У холодному грудневому дні 1977 року в Ам’єні, тихому провінційному місті на півночі Франції, з’явився на світ Емманюель Жан-Мішель Фредерік Макрон. Син невролога та педіатра, він виріс у середовищі, де інтелект і амбіції були наче родинними реліквіями, переданими з покоління в покоління. Сьогодні, у лютому 2026-го, цей 48-річний лідер все ще тримається за Єлисейський палац, попри протести, політичні кризи та рейтинг схвалення, що впав до історичних мінімумів близько 25%.
Його шлях від елітного ліцею до Rothschild & Co, а потім до президентського крісла здається сценарієм голлівудського блокбастера: молодий геній банківської справи укладає угоди на мільйони, закохується в шкільну вчительку на 24 роки старшу, створює партію з нуля і перемагає на виборах 2017-го з 66% голосів, стаючи наймолодшим президентом П’ятої Республіки у 39 років. Але за блиском ховаються тріщини: “жовті жилети”, пенсійні реформи, що викликали вуличні бої, і постійна ротація прем’єрів, від Габріеля Атталя до Себастьяна Лекорню.
Макрон не просто політик — він символ трансформації Франції, де ліберальні реформи зіштовхуються з консервативним духом нації. Його стиль: елегантний костюм, впевнена посмішка, але й гострі слова на кшталт “стратегічної автономії Європи”. У 2026-му він балансує між тиском Трампа, війною в Україні та внутрішнім хаосом, де правий популізм Марін Ле Пен дихає в спину.
Раннє життя: корені амбіцій у провінції
Ам’єн, з його готичними соборами та каналами, що нагадують венські, став колискою для хлопця, який мріяв про велике. Батьки Макрона — Жан-Мішель, професор неврології, і Франсуаза Ногес, лікарка, — вклали в сина любов до книг і філософії. У 16 років Емманюель закохався в Бріжит Трогню, свою драматичну вчительку, яка вчила його французької в ліцеї Ла Провіденс. Ця історія, наче з роману Стендаля, змусила батьків відправити сина до Парижа в елітний Ліцей Генріха IV.
Там, серед стін, де вчилися Наполеон і Мольєр, Макрон блищав: бакалавр з відзнакою, диплом з філософії в Паризькому університеті Нантер. Потім — Sciences Po, де він вивчав державне управління, і кульмінація — Національна школа адміністрації (ENA), закінчена з золотою медаллю у 2004-му. Ці роки сформували його: не просто чиновник, а стратег, що бачить Францію як стартап, готовий до перезапуску.
Але провінційний акцент Ам’єна лишився — у промовах Макрона чутно нотки Півночі, що робить його близьким для простих французів, хоч еліта Парижа часто називає його “банкірським принцом”.
Банківська кар’єра: мільйони та зв’язки Rothschild
У 2008-му, коли світова криза гризла банки, 30-річний Макрон ступив у світ високих ставок. Інспектор фінансів у міністерстві, а згодом — у Rothschild & Co, де за п’ять років заробив близько 3 мільйонів євро, уклавши угоду Nestlé з Pfizer на 12 мільярдів. Ці гроші не просто збагачення — вони дали незалежність, щоб ігнорувати партійні рамки.
Ротшильди навчили його нюхати можливості: від злиттів до геополітики. “Я не лівий, не правий — я француз”, — казав він, розриваючи з соціалістами 2009-го. Цей період — метафора його політики: ризик, прибуток, але й критика за “елітарність”.
До 2012-го Макрон вже радник Франсуа Олланда в Єлисейському палаці, де вчився маневрувати між лівими та правими, як шахіст на дошці Європи.
Вхід у велику політику: від міністра до бунтаря
У 2014-му Макрон стає міністром економіки — у 36 років! “Закон Макрона” розблокував недільну торгівлю, лібералізував професії, викликавши протести, але й ріст ВВП. Він йшов проти профспілок, як бульдозер крізь туман французького бюрократизму.
2016-го створює рух En Marche! (пізніше “Відродження”) — ні ліві, ні праві, а “прогрес і солідарність”. За рік партія набирає 400 тисяч членів. Це не просто кампанія — революція проти старої гвардії, де Макрон позиціонує себе як анти-Саркозі та анти-Олланд.
- Ключові кроки: Збір донатів онлайн, зустрічі з тисячами французів у провінціях, фокус на екологію та цифризацію.
- Контраргумент критики: Обіцянки не виконані? Ні, закон про енергію 2015-го запустив сонячні ферми.
- Наслідки: Розкол Соціалістів, Ле Пен як головний опонент.
Цей етап показав талант Макрона: перетворювати хаос на бренд, ніби маркетолог на стероїдах.
Президентські тріумфи: 2017 і 2022
23 квітня 2017-го Макрон виходить у другий тур з 24%, обійшовши лівих і праві. Фінал проти Ле Пен — 66,1% проти 33,9%. Франція зітхнула: ні комуністам, ні фашистам. У 39 він присягає, обіцяючи “нову еру”.
2022-й — реванш: 58,55% проти Ле Пен, перше переобрання з часів Ширака. Але парламентські вибори дають меншість — 245 мандатів, початок коаліційних ігор.
| Вибори | Результат Макрона | Опонент | Контекст |
|---|---|---|---|
| Президентські 2017 | 66,1% | Ле Пен 33,9% | Хакерські атаки, Fillon скандал |
| Президентські 2022 | 58,55% | Ле Пен 41,45% | Війна в Україні, інфляція |
| Парламентські 2024 | Втрата більшості | Ліва коаліція + RN | Сніп-вибори, Barnier впав |
Джерела даних: uk.wikipedia.org, en.wikipedia.org. Ці цифри ілюструють еволюцію: від ейфорії до виживання.
Реформи першого терміну: від ейфорії до “жовтих жилетів”
Лібералізація праці 2017-го: спрощення звільнень, скорочення безробіття з 9,5% до 8%. Пенсійна реформа 2020-го: з 62 до 64 років, проведена через 49.3 статтю Конституції. Але ці кроки розпалили протести: “жовті жилети” палили авто на Єлисейських полях, вимагаючи податків для бідних.
Антикорупція: заборона родинних наймів після Fillon. Екологія: податок на пальне, але відступ під тиском. COVID: жорсткий локдаун, але швидка вакцинація — Франція серед лідерів ЄС.
Ці реформи — як скальпель хірурга: боляче, але необхідне для конкурентоспроможності.
Другий термін: кризи, прем’єри та бюджетні баталії
З 2022-го — меншість у парламенті. Прем’єри міняються, як рукавички: Елізабет Борн (2022-24), Габріель Атталь (наймолодший, гей), Мішель Барньє (впав у грудні 2024 через вотум недовіри), Франсуа Байру, Себастьян Лекорню (2025). Сніп-вибори 2024-го: ліві + ультраправі блокують усе.
2025-26: оборонний бюджет +40% до 413 млрд євро до 2030, нова ядерна енергія (закон 2023), добровільна служба для 18-19-річних з 2026. Пенсійна реформа під сумнівом — прем’єри обіцяють скасувати. Рейтинг ~25%: рекордно низький, але Макрон тримається, фокусуючись на обороні.
Зовнішня політика: стратегічна автономія та Україна
Макрон — батько “європейського суверенітету”. AUKUS 2021: гнів на Байдена за підводні човни. Україна: візит до Києва 2022, SCALP/Storm Shadow 2023, дозвіл на удари по РФ 2024. У 2026: Франція дає 2/3 розвідки Україні, але ні — війська “коаліції охочих”, бо ескалація. Діалог з РФ: “правила співіснування”, але без тиску на Київ.
ЄС: тиск на Німеччину за реармамент, Давос 2026 з Трампом про Гренландію. Газа: підтримка Ізраїлю, але визнання Палестини 2025. Його дипломатія — акробатика на канаті між Атлантикою та континентом.
- Підтримка UA: 3 млрд євро допомоги 2022-26.
- Росія: дзвінки Путіну 2022, але санкції.
- Китай: торгівля 40 млрд євро.
Ці маневри роблять Францію голосом Європи, хоч критики бачать слабкість.
Особисте життя: любов, що перевернула норми
Бріжит Макрон — серце історії. Зустріч у 15 років, шлюб 2007-го. Без дітей, але з сімома онуками від неї. Скандали: фейки про “трансгендерність” Бріжит — 10 винних у булінгу 2026. Макрон фанат Olympique Marseille, грає на піаніно Баха.
Їхня різниця у віці — табу, що стало символом: любов понад стереотипами. Але й критика: “королева Франції” з люксовими сукнями.
Цікаві факти про Емманюеля Макрона
- Заробіток у Rothschild: 3 млн євро за угоду Nestlé-Pfizer — більше, ніж річний бюджет маленького міста.
- Князь Андорри: з 2017-го ко-принц, хоч ніколи не був там.
- Олімпіада 2024: відкрив Ігри в Парижі, попри протести.
- Книга “Революція” 2016: бестселер, що запустив кампанію.
- Гумор: жартує про Ле Пен як “клоунаду”, але елегантно.
- Мода: фанат Dior, але носить Rolex Submariner — символ статусу.
Ці деталі роблять Макрона не іконою, а живою людиною з вадами та харизмою.
Критика та скандали: тінь над троном
Benalla 2018: охоронець б’є демонстрантів. Uber Files 2022: лобіював для таксі. Ріоти 2023 після вбивства підлітка. Імміграційний закон 2023: посилив депортації, але зростання міграції. У 2026: хаос уряду — п’ятий прем’єр за два роки.
Критики: “президент багатих”, бо скасував податок на багатство. Але оборонні інвестиції та UA-підтримка дають аргументи прихильникам. Рейтинг низький, але вибори 2027 — його шанс на спадщину.
У Мюнхені 2026-го Макрон кличе Європу “бути зухвалими”: нова служба, ядерні реактори, тиск на РФ. Франція кипить, але його бачення — єдина надія на модернізацію.