Федір Веніславський сьогодні – один з найгучніших голосів у дискусіях про мобілізацію та оборону. Як член ключового парламентського комітету, він називає точні цифри: щомісяця до лав ЗСУ приєднується близько 30 тисяч воїнів. Ця статистика не просто сухі числа – вона пульсує ритмом війни, де кожен поповнений підрозділ наближає перемогу. Народжений у скромному волинському селищі, Веніславський пройшов шлях від колгоспних полів до кабінетів Конституційного Суду, поєднуючи академічну глибину з практичною гостротою політичних рішень.
Його експертиза в конституційному праві робить заяви вагомими: демобілізація під час активних бойових дій – це “нонсенс, якого світ не бачив”. Така прямота резонує з реаліями 2026 року, коли Україна готує реформи мобілізації, аби мінімізувати конфлікти з ТЦК і посилити контрактну службу. Веніславський не просто коментує – він формує політику, балансуючи між правовими нормами та воєнними потребами.
Зміни на фронті мобілізації назрівають: більше акценту на добровольцях-контрактниках, жорсткіші покарання для ухилянтів. “Потрібно згадати слова Президента: мінімізувати конфлікти”, – підкреслює він, натякаючи на радикальні кроки, які вже готують у Раді. Це не абстрактні плани, а відповідь на виклики, де штучний інтелект і фейки роздмувають скандали навколо “бусифікації”.
Ранні роки: коріння в волинській землі
Смт Олика, Ківерцівський район Волинської області – тут, 16 травня 1969 року, у сім’ї простого селянина з’явився Федір Володимирович Веніславський. Батько Володимир Миколайович трактористом пропрацював все життя в колгоспі, вчив сина цінувати працю рук. Дитинство пройшло серед полів, де запах свіжоскошеної трави змішувався з мріями про більше. У 1976–1986 роках Федір опановував знання в місцевій середній школі, завершивши її зі срібною медаллю – перший крок до амбітних горизонтів.
1986 рік став перевіркою на міцність: юнак пішов робітником у будівельну бригаду колгоспу імені Леніна. Сонце палило спину, руки грубіли від лопати, але це загартувало характер, як волинська земля – коріння дуба. Наступні два роки, з 1987 по 1989, Федір служив у радянській армії, демобілізувавшись сержантом. Військова дисципліна закаліла волю, підготувавши до юридичних баталій попереду.
Ці роки не були легкими, але вони сформували стійкість. Волинь, з її революційними традиціями та партизанським духом, вклала в душу патріотизм, який згодом проявиться в боротьбі за очищення влади.
Освіта та академічний підйом: фундамент конституційного експерта
1989 рік – поворотний: вступ до Харківського юридичного інституту, який згодом став Національним юридичним університетом імені Ярослава Мудрого. Чотири роки напруженої наукової праці завершилися в 1994-му дипломом з відзнакою. Федір одразу вступив до аспірантури на кафедру конституційного права – ніша, де теорія держави переплітається з практикою влади.
Аспірантуру захистив у 1997-му, того ж року ставши асистентом кафедри. 2000 рік приніс кандидатський ступінь: дисертація “Конституційні основи взаємовідносин законодавчої та виконавчої влади в Україні” розкрила тонкощі балансу гілок влади. З 2003-го – доцент, викладач, чиї лекції надихають студентів на розуміння конституціоналізму не як сухої норми, а як живого щита прав.
Академічна кар’єра – це не лише аудиторії. У 2001-му за контрактом Мін’юсту з Світовим банком досліджував правову систему України. 2004-го, з канадськими колегами, копирсався в коренях корупції. Ці проєкти розширили горизонти, перетворивши теоретика на практика.
Громадська активність: люстрація як місія очищення
Революція Гідності 2014-го витягнула Веніславського на передній план громадського фронту. Він очолив Харківську громадську Люстраційну палату – об’єднання активістів, що контролювало очищення влади від януковичівських кадрів. Входив до робочої групи з доопрацювання Закону “Про очищення влади”, проводив аналіз судових рішень у виборчих спорах.
Від імені правозахисників відстоював права в судах, консультував вразливі верстви безкоштовно. Подавався на конкурс до НАЗК. Це був час, коли конституційне право стало зброєю проти корупції, а Веніславський – її лицарем.
Така активність не залишилася непоміченою, але й не уникла випробувань. Громадський сектор Харкова, де він працював, став осередком опору проросійським впливам.
Політичний шлях: наполегливість переможця
Політика кликала рано. 2002-го самовисуванець на мажоритарці №23 Волині – поразка. 2006-го від “Вперед, Україно!” (№34 у списку) – знову ні. 2012-го на №181 Харківщині, 2014-го та 2016-го знову на Волині – п’ять невдач поспіль. Кожна кампанія загартовувала, як меч у ковадлі.
Прорив 2019-го: №88 у списку “Слуги народу” (безпартійний). Обраний, увійшов до Комітету з національної безпеки, оборони та розвідки, став головою підкомітету з держбезпеки та оборони. З червня 2019-го – представник Президента у КСУ до вересня 2022-го, де захищав розпуск ВР VIII скликання та критикував Тупицького в конституційній кризі 2021-го.
Потім – представник у Верховній Раді (2022–2023), звільнений через “зайнятість військовими проєктами”. Лояльність до Зеленського робить його голосом ОП у парламенті.
| Рік | Ключова подія |
|---|---|
| 1969 | Народження в Олиці |
| 1994 | Диплом з відзнакою |
| 2000 | Кандидат наук |
| 2014 | Люстраційна палата |
| 2019 | Нардеп, КСУ |
| 2026 | Коментарі реформ мобілізації (джерело: tsn.ua) |
Таблиця ілюструє стрімкий ріст. Дані з chesno.org та uk.wikipedia.org підтверджують хронологію без суперечностей.
Цікаві факти про Федора Веніславського
- Автор понад 100 наукових праць, співавтор підручників “Конституційне право України” та “в схемах і таблицях” – must-have для юристів.
- У 2025-му придбав квартиру в Дубаї (BAYZ 101), що спричинило перевірку НАЗК декларації 2024-го – елітна нерухомість на тлі воєнних реалій.
- Прогнозував завершення війни у 2025–2026, наголошуючи на ролі контрактів у ЗСУ.
- Голосував за легалізацію медичного канабісу та заборону російських церков – прогресивні кроки з ризиками.
Ці деталі додають кольору фігурі, яка балансує між академією та окопами політики.
Депутатська робота: від безпеки до реформ
У Раді Веніславський – двигун оборонних ініціатив. Член Комісії з правової реформи, співавтор проєктів про пришвидшення імпорту зброї, відповідальність за воєнні злочини. Голосував за містобудівну реформу (5655, не підписана), утримався від підпорядкування САП/НАБУ генпрокурору. Його законопроєкт 2023-го скасовував відстрочку для студентів заочно після 30 – крок до справедливості.
- Аналізує конфлікти ТЦК: лише 1–5% реальні, решта – ШІ та фейки.
- Підтримує ротацію через контракти, а не масдемобілізацію.
- Працює над покараннями за СЗЧ – новобранці лідирують у статистиці.
Такий підхід робить його речником реформ, орієнтованих на ефективність. Реформи мобілізації – ключ до перемоги, бо армія потребує не чисельності, а якості.
Позиції щодо війни та мобілізації: голос реальності
У 2026-му Веніславський пророкує перелом: більше контрактів, менше “бусифікації”. “Конфлікти – побутові, не системні”, – каже він, закликаючи до законодавчих змін. Війна закінчиться, коли Росія відчує тиск, а Україна – посилить ЗСУ. Вибори в травні 2026-го? “Вкрай низька ймовірність”.
Його бачення – суміш песимізму та оптимізму: Росія мобілізує 300к до кінця 2025-го, ми відповідаємо стійкістю. Як голова підкомітету, він бачить тренди: зростання СЗЧ серед новачків, потреба в криміналізації самовільної залишки.
- Щомісяця 30 тис. мобілізованих – стабільний темп.
- Зміни: ширше залучення контрактників, покарання ухилянтів.
- Демобілізація? “Нонсенс під час війни”.
Ці тези – компас для суспільства, де емоції часто переважають факти.
Науковий доробок: спадщина для поколінь
Понад сто публікацій – від статей у “Право України” до підручників. “Конституційне право України в схемах і таблицях” спрощує складне для студентів. Співавтор словників термінів, учасників конференцій. Ця база робить його авторитетом, коли йдеться про державотворення.
Його роботи – міст між теорією та практикою, де конституція оживає в законах про оборону.
Особисте життя: сім’я як опора
Одружений з Кароліною Борисівною Веніславською. Двоє синів: старший Федір (1992 р.н., 33 роки), молодший Андрій (2004 р.н.). Родина тримається в тіні, але старший син привернув увагу – звинувачення в уникненні фронту (міністерство?), протилежні версії про службу. Дружина підтримує в усьому, як у 2019-му перед виборами.
Скандал з дубайською квартирою (141 м²? Ні, 2025 покупка в BAYZ 101, перевірка НАЗК) додає інтриги: елітне житло в ОАЕ на тлі декларації 2024-го з харківською квартирою 141,8 м². НАЗК копає глибоко, але Веніславський мовчить.
Сім’я – як якір у штормі політики, де приватне переплітається з публічним. Його шлях надихає: від селянського хлопця до голосу нації, де конституція – щит, а реформи – меч. А попереду – нові виклики мобілізації, де кожне рішення наближає мир.