Сергій Володимирович Пашинський, народжений у маленькому селі на Рівненщині 14 жовтня 1966 року, пройшов шлях, сповнений драматичних поворотів: від токарного верстата до крісла в.о. глави Адміністрації Президента та керівництва ключовою асоціацією оборонної промисловості. Цей чоловік з вчительської родини став одним із найвпливовіших фігур української політики чотирьох скликань парламенту, реформатором енергетичного сектору, соратником Юлії Тимошенко та Арсенія Яценюка, а згодом – драйвером модернізації ВПК під час війни. Його кар’єра – це суміш рішучих реформ, гострих скандалів і неабиякого внеску в національну безпеку, де кожен крок викликав бурхливі дискусії.
У вирі подій Революції Гідності Пашинський не відступив з Майдану в найгарячіші дні, а згодом очолив комітет з національної безпеки, ініціюючи АТО та постачання зброї армії. Сьогодні, станом на 2026 рік, як голова Національної асоціації оборонної промисловості України (NAUDI), він об’єднує 123 підприємства та 20 тисяч фахівців, фокусуючись на експорті та інтеграції з НАТО. Але тінь скандалів – від стрілянини 2017-го до справи нафтопродуктів – не зникає, додаючи його біографії гостроти.
Раннє дитинство та перші кроки в житті
Село Зірне на Рівненщині, де народився Сергій Пашинський, – типовий куточок української провінції з густими лісами та скромними хатами. Батьки, Володимир Олексійович і мати, викладали мови в місцевій школі: батько – англійську, мати – німецьку. Ця інтелектуальна атмосфера заклала фундамент характеру сина, який з дитинства вчився наполегливості. У 1978 році родина переїжджає до Коростеня Житомирської області, де Сергій закінчує середню школу №3 з відзнакою.
Літо 1983-го – перша робота: токар на коростенському заводі “Хіммаш”. Руки, загартовані металом, стали символом його переходу від теорії до практики. Наступного року, 1984-го, вступ до Київського державного педагогічного інституту імені Горького (нині НПУ імені Драгоманова) на історичний факультет. Армія у 1985-му в Херсоні перервала навчання, але не зламала амбіцій – диплом історика-суспільствознавця отриманий у 1991-му, на тлі розпаду СРСР.
Ці роки формували Пашинського як прагматика: від провінційного хлопця до киянина, готового до змін. Батьківське слово про дисципліну та знання стало його компасом у хаосі 90-х.
Бізнесові старти: від агробізнесу до банківських вершин
Розпад Союзу відкрив двері для підприємництва. З 1991-го Пашинський занурюється в торгівлю, виробництво та переробку сільгосппродукції – сфера, близька до коренів. Конкретні компанії тих часів залишаються в тіні, але досвід навчив його маневрувати в бартерних схемах пострадянської економіки, де гроші були рідкістю.
У 1998-му – стрибок: президент ЗАТ “Торговий дім банку ‘Україна'”. Тут він опанував фінансові інструменти, готуючи ґрунт для більших справ. Наступного року, 1999-2000, – заступник голови правління Ощадбанку, де керував операціями в енергетиці. Це був період, коли держбанк ставав уповноваженим для енергоринку, а Пашинський набував ваги в колах, близьких до влади.
Його бізнес-інтуїція проявилася в умінні бачити можливості в кризі: від агро до фінансів, де він накопичив зв’язки, що згодом стали трампліном у політику. Цей етап – не просто заробіток, а школа виживання в диких 90-х.
Вхід у велику політику: реформи енергетики з Тимошенко
2000 рік – поворот: радник віце-прем’єра Юлії Тимошенко з питань ПЕК. Тут Пашинський розквітнув як реформатор. Енергетичний ринок тонув у бартері (93% розрахунків не грошима), що гальмувало економіку. Він домігся впровадження розподільчих рахунків у “Енергоринку”, монетизації боргів – частка готівки зросла до 90%. ВВП підскочив, бартер зник, як туман на світанку.
Після відставки уряду Ющенка-Тимошенко Пашинський переходить в опозицію до Кучми. Затримання 2002-го (звільнений 2003-го) лише загартувало. Балотувався до ВР від “Проти всіх” – зняли, але досвід набутый. 2005-го – радник прем’єра Тимошенко та гендиректор “Укррезерву”, де керував резервами.
Ці реформи – його гордість: з хаосу до порядку, де гроші замінили сигарети та цукор у платежах. Без них сучасний енергоринок був би інакшим.
Парламентська кар’єра: чотири скликання та ключові ролі
2006-й: нардеп V скликання від БЮТ (#101), голова підкомітету Комітету з ПЕК. VI скликання (2007-2012, #73) – продовження: член Комітету ПЕК, радник Тимошенко. VII (2012-2014, “Батьківщина” #27) – заступник голови фракції.
Кульмінація – VIII скликання (2014-2019, “Народний фронт” #12). Голова Комітету з національної безпеки та оборони – звідси реформи ЗСУ, озброєння. 5 березня – 10 червня 2014-го в.о. глави АП за Турчинова, член наглядової Укроборонпрому. Звільнений Порошенком, але вплив зберіг.
У парламенті Пашинський – мотор: 193 законопроекти, фокус на обороні. Його стиль – прямий, як постріл, з акцентом на національну безпеку.
Ось хронологія ключових етапів кар’єри для наочності:
| Період | Посада/Подія | Ключове досягнення/Контекст |
|---|---|---|
| 1991-1998 | Підприємництво (агро, торгівля) | Накопичення капіталу в перехідний період |
| 2000 | Радник Тимошенко з ПЕК | Реформи: монетизація 90% |
| 2006-2019 | Нардеп V-VIII скликань | Голова комітетів ПЕК та нацбезпеки |
| 2014 | в.о. глави АП | Перехідний період після Майдану |
| 2022-2026 | Голова NAUDI | 123 підприємства, експортні проєкти (uk.wikipedia.org) |
Таблиця ілюструє динаміку: від бізнесу до влади, з піку в обороні. Джерела даних – офіційні декларації та rada.gov.ua.
Революція Гідності, АТО та внесок у безпеку
Помаранчева революція 2004-го – перша перевірка: Пашинський у наметах. Але Майдан 2013-2014 – апогей. Як заступник Штабу нацспротиву, забезпечував логістику, не покинув баррикади 18-20 лютого. 18-го лютого скандал: вивіз карабін Norinco CQ з Майдану, щоб запобігти теракту “Беркуту” – версія Пашинського, підтверджена розслідуваннями.
Ініціатор АТО на Донбасі, постачав тепловізори, приціли армії. Як голова комітету – реформував ЗСУ, Укроборонпром. Нагорода МВС: пістолет Glock 19 (2014).
Ці події – його “бойове хрещення”: від протестів до фронту, де рішення рятували життя.
Скандали, що гримлять: від стрілянини до антикорупційних справ
Біографія Пашинського – не казка. 31 грудня 2016-го біля Василькова: конфлікт з В’ячеславом Хімікусом, удар пляшкою по голові, постріл у ногу з Glock. Справа закрита 2021-го як необхідна оборона – суд визнав правоту (chesno.org). 2018-го – розслідування НВ про завищені БМП-1 через Спецтехноекспорт (син Антон – менеджер).
2024-го НАБУ: заволодіння 97 тис. тонн нафтопродуктів Курченка (~1 млрд грн збитків). Арешт, застава 272,5 млн грн – вийшов. У 2025-му ВАКС продовжив обов’язки, угода з співучасником. РФ – санкції з 2018-го за “зраду”. Кнопкодавство зафіксовано, але кар’єра не зламана.
Скандали – як бурі: гучні, але Пашинський вистоює, апелюючи до контексту самооборони та війни.
Цікаві факти з життя Пашинського
- Спадковість у ВПК: Син Антон, магістр КНЕУ, з 2015-го топ-менеджер Спецтехноекспорту та КБ “Луч” – шукає тепловізори для армії, жертвуючи приватним бізнесом.
- Маєток сусідів еліт: Дружина Руслана володіє будинком 1021 м² у Хлепчі поруч з Азаровим – символ успіху 90-х.
- Суд з DW: У 2025-му виграв справу проти Deutsche Welle за фейк про завищені ціни на зброю – перемога репутації.
- Армійський стаж: Служба в Херсоні 1985-го навчила дисципліни, корисної в АТО.
- NAUDI ріст: З 36 нових членів у 2024-му до 123 у 2025-му – 20 тис. працівників під його крилом (naudi.com.ua).
Ці штрихи роблять образ живим: від сім’ї до глобальних викликів.
Сім’я та особисте: опора в тіні скандалів
Руслана Анатоліївна – не просто дружина, а партнерка: коментувала арешти як “політичні переслідування”, свідок стрілянини. Майно на ній: елітний будинок у Хлепчі. Двоє синів: Антон – оборонець, магістр міжнародної економіки, з 2022-го в КБ “Луч”; молодший – у тіні.
Сім’я – як фортеця: підтримує в бурях, де Руслана стоїть пліч-о-пліч. Батько помер 2019-го – втрата, що загартувала.
Сучасність: лідер NAUDI в часи війни
Після 2019-го (невдалий мажоритарник Житомир #64) – фокус на ВПК. З 2022-го голова NAUDI: 84 члени у 2024-му, 123 у 2025-му. Пріоритети 2026-го – нові проєкти, експорт, 20 тис. фахівців. Виграв суди проти фейків, лобіює реформи.
Пашинський – як фенікс: з парламенту до оборонки, де його досвід рятує країну. Справи тривають, але внесок у перемогу – незаперечний, ніби постріл у ціль серед туману.