не просто актриса, а національне надбання. Її полиці ломляться від нагород, кожна з яких – визнання поколінь.

Рік	Нагорода	За що
2000	Народна артистка України	Внесок у театр
2008	Шевченківська премія	“Про мишей і людей”
2020	Золота дзиґа	Роль у “Чорному вороні”
2025	Орден За заслуги I ст.	Розвиток культури

Повний список включає три “Київські пекторалі”, премію Лесі Українки. Джерело: ft.org.ua.

Родинне коло: любов, діти та династія

Особисте життя Наталії – як вистава з драмою й хепі-ендом. Перший шлюб з Ігорем Мамаєм подарував дочку Дарину (1982), яка обрала не сцену, живе спокійно. Другий – з Анатолієм Хостікоєвим, народним артистом, з 1991-го: син В’ячеслав (1996) продовжує династію, грає в кіно. Разом вони – творчий тандем, режисер і муза.

З сестрою Ольгою – напруга: не спілкуються роками через різні погляди, але кров не вода. Родина для Наталії – опора в бурях шоу-бізнесу.

Сьогодні, у 69, Наталія Сумська не сповільнює темп: нові ролі в “Візиті” чи “Пер Гюнт”, гастролі, інтерв’ю. Її сцена – це Україна, що стоїть непохитно. Глядачі чекають наступного акту, бо її талант – вічний.