Матвієнко Микола: біографія захисника Шахтаря та збірної

У маленькому курортному містечку Саки на Кримському узбережжі, де море шепоче таємниці вітру, 2 травня 1996 року народився Микола Матвієнко – хлопець, чиє життя перетворилося на епічну сагу про стійкість і перемоги. Вихованець академії “Шахтаря”, він виріс у одного з найнадійніших захисників українського футболу, капітана донецького клубу та ключового гравця національної збірної. За кар’єру – понад 230 матчів за “Шахтар”, 82 поєдинки за “синьо-жовтих” станом на кінець 2025-го, численні титули чемпіона України та участь у двох Євро. Його шлях – це не просто статистика, а історія про те, як кримський пацан став скелею в обороні, незважаючи на виклики окупації та розлуку з домівкою.

Микола з дитинства вдихав солоний бриз Чорного моря, а м’яч став його першим другом. Батько, колишній аматорський футболіст, який через травму залишив поле, привів сина на тренування у шість років. Ті перші кроки в місцевій секції Саки заклали фундамент для майбутньої кар’єри. Коли Крим окупували в 2014-му, родина розділилася: батьки залишилися в Саках, а Микола, вже в “Шахтарі”, обрав шлях українського футболіста. Ця розлука додала вогню в його грі – жорсткій, безкомпромісній, як кримські скелі.

Сьогодні, на початку 2026-го, 29-річний Матвієнко продовжує тримати оборону “Шахтаря” в УПЛ та єврокубках, а в збірній готується до відбору на ЧС-2026. Його трансферна вартість досі коливається біля 10-15 млн євро, попри інтерес від грандів на кшталт “Арсеналу” чи “Наполі”. Але Микола лишається вірним “гірникам”, де став символом лояльності.

Раннє дитинство в Криму: корені стійкості

Саки – не просто точка на карті, а колиска характеру Миколи. Тут, серед сонячних пляжів і солоних озер, де соляні копальні нагадують про давні традиції, сім’я Матвієнків жила скромно, але з любов’ю до спорту. Батько, фанат футболу, мріяв передати сину пристрасть, але сам завершив кар’єру через травму. Старший брат Дмитро пішов його слідами – грав за “Таврію” Сімферополь, “Тирасполь” у Молдові, а після окупації оселився в Криму, прийнявши російське громадянство й граючи за “Севастополь” у місцевому чемпіонаті.

У шість років Микола вперше торкнувся м’яча в місцевій секції. Тренери згадують його як невтомного бійця: низькочаслий, агресивний у відборі, з інстинктом лідера. До 13 років він уже блищав у юнацьких турнірах Криму. У 2009-му доля привела до академії “Шахтаря” в Донецьку – переїзд став переломом. Залишити море й друзів було важко, але амбіції горіли яскравіше. Там, у “гірниках”, почалася справжня школа: дисципліна, тактика, фізуха на межі.

Ці кримські корені впливають досі. У інтерв’ю Матвієнко часто говорить про сім’ю як опору: батьки в окупованому Саки підтримують сина здалеку, пишаючись кожним голом чи сейвом. Розділена родина – болісна тема, але вона загартувала його менталітет. Ви не повірите, але саме цей біль робить його гру такою емоційною – ніби захищає не тільки ворота, а й частинку України.

Академія “Шахтаря”: ковка зірки

У 13 років Микола приєднався до донецької академії – елітної кузні талантів. Тут, серед сотень юних гравців, він виділявся універсальністю: міг грати лівого чи центрального захисника, підключатися до атак. З U-19 “Шахтаря” виграв чемпіонат України, дійшов до фіналу Юнацької ліги УЄФА 2014/15 – той матч проти “Барселони” став для нього першим “великим” досвідом на європейській арені.

Тренери хвалять його за працьовитість: щоденні ранкові пробіжки, гантелі до ночі. Зріст 182 см, вага близько 74 кг – ідеальні пропорції для сучасного захисника: швидкий, як стріла, сильний у єдиноборствах. Прізвисько “Мотя” з юності лишається – просте, як він сам. До дебюту в основі пройшов усі сходинки: U-17, U-19, U-21 збірні, де зіграв 23 матчі за юнацькі та 8 за молодіжку.

Цей період – не казка. Травми, конкуренція, тиск. Але Матвієнко тримався: “Футбол – це війна на полі, де слабкі відсіюються”, – казав він у розмові з журналістами. Академія дала не тільки навички, а й менталітет переможця.

Дебют у дорослому футболі: перші битви

Літо 2015-го – момент істини. У кубковому матчі проти “Арсеналу” Київ Матвієнко дебютував за основу “Шахтаря” – 18-річний пацан увійшов на заміну й одразу показав характер. За тиждень – прем’єр-ліга проти “Чорноморця”. Перший сезон: кілька матчів, срібло УПЛ. Тренер Паулу Фонсека помітив потенціал, але конкуренція з досвідченими захисниками вимагала терпіння.

Сезон 2016/17 став перехідним: півфінал Ліги Європи, ще одне срібло. Микола забив свій перший гол – символічний момент. Тут проявилася його атаційна жилка: не просто оборонець, а гравець, що йде вперед, віддає гольові. Статистика тих років: стабільні виходи на заміну, навчання на помилках.

Оренди в “Карпатах” і “Ворсклі”: випробування вогнем

Щоб загартувати, “Шахтар” віддав Миколу в оренду. Спершу “Карпати” Львів – лютий півсезон 2017-го: 14 матчів, 1 гол, 2 асисти. Львівські вболівальники полюбили його за драйв – він став найкращим лівим захисником УПЛ 2016/17 за версією профліги. Атмосфера Карпат – це рок-н-рол: скандали, тиск, але й уроки виживання.

Потім “Ворскла” Полтава, перша половина 2017/18: 16 матчів. Команда боролася за виживання, Матвієнко тягнув оборону самотужки. Ці оренди – як армія: навчили читати гру суперника, тримати м’яч під тиском. Повернувшись, він уже не хлопець – зрілий профі.

• Карпати: Гол у ворота “Олімпіка” – перше “доросле” забиття, що зарядило впевненістю.
• Ворскла: Ключові сейви в матчах з топ-клубами, визнання від тренера Василя Сачка.
• Загальний ефект: +30 матчів досвіду, трансформація в лідера.

Після списку оренд зрозуміло: це не поразка, а сходинка. Матвієнко повернувся сильнішим, готовий до зірок.

Тріумф у “Шахтарі”: титули та лідерство

З 2018-го – золотий період. Три поспіль чемпіонства УПЛ (2018, 2019, 2020), Кубки 2016-2019, 2024, 2025. Суперкубок-2021. У єврокубках – півфінали ЛЄ. Статистика вражає: до 2026-го понад 234 матчі, 16 голів. Капітан з 2024-го – після Степаненка тримає пов’язку як символ.

Ключові моменти: гол у ЛЧ проти “Реала” (мечта!), асисти в плей-офф. Під час війни “Шахтар” переїхав у Львів, але Микола лишився – грає на “Арені Львів”, надихаючи. Сезон 2025/26: лідер УПЛ, боротьба за ЛЧ.

Титул	Роки	Особливості
Чемпіон УПЛ	2018, 2019, 2020, 2023, 2024	5 титулів, ключові перемоги над “Динамо”
Кубок України	2016, 2017, 2018, 2019, 2024, 2025	6 разів, фінали з голами/сейвами
Суперкубок	2021	Дебют як лідер
ЛЄ півфінал	2015/16, 2019/20	Сейви проти “Севільї”

Таблиця базується на даних shakhtar.com та uk.wikipedia.org. Ці трофеї – не папірці, а кров і піт на полі.

Кар’єра в збірній України: від новачка до ветерана

Дебют 24 березня 2017-го проти Хорватії – 1:0 на користь суперника, але Матвієнко впорався. З того часу – 82 матчі до листопада 2025-го, 0 голів, але тисячі сейвів. Євро-2020: 5 матчів, чвертьфінал. Євро-2024: 3 поєдинки. Відбір ЧС-2026: 5 ігор.

У Лізі націй – стабільний, у плей-офф – герой. Партнери як Зінченко (хрещений батько його дочки!) хвалять за надійність. На Євро-2024 його блок проти Польщі врятував матч – момент, що увійшов в історію.

1. Дебютний турнір: Відбір ЧС-2018 (6 матчів).
2. Пік: Євро-2020, 1529 хвилин у 2021-му.
3. Актуально: 8 матчів 2025-го в Лізі націй.

Після списку видно еволюцію: від ротації до основи. Збірна – його гордість, де він грає за країну, родину, Крим.

Особисте життя: тиха гавань захисника

Поза полем Микола – сімейний чоловік. У березні 2019-го одружився з Анною з Донецька – вона старша на 4 роки, його опора. У серпні того ж року народилася дочка Марія. Подружжя тримає приватність: Instagram Анни – теплі фото з родиною, але без зайвого шуму. Хрещений батько Марії – Олександр Зінченко, символ дружби в збірній.

Хобі: риболовля, родинні поїздки, благодійність – допомога ЗСУ. Трансфери? “Арсенал” пропонував 26,5 млн фунтів у 2020-му, “Наполі” та “Тоттенхем” цікавилися, але контракт з “Шахтарем” до 2026-го. Зарплата скромна для зірки – близько 2 млн євро/рік. Він – приклад: вірний клубу, країні.