У серці промислового Харкова, де гудуть верстати й пахне свіжим хлібом, 6 вересня 1972 року з’явився на світ Андрій Іванович Руденко – чоловік, чиє життя стало справжньою сагою про підйом від робітничої лави до крісла заступника міського голови. Депутат Харківської міської ради п’яти скликань, бізнесмен з досвідом у харчовій промисловості, голова районної адміністрації – його кар’єра сповнена крутих поворотів, від опозиційних баталій проти місцевих “регіоналів” до роботи в команді Кернеса й Терехова. Але поряд з успіхами тягнеться шлейф скандалів: від вуличних сутичок до звинувачень у розкраданні мільйонів на фортифікаціях у 2025 році. Ця біографія розкриває, як харків’янин маневрував між бізнесом, політикою та контроверсіями, формуючи долю міста під час війни.
Харків 70-х – це ритм фабрик, де юний Андрій вчився першим урокам життя. Народжений у родині, тісно пов’язаній з промисловістю, він рано зрозумів: успіх приходить не з неба, а з власних рук. Уже в 1991-му, у розпал перебудови, Руденко ступив на фабричний шлях, а згодом перетворив його на сходинку до влади. Сьогодні, станом на 2026 рік, його ім’я все ще гримить у новинах – від партійних інтриг “Батьківщини” до судових баталій.
Раннє життя та перші кроки в Харкові
Харківські двори, де гули трамваї й лунали історії про заводські подвиги, стали колискою для Андрія Руденка. Народжений у вересні 1972-го, він виріс у типовій радянській родині, де праця на виробництві була не просто роботою, а способом існування. Місто-герой, з його текстильними гігантами, формувало характер хлопця: наполегливий, практичний, з гострим чуттям до можливостей. Перші згадки про нього з’являються в контексті місцевої промисловості – Харків завжди був кузнею кадрів.
У 1991 році, коли Союз розпадався, а молодь шукала себе в хаосі, Руденко закінчив Харківський текстильний технікум за фахом “технік-технолог ткацького виробництва”. Це не просто диплом – це квиток у реальний світ. Того ж року він влаштувався помічником майстра на Харківську прядильно-ткацьку фабрику “Червона нитка”. Уявіть: гарячі цехи, гул ткацьких верстатів, запах олії та ниток. Тут, серед робітників, Андрій вчився керувати людьми, розв’язувати проблеми на ходу. Цей досвід, як фундамент міцного будинку, витримав усі бурі подальшої кар’єри.
Але життя не стояло на місці. Розпад СРСР відкрив двері приватному бізнесу, і Руденко швидко адаптувався. У 1994-му зареєструвався як ФОП, перейшовши від тканин до хлібобулочних виробів – напрямку, що годував тисячі харків’ян. Це був час, коли підприємці ризикували всім, а успіх вимірювався не дипломами, а тоннами продукції. За даними dumka.media, ці роки заклали основу його імперії, де аромат свіжого хліба змішувався з запахом політики.
Освіта: від текстилю до права через життєві випробування
Освіта Руденка – це мозаїка з перерв, родинних турбот і цілеспрямованості, що відображає його характер. Після технікуму в 1991-му він спробував продовжити навчання: вступив до Харківського інженерно-педагогічного інституту та Херсонського індустріального, але обставини – народження доньки – змусили паузу. Життя вчила швидше за аудиторії, і Андрій повернувся до справ.
Лише у 2003 році, вже маючи бізнес, він здобув повну вищу освіту в Харківському державному технічному університеті механізації та електрифікації сільського господарства – диплом інженера-електрика. Цей фах ідеально пасував до промисловості, де електрика – серце верстатів. А в 2017-му, на піку кар’єри, Руденко доповнив багаж Харківським національним університетом внутрішніх справ, отримавши ступінь з правознавства. Чому право? Ймовірно, щоб маневрувати в лабіринтах тендерів і рішень.
Ці дипломи не просто папери – вони інструменти. Як зазначає chesno.org, освіта допомогла Руденку перейти від цеху до кабінету, де знання електрики та права стали ключем до ЖКГ Харкова. Варіюючи напрямки, він демонстрував гнучкість: від ткацьких верстатів до юридичних норм, освіта слугувала трампліном.
Бізнес-імперія: хліб, транспорт і будівництво
З 1994-го бізнес Руденка розквітнув, ніби дріжджовий тісто. Спочатку торгівля хлібом, потім повний цикл: від виробництва до логістики. У 2000-му – менеджер у ПП Руденко І.М., восени того ж року – директор ТОВ “Торгівельний дім ‘Салтівський'”. Кульмінація – 2001-2012 роки як голова правління ЗАТ “Хлібзавод ‘Салтівський'”, де він керував тисячами буханок щодня. Харків’яни їли його хліб, не підозрюючи про амбіції власника.
Після 2012-го – ФОП, але імперія росла: ТОВ “А.І.Р.” (45% частки, опт), “Соснівка” (будівництво), “АМІС” (оренда), “Дитячий театр пісні Мулермана”. Афілійовані фірми: “Авто-Ові” (транспорт, екс-дружина Інна), “ТЕХ-ІНКОМ” (ремонт мереж на 30 млн грн). Декларації 2025-го на youcontrol.com.ua показують елітні годинники (Breguet, Perrelet, Corum), авто Lexus LX 570, Mitsubishi Outlander, готівку 310 тис. дол. та 2,14 млн грн, квартиру 69 м².
Перед таблицею ключових бізнес-активів: ось структурований огляд, що ілюструє розмах.
| Компанія | Сфера | Роль Руденка | Ключові контракти |
|---|---|---|---|
| ЗАТ “Хлібзавод Салтівський” | Виробництво хліба | Голова правління (2001-2012) | Масштабне постачання |
| ТОВ “А.І.Р.” | Оптова торгівля | Співзасновник 45% | Афілійовані тендери |
| ТОВ “Авто-Ові” | Пасажирські перевезення | Через родину | Маршрути Харкова |
| ТОВ “ТЕХ-ІНКОМ” | Ремонт мереж | Афілійована | 30 млн грн 2020 |
Джерела даних: декларації НАЗК та dumka.media. Цей бізнес не просто заробляв – годував тендери, де межа між приватним і публічним розмивалася.
Політичний шлях: від опозиції до коаліції
Політика кликала Руденка в 2002-му: депутат IV скликання Харківської міськради (самовисуванець, округ 43), голова комісії з промисловості. Він гостро критикував Добкіна й Кернеса – антирегіональна позиція робила його голосом опозиції. 2005-го очолив міську “Нашу Україну”, 2010-го – “Батьківщину”.
2006 V скликання (“Наша Україна”), 2010 VI (“Батьківщина”), 2015 VII (“Відродження”), 2020 VIII (“Блок Кернеса”). Перехід 2012-го – загадка: склав повноваження в “Батьківщині”, став головою Дергачівської РДА (2013-2014). З 2015-го – заступник мера з ЖКГ, з 2020-го – з життєдіяльності. У війну відповідав за транспорт, фортифікації, відновлення.
- Досягнення: Розвиток транспорту, ремонт мереж – Харків рухався, попри обстріли.
- Виклики: Тендери для “своїх” фірм, звинувачення в змові.
- Поворот 2025: Співпраця з “Батьківщиною”, спроба очолити організацію.
Цей список ілюструє еволюцію: від бунтаря до прагматика. Після звільнення 1 квітня 2024-го (Терехов) Руденко не зник – повернувся до партійних інтриг.
Скандали: від “копняка” Кернеса до фортифікаційного шторму
Скандали – темна сторона зірки Руденка, ніби тінь за яскравим фасадом. 2005: авто хлібзаводу збило пару біля метро Масельського, водій зник, Руденко затягував компенсацію. 2008: Кернес ударив ногою на сходах міськради – Руденко подав заяву, але відкликав.
2018: “Сміттєва люстрація” – активісти закинули в бак після сесії, палець зламаний. Кульмінація – 2024-2025: розкрадання 5,4 млн грн на фортифікаціях. За версією слідства (gwaramedia.com), Руденко очолював групу, фірми типу “Буд-Техпром” продавали блоки з націнкою 30%. Червень 2025: арешт до серпня, оскарження в апеляції. “Я нічого не крав”, – заявив Руденко в суді (suspilne.media). Станом на 2026, справа триває, мандат депутата під питанням через перехід до “Батьківщини”.
Ці події не зламали – навпаки, додали драматичності, як у харківському серіалі про владу.
Цікаві факти з життя Руденка
- Зміна партій п’ять разів – рекорд гнучкості в харківській політиці.
- Елітні годинники вартістю в квартири: Breguet, Perrelet – символ статусу.
- Конфлікт з Кернесом: від опонента до заступника – класичний харківський сюжет.
- У 2025-му планував очолити “Батьківщину” в Харкові, попри скандали.
- Бізнес у видобутку: “Харків-пісок”, “Харків-крейда” – пісок для фортифікацій?
Ці перлини роблять біографію живою, ніби сторінки детективу.
Родина та особисте: за лаштунками влади
Особисте Руденка – загадка, але родина в епіцентрі. Екс-дружина Інна – співвласниця “Авто-Ові”, ключ до транспортних тендерів. Донька Світлана Гладких – бенефіціар фірм, зять Олег Гладких – екс-прокурор Фрунзенського району. Декларації показують користування будинком 420 м² у Черкаській Лозовій (Інна), ділянкою 15 соток.
- Сім’я як бізнес-партнери: Інна в “Авто-Ові”, Світлана в активи.
- Вплив: родинні зв’язки забезпечували контракти.
- Приватність: мало фото, інтерв’ю – Руденко тримає карти закритими.
Така мережа – запорука стійкості. У 2026-му, серед судів, родина лишається опорою, нагадуючи: влада – сімейна справа.
Харків знає Руденка як маестро маневрів: від фабрики до СІЗО й назад. Його історія – дзеркало локальної політики, де бізнес, скандали й амбіції сплітаються в єдиний вузол. Чи повернеться він у велику гру? Місто чекає наступного акту.