У маленькому селі Вертіївка на Чернігівщині, де вітер шепоче крізь поля пшениці, 26 жовтня 1982 року з’явився на світ Дмитро Андрієць – хлопець, чиє життя стало гімном наполегливості. Сьомий з восьми дітей у сім’ї шкільного вчителя фізкультури, він виріс серед звуків народних пісень і запаху свіжої землі. Батьки розлучилися, коли Дмитру ледь виповнилося вісімнадцять, залишивши маму з великою родиною на руках, але саме ця родина стала його першим оркестром сили. Дмитро Андрієць, біографія якого сповнена контрастів – від аграрних полів до яскравих сцен – сьогодні Заслужений артист України, волонтер і автор десятків хітів, що чіпляють за живе.
Його голос, глибокий і проникливий, ніби ріка Десна, що протікає неподалік рідного дому, несе в собі енергію тих часів, коли сім’я жила на межі: день, коли на столі була лише картопля в мундирі, а на хліб не вистачило. Та раптом з’явився незнайомець з пакетом продуктів – знак долі, що вчила вірити в дива. Ця історія, яку співак часто згадує в інтерв’ю, показує суть Дмитра: з бідності до зірок, без продюсерів і великих бюджетів, лише з вірою і талантом.
Раннє дитинство: село, музика і перші уроки самостійності
Вертіївка – не просто точка на карті, а колиска характеру. Сім’я Андрійців переїхала до Ніжина, де Дмитро ходив до музичної школи. Там його голос вперше зазвучав у дуеті з сестрами та братами, а вчителька помітила талант ще в перші роки. Але музика не була єдиним коханням: батько, строгий тренер, загартовував сина спортом. Пауерліфтинг спершу, де юнак виконав перший дорослий розряд, а потім біг на 800, 1500 і 3000 метрів – Дмитро представляв збірну Київської області на чемпіонатах України.
Самостійність приходила рано. З підліткового віку хлопці з родини їздили селами, продаючи товари, аби допомогти мамі. “З двадцяти гривень на тиждень купував цукор і хліб, гриби з Голосіївського лісу рятували від голоду”, – згадує Андрієць. Ці випробування не зламали, а навчили: життя – як марафон, де кожен крок наближає до мети. Родинні вечори з піснями стали фундаментом – сьогодні його репертуар перевищує 50 композицій, від ліричних балад до патріотичних гімнів.
Освіта: від аграрного ліцею до наукового ступеня
Після дев’ятого класу Дмитро вступив до Ніжинського аграрного ліцею (1997–2000), де отримав червоного диплома, посвідчення водія і тракториста. Мрія про аграрний виш у Києві не збулася одразу – не набрав балів, тож обрав Немішаївський агротехнологічний коледж (2000–2001). Звідти переведення до Національного університету біоресурсів і природокористування України (НУБіП) на агробіологічний факультет.
Закінчивши з дипломом спеціаліста, Андрієць не зупинився: вступив до аспірантури, захистив дисертацію і здобув ступінь кандидата сільськогосподарських наук у сфері агробіології. Практика в Англії додала досвіду, а магістратура в Київському національному університеті культури і мистецтв доповнила профіль. Цей шлях – не випадковість: Дмитро поєднував лекції з роботою на будмайданчиках, тренуваннями і першими піснями. “Освіта дала свободу, а не залежність від когось”, – його слова з інтерв’ю на agroportal.ua відображають філософію.
Уявіть: ранки в аудиторії, вечори з лопатою, ночі з нотами. Такий ритм загартував характер, зробивши з аграрного хлопця універсального митця.
Спортивний дух і перші кроки на сцені
Спорт залишив відбиток назавжди. Після пауерліфтингу біг став пристрастю – марафони вчили витримці, як і майбутні гастролі. На сцену Дмитро ступив природно: шкільні концерти, село, Ніжин. Перші записи – дуети з Ніною Матвієнко (“Коли в моїй руці твоя рука”) і Наталією Шелепницькою (“Дві зорі”). Співпраця з поетами Вадимом Крищенком, Олександром Злотником, композиторами Ніколо Петрашем і Миколою Куценком народила хіти на кшталт “Батьківська хата”, “Пробач мені”, “Бо ти така”.
У 2014 вийшов альбом “Пісні Вадима Крищенка”, за ним – “Дихати” і “Не гасніть зорі”. Гастролі в США, Італії, Польщі, Німеччині, Словаччині рознесли голос українця світом. Дует з італійською співачкою Еленою Сегара (“Живу для неї” / “Vivo per lei”) став перлиною. А 2017 рік – пік: звання Заслуженого артиста України і спроба на Євробаченні з “I’m gonna fly higher”. Хоч не пройшов, пісня стала гімном мрійників.
Музична кар’єра: хіти, альбоми та сцени світу
Репертуар Андрійця – калейдоскоп жанрів: поп, фолк, рок, патріотичні балади. Ось ключові етапи в таблиці для наочності.
| Рік | Подія/Альбом | Ключові хіти/Досягнення |
|---|---|---|
| 2014 | Альбом “Пісні Вадима Крищенка” | Перший повноформатний реліз |
| 2017 | Звання Заслужений артист України; Євробачення | “I’m gonna fly higher”; сольний концерт у Жовтневому палаці |
| 2018 | Альбоми “Дихати”, “Не гасніть зорі” | Гастролі Європою, США |
| 2024–2025 | Концерти з Тонею Матвієнко | Львів, Трускавець, Буча; дуети “Гімн України” з оркестром “Едельвейс” |
Джерела даних: uk.wikipedia.org, agroportal.ua. Ця таблиця ілюструє еволюцію – від локальних залів до міжнародних сцен. Сьогодні концерти в Бучі чи Трускавці збирають аншлаги, а YouTube-канал перевищує мільйони переглядів.
Кожен хіт – історія: “Дві зорі” з Шелепницькою хвилює серця закоханих, “Пробач мені” – про прощення в часи втрат. Андрієць сам пише вірші, мелодії, аранжування – повний цикл творця.
Цікаві факти про Дмитра Андрійця
- Рекордна родина: Сьомий з восьми дітей, брати Богдан, Олександр, Ваня – його перші фанати.
- Подвійний талант: Кандидат наук поєднує агрономію з естрадою – унікальний кейс в українській шоу-бізнесі.
- Глобальний дует: Запис з Еленою Сегара – рідкісний місток між Україною та Італією.
- Сценічний райдер: Мінімальний – чай, кава, фрукти; сам організовує тури.
- Євро-амбітність: Пісня для Євробачення 2017 стала неофіційним гімном мотивації.
Ці штрихи роблять образ живим: не зірка з небес, а земляк, що летить високо.
Волонтерство: від евакуації до концертів на фронті
З перших днів повномасштабної війни 2022-го Дмитро Андрієць кинувся в бій – не з автоматом, а з мікрофоном і авто. Евакуйовував жителів Чернігівщини під обстрілами, доставляв гуманітарку. Десятки, а то й сотні концертів для ЗСУ: “Гімн України” з оркестром 10-ї гірсько-штурмової бригади “Едельвейс” – один з найемоційніших. У 2021 до 30-річчя Незалежності отримав орден за внесок у державу, а війна посилила патріотизм.
Концерти в Бучі (2025), Львові з Тонею Матвієнко – не шоу, а підтримка. “Кожен день на фронті – життя героїв”, – пише в соцмережах. Волонтерство стало продовженням біографії: від сільської бідності до допомоги-brotherhood нації.
Особисте життя: любов, віра і філософія успіху
Дружину зустрів три роки перед 2018-м на концерті Ніни Матвієнко – кохання з першого акорду. Її підтримка – ключ до гастролей без продюсерів. Діти? Родина тримається в тіні, але співак ділиться: “Віра в Бога – рушійна сила”. Плани: книга про сім’ю, нові альбоми, тури 2026-го.
“У кожного вибір: падати чи літати” – цитата Андрійця з інтерв’ю, що резюмує шлях. Від Вертіївки до світу, він надихає: наполегливість перемагає все. Сцени чекають нових хітів, а земляки – нових історій успіху.
Його біографія – не кінець, а продовження мелодії, де кожен куплет сильніший за попередній.