Наталя Михайлівна Вітренко, народжена 28 грудня 1951 року в Києві, пройшла шлях від талановитої економістки до суперечливої лідерки Прогресивної соціалістичної партії України. Доктор економічних наук, двічі народна депутатка Верховної Ради, двічі кандидатка в президенти – її ім’я гримить у політичних баталіях уже понад три десятиліття. З одного боку, вона – войовнича захисниця соціалістичних ідей, з іншого – фігура, чиї погляди часто стають причиною гарячих дебатів. Її біографія – це суміш наукових досягнень, парламентських тріумфів і бурхливих скандалів, що тримають увагу громадськості й досі.
Уявіть київське дитинство в повоєнні роки, де аромат свіжого хліба змішується з розмовами про справедливість. Саме тут, у багатодітній родині, формувалася характер Наталі Дубинської, як її звали до шлюбу. Батько, фронтовий журналіст, пішов із життя незадовго до її народження, залишивши спадщину патріотизму. Мати, викладачка наукового комунізму, стала опорою, навчаючи доньку принципам рівності та боротьби за народне благо. Ці корені глибоко вкорінені в її світогляді, що згодом вибухне на політичній арені.
Але Наталя не просто мріяла – вона будувала кар’єру крок за кроком. Відмінниця школи, ленінська стипендіатка Київського інституту народного господарства, де захистила кандидатську дисертацію 1977 року на тему регіональних проблем соціальної інфраструктури. Докторський ступінь прийшов 1994-го, а з ним – визнання в академічних колах. Її праці, як “Соціальна інфраструктура України: оцінка рівня і перспективи розвитку” 1993 року, пропонували моделі планування, що нагадували радянські часи, але з сучасним акцентом на соціальну справедливість (uk.wikipedia.org).
Раннє життя: корені сили та викликів
Київ 1951-го – місто, що оживає після війни, стає колискою для Наталі. Батько Михайло Ківович Дубинський, журналіст, гине за два місяці до її появи на світ, залишивши матір Валентину Матвіївну Федченко самотньою з трьома дітьми: Наталею, сестрою Тетяною та братом Кімом, який пішов із життя 1986-го. Валентина, кандидатка історичних наук, доцентка Київського медичного інституту, вкладає в доньку любов до знань і комуністичних ідеалів. З 1959 по 1965 рік мати з Наталею живуть на Донбасі в Константиновці, де шахтарські будні загартовують характер дівчинки.
Повернення до Києва – це школа №37 з золотою медаллю 1969-го. Наталя вступає до КІНГу на обліковий факультет, де блищить: ленінська стипендія, перемоги в республіканських та міжнародних конкурсах наукових робіт студентів, депутатство в Раді Радянського району. Комсомол, аспірантура – все це формує дисципліновану, амбітну молоду жінку. Її перші кроки в науці – як міцний фундамент хмарочоса, що витримає політичні бурі.
Сімейне життя додає емоційності: перший шлюб із Русланом Моторіним дарує доньку Ольгу (1972), другий – із Юрієм Вітренком – сина Юрія (1976) та доньку Марину (1983). Ольга стає соціологинею, помічницею в Раді, членкинею ПСПУ; син Юрій очолював “Нафтогаз” до 2021-го. Розлучення з Юрієм пов’язане з політикою, але зв’язок із Володимиром Марченком, співзасновником партії, триває роками – їх бачили разом у Києві 2025-го.
Наукова кар’єра: від Держплану до академічних вершин
1977 рік – кандидат наук, молодша наукова співробітниця НДІ науково-технічної інформації Держплану УРСР. З 1979-го доцентка кафедри статистики КІНГу, де викладає до 1989-го. Член КПРС з 1974-го, вона пише статті про соціальну інфраструктуру, радить у Раді з вивчення продуктивних сил АН України. 1994-й – докторська дисертація, академік Академії будівництва України, згодом – Академії економічної кібернетики.
Її роботи фокусуються на плануванні, критикують ринкові реформи. Книга 1993-го пропонує моделі розвитку, де держава дбає про кожного. Наталя не просто теоретик – вона практик, радниця Мороза 1994-го. Цей період – перехід від науки до політики, де економічні формули перетворюються на гасла справедливості.
- Ключові посади: Старша наукова співробітниця Держплану (1977–1979), доцентка КІНГу (1979–1989).
- Досягнення: Ленінська стипендія, міжнародні премії, докторський ступінь.
- Вплив: Праці вплинули на дискусії про соціальну політику в 90-х.
Ці роки закладають основу її авторитету: Наталя – не популістка з вулиці, а професіоналка з докторським званням. Перехід до політики здається логічним – адже наука показала їй вади капіталізму.
Політичний старт: розрив зі СПУ та народження ПСПУ
1991-й – доповідь “Приватизація і соціалістичний вибір” в АН України. Перша стаття в “Правді України”: комуністична ідея жива! Допомагає СПУ, редагує журнал “Вибір”, радниця Мороза. Грудень 1994-го – перемога в окрузі Конотоп (66%), нардепка II скликання від СПУ. Але конфлікти: виходить із фракції 1995-го, виключена з СПУ 1996-го.
Лютий 1996-го – ПСПУ. Установчі збори 20 квітня, Наталя – голова. Програма радикальна: влада Рад, загальнонародна власність, союз з Росією та Білоруссю. 1998-й – блок проходить 4,04%, фракція в Раді. Це тріумф: з нуля до парламенту за два роки!
Парламентські битви та президентські кампанії
II скликання (1995–1998): соціалістична фракція. III (1998–2002): лідерка ПСПУ. 1999 – президенти, 11% (2,9 млн голосів, 4-е місце). 2002 – партія не проходить бар’єр. 2004 – президенти, 1,97% (5-е), підтримує Януковича, критикує Помаранчеву революцію.
| Рік | Вибори | Результат | Місце |
|---|---|---|---|
| 1999 | Президентські | 11% | 4-е |
| 2002 | Парламентські | 3,22% | Не пройшли |
| 2004 | Президентські | 1,97% | 5-е |
| 2006 | Парламентські | <3% | Не пройшли |
Джерела даних: uk.wikipedia.org, lb.ua. Ця таблиця ілюструє піки та спади – від зірки до маргіналу.
Після 2006-го – опозиція всім. 2012 – без коштів. 2017 – переобрана головою ПСПУ.
Скандали, замахи та конфронтації
2 жовтня 1999-го, Кривий Ріг: гранати після мітингу, 45 поранених, Наталя легко травмована. Замах – символ опозиції. Скандали: фінансування від Курочкіна (“Макс Скажений”), бійки, прізвиська “Конотопська відьма”. 2014 – “референдум” у Слов’янську, підозра СБУ за сепаратизм. 2018 – напад націоналістів. 2022 – партія заборонена судом.
Цікаві факти про Наталю Вітренко
- Перемогла в Конотопі попри протидію власної партії – 66% голосів!
- Син Юрій – ексглава “Нафтогазу”, відреклася від нього публічно через розбіжності.
- Любила Фіделя Кастро більше за Жириновського, хоч її порівнювали з ним.
- 2025-го судилася з НАЗК за 5100 грн штрафу – за звітність забороненої партії.
- ГО “Дар життя” очолювала з 2000-го, але звинувачували у фінансуванні сепаратистів.
Ці епізоди додають драматичності: Наталя – борець, чи провокаторка? Її харизма притягує й відштовхує.
Ідеологія: соціалізм, євразійство, антизахідність
Програма ПСПУ – повернення до Рад, відмова від приватної власності, союз з РФ/Білоруссю. Проти НАТО, ЄС, приватизації. Член Вищої ради Євразійського руху Дугіна. Після 2014-го звинувачувала Захід у війні, виправдовувала РФ. “Нацизм підняв голову в Україні”, – заявляла 2019-го.
Її риторика – вогонь: подвійне громадянство, дві мови, планову економіку. Для прибічників – голос народу, для критиків – ретро.
Сьогодення: Київські будні після заборон
2022 – ПСПУ заборонена. Чутки про Москву спростовані: 2025-го журналісти ТСН бачать її в центрі Києва з Марченком біля Печерського суду. Судиться з НАЗК за штраф. Виглядає постарілою, осунулася, мовчить про війну. Не виїхала до РФ, попри підозри СБУ 2014-го за “референдум”. Сайт vitrenko.org архівований, партія – історія.
Наталя Вітренко лишається загадкою: від докторки до забороненої лідерки. Її шлях спонукає замислитися – чи витримає соціалізм у новій Україні? Розмова триває в новинах і дебатах.