Київський хлопець, народжений 5 лютого 1985 року, Віктор Аркадійович Трегубов пройшов шлях від дописувача ігрових журналів до головреда провокативного медіа, співзасновника партії та, зрештою, речника оперативно-стратегічного угруповання військ “Хортиця”. Цей чоловік поєднує в собі гострий журналістський перо, богословську глибину і фронтовий досвід майора ЗСУ, де він коментує бої на Харківщині та Покровщині з перших рук. Його тексти, як гострий клинок сокири, розтинають політичні абсцеси, а служба в армії перетворила слова на дію.
У 41 рік Трегубов лишається одним з найвпливовіших голосів у соцмережах – понад 86 тисяч підписників на Facebook слідкують за його аналізами війни, де він пророкує крах росії за два роки через санкції та технологічний глухий кут. Від Помаранчевої революції до повномасштабного вторгнення його біографія – це мозаїка з текстів, протестів і окопів, де прагматизм правого ліберала перемагає ідеологічні догми. А тепер розберемося, як цей киянин став символом трансформації.
Раннє дитинство Віктора пройшло в типовому київському районі, де комп’ютерні ігри стали першим коханням. Ще школярем він писав рецензії для журналу “Мій комп’ютер ігровий”, а згодом паралельно з журналістикою працював сценаристом у студії Corridasoft та спеціалістом з комунікацій у Wargaming. Ця геймерська жилка досі жива – Трегубов жартує, що Візантійська імперія для нього як улюблена стратегія, де кожен хід вирішує долю.
Освіта: від журналістики до богослов’я
Після школи Трегубов вступив до Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка, де у 2006 році здобув диплом з міжнародної журналістики. Там, серед лекцій про медіа-етику та глобальні конфлікти, зародився його стиль – гострий, іронічний, з металевим присмаком правди. Але на цьому він не зупинився: прагнення глибшого розуміння світу штовхнуло на філософсько-теологічний факультет Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича.
Соціальна філософія та історія Візантії стали його спеціалізаціями – бакалавр богослов’я у 2017 році перетворив Трегубова на унікального релігійного експерта серед журналістів. “Три освіти: журналістська для грошей, інші – для душі”, – як сам жартує він. Ця комбінація дозволила розбирати церковні скандали з візантійською глибиною, а політичні – з філософським скепсисом. Уявіть: аналітик, який цитує отців Церкви поряд з Clausewitz’ом.
Освіта не просто папірці – вона формує світогляд. Трегубов бачить Україну як спадкоємицю Візантії: стійку перед ордами, але вразливу до внутрішніх розколів. Його колонки про церковну війну з московським патріархатом – це не просто факти, а пристрасний заклик до єдності, підкріплений текстами отців Церкви.
Журналістські початки: перо як зброя
Ще студентом Трегубов почав друкуватися в “Вечірніх Вістях”, “Економічних відомостях”, журналі “Главред” та “Дзеркалі тижня”. Політичний оглядач, що розбирав міжнародні інтриги з київської кухні, він швидко став голосом покоління, яке виросло на Помаранчевій революції 2004-го. Там, на Майдані, юний журналіст скуштував смак боротьби – намети, гасло “Разом переможемо”, ілюзії про нову Україну.
У 2010-х співпраця з “Словом і Ділом”, “Фокусом” та іншими виданнями закріпила репутацію. Його тексти – суміш іронії та жорсткості: про “зраду як філософію” він писав так, ніби рубав сокирою по міфам поразки. Топ-20 блогерів України за версією ICTV у 2018-му – не випадковість, а визнання за лонг-лист премії “Високі стандарти журналістики-2019”.
Кульмінація – головний редактор “Петро і Мазепа” з 2017 по 2019 рік. Під його керівництвом сайт став платформою для радикальних ідей: іронічні меми про політиків, глибокі розбори гібридної війни. Відставка у серпні 2019-го (замінений Максимом Гадюкіним) не згасила зірку – Трегубов пішов, лишивши спадщину гострого пера.
Політична арена: Демократична Сокира як виклик системі
2018 рік – поворот: Трегубов стає співзасновником партії “Демократична Сокира” разом з Юрієм Гудименком та іншими блогерами. Член Політичної ради, відповідальний за ідеологію, він малює портрет радикально-центристського ліберала: прагматизм понад догмами, право на зброю, мінімальну державу. Балотувався до Київради у 2020-му від ДемСокири – список №6, округ 7, але система вистояла.
Ведуча програми “БлогПост” на 5 каналі той же рік – Трегубов на ТБ розбирав блогерів як політичну силу. Партія не просто слова: ІТ-компанія “Демократія 2.0” у 2019-му для техпідтримки ідей. Його погляди – суміш свободи ринку з національною стійкістю: “Російська мова органічна для України через двомовність, але ідентичність – українська”.
Політика для нього – не крісло, а інструмент. Критика мігрантів для демографії у 2023-му спричинила дискусії, але Трегубов стоїть на своєму: реалії вимагають сміливості, а не популізму.
Військова служба: від резерву до речника “Хортиці”
Перший дзвінок – 2014-й: Трегубов іде до військкомату, благає на фронт – відмовляють. Шоста хвиля мобілізації 2015-го: молодший лейтенант, спеціаліст з комунікацій, слугує до старшого лейтенанта резерву 2016-го. Грамоти від Антитерористичного центру, ССО – за ремонт казарм руками, тактичну медицину, вогневу підготовку.
Повномасштабне вторгнення 24 лютого 2022-го: з Литви (конференція проти агресії) мчить через кордон волонтерським авто, уникає перестрілок під Києвом. Приписаний до частини, майор ЗСУ. З 2025-го – речник ОСУВ “Хортиця”: коментує штурми Вовчанська, де росіяни йдуть по трупах, літній наступ на Покровщині, дрони на оптоволокні. “Такий стрибок армії, як нині, Україна мала хіба за Ярослава Мудрого”, – його слова з інтерв’ю.
Оптиміст: росія не протягне два роки, Крим звільнять “бавовною” в аеродромах, Донбас відпаде сам. Винахідливість ЗСУ – як “доктор Магаєр” з дронами. Служба – не обов’язок, а поклик: обороняв Оболонь у думках 2022-го.
| Рік | Ключова подія |
|---|---|
| 1985 | Народження в Києві |
| 2006 | Диплом журналіста КНУ |
| 2015-2016 | Служба в ЗСУ (резерв) |
| 2017-2019 | Головред “Петро і Мазепа” |
| 2018 | Співзасновник ДемСокири |
| 2022+ | Майор ЗСУ, речник “Хортиця” (2025) |
Джерела даних: uk.wikipedia.org, chesno.org.
Таблиця ілюструє динаміку: від цивільного пера до фронтового меча. Кожен етап – крок до зрілості, де Трегубов тестує ідеї на практиці.
Цікаві факти про Віктора Трегубова
- Співавтор книг “Наш Крим” (УІНП, неросійські історії півострова) та “14 друзів хунти” – антологія воїнів і волонтерів з його оповіданням.
- Любить котів “по максимуму” і Візантію: паралелі між імперією та Україною – його фішка в текстах.
- Геймер з досвідом: сценарист Corridasoft, Wargaming – ігри навчили стратегії, яку застосовує на фронті.
- Радикально-центрист: проти гей-прайдів, але за свободу; за мігрантів для демографії, попри критику.
- Топ-блогер 2018-го: 50+ тис. підписників тоді, нині вдвічі більше – голос війни в ефірах.
Ці штрихи роблять Трегубова живим: не ікона, а чоловік з котами, іграми та візантійськими мріями, який рубить правду сокирою слів і дій.
Особисте життя та світогляд: між котами і фронтом
Одружений, виховує доньку дружини від першого шлюбу – сім’я для нього як тилова база: міцна, без зайвих слів. Ріс без батька, тож цінує зв’язки глибоко. Коти – слабкість: “Крим особисте, як і котики”. Світогляд – правий ліберал: мінімальна держава, сильна армія, культурний прагматизм. Росію бачить як деградовану Візантію без Бога – санкції доб’ють.
Його оптимізм заразливий: у 2022-му чекав падіння Києва, а побачив контрнаступи. Прогнози на 2026-2027: дрони переможуть арту, але винахідливість ЗСУ – ключ. Трегубов не пророк, а стратег, що грає партію життя на високих ставках.
Сьогодні, як речник “Хортиці”, він розкриває плани росіян: штурми по трупах, фейки про прориви. Його голос – як маяк у тумані фронту, нагадуючи: Україна стрибає вперед, як за Мудрого, і Трегубов – частина цього стрибка.