Степовий вітер Асканії-Нової ще з дитинства шепотів Тетяні Висоцькій про далекі горизонти, а сьогодні її спокійний, але впевнений голос лунає в ефірах мільйонам українців. Народжена 29 вересня 1977 року в унікальному біосферному заповіднику Херсонської області, вона виросла в родині, де журналістика перепліталася з медичною справою, формуючи характер сильної жінки. Зараз, у свої 48 років, Тетяна – ведуча інформаційно-аналітичної програми “Вікна-новини” та ток-шоу “ДНК.Свої” на СТБ, а також активна учасниця телемарафону “Єдині новини”. Її кар’єра, що розпочалася в 15-річному віці на регіональному телебаченні, перетворилася на символ стійкості, особливо під час повномасштабної війни.
Херсонщина завжди була для Тетяни не просто батьківщиною, а джерелом натхнення й болю. З Асканії-Нової родина переїхала до Новотроїцького в 1979-му, а з 1987-го оселилася в Херсоні. Батько, Валерій Долина, заслужений журналіст України, головний редактор газети “Трудова слава” та керівник ТРК “Скіфія”, прищепив доньці любов до слова. Мати, Олена Долина, працювала в банківській сфері. Ця родинна атмосфера, наповнена розмовами про новини та людські долі, визначила майбутнє дівчини. Ви не повірите, але в школі Тетяна мріяла стати актрисою, та доля обрала інший сценарій – телестудію.
Ранні роки: від степових мрій до перших кроків в освіті
У 1992 році, щойно закінчивши дев’ятий клас, Тетяна вступила до Херсонського медичного училища. Три роки навчання на медсестру здавалися логічним вибором для практичної дівчини з провінції, де здоров’я родини часто залежало від власних рук. “Я вмію робити уколи й бинтувати рани – це знадобилося навіть на телебаченні”, – жартувала вона в одному з інтерв’ю. Диплом медсестри став першим фундаментом, адже журналістика для неї – це турбота про людей, як у лікарні.
З 1995-го по 2001-й Тетяна здобула вищу освіту в Херсонському державному педагогічному університеті на факультеті української філології, ставши магістром. Тут розквітла її любов до мови: есе, поезія, публіцистика. Викладачі пригадують її як допитливу студентку, яка паралельно працювала на місцевому ТБ. Ці роки – суміш лекцій, нічних чергувань у студії та мрій про Київ. Херсон став трампліном: регіональні новини вчили слухати серцем, а степові простори – не боятися викликів.
Перехід від теорії до практики стався миттєво. У 1996-му, ще студенткою, Тетяна почала знімати репортажі для ТРК “Скіфія”. Молодіжні музичні програми, де вона була ведучою у 15 років, додали першого адреналіну. “Це було як стрибок у холодну воду – страшно, але захопливо”, – згадує вона. Ці ранні ефіри загартували голос, що нині звучить у найскладніші моменти.
Старт на національному ТБ: Новий канал і перші виклики
1998 рік змінив усе. Після тренінгів у “Інтерньюз-Україна” молода журналістка переїжджає до Києва. Новий канал, що тільки формувався, шукав свіжі обличчя – і знайшов Тетяну. Шість років як кореспондентка “Репортер”, два – ведуча медичної програми “Запитайте у лікаря”. Уявіть: 21-річна дівчина в ефірі пояснює глядачам, як боротися з хворобами, поєднуючи філологію з медичними знаннями. Репортажі з місця подій, інтерв’ю з політиками – це був вир, де народилася професіоналка.
На Новому каналі Тетяна навчилася тримати темп: нічні зйомки, дедлайни, конкуренція. Паралельно знімалася в інших проєктах, доводячи, що провінційна дівчина може стати зіркою столиці. Цей період – школа виживання в медіа, де емоції ховаються за професійною маскою. “Київ відкрив двері, але Херсон залишився в серці”, – ділиться вона. Перехід на СТБ у 2005-му став логічним: канал шукав ведучу для “Вікна-новини”, і 17 жовтня відбувся дебютний ефір.
“Вікна-новини”: два десятиліття в епіцентрі подій
З 2005-го “Вікна-новини” стали домом для Тетяни. За даними stb.ua, у жовтні 2025-го вона відзначила 20-річчя в проєкті – ювілей, сповнений емоцій. Спокійний тон, точні слова, емпатія до героїв репортажів: її ефіри збирають мільйони глядачів. Під час Революції Гідності, анексії Криму, війни на Донбасі Тетяна була голосом правди. У 2022-му, з початком повномасштабного вторгнення, вона приєдналася до телемарафону “Єдині новини”, де її зміна – це години напруги й надії.
Роль у марафоні величезна: вона не просто читає новини, а передає стійкість нації. Глядачі пишуть листи вдячності, адже її голос заспокоює вночі під сиренами. У 2025-му ведучі марафону, включно з Тетяною, долучилися до кампанії СБУ проти вербування підлітків росіянами – просвітницькі ролики набули мільйонів переглядів. Це не робота, а місія: інформувати, об’єднувати, підтримувати.
Таблиця нижче ілюструє ключові етапи кар’єри в “Вікнах”.
| Рік | Подія | Значення |
|---|---|---|
| 2005 | Дебютний ефір 17 жовтня | Початок 20-річного партнерства з СТБ |
| 2012-2013 | Пост-шоу “Зважені і щасливі” | Розширення аудиторії за межі новин |
| 2022 | Приєднання до телемарафону | Голос підтримки під час війни (джерело: uk.wikipedia.org) |
| 2025 | 20-річчя в “Вікнах” | Ювілей стійкості |
Після таблиці видно, як кар’єра еволюціонувала від локальних новин до національного масштабу. Кожен етап додавав шарів: від репортерки до лідерки думок.
Соціальні проєкти: “Таємниці ДНК” і “Херсонські голоси”
У 2019-му Тетяна взялася за “Таємниці ДНК” – ток-шоу, де ДНК-тести розкривають сімейні таємниці. З війною проєкт трансформувався в “ДНК.Свої”: історії пошуку зниклих, возз’єднання родин. Глядачі плачуть разом з героями, бо ведуча не ховає сліз. “Це про людяність у новинах”, – каже вона. Проєкт зібрав номінації, а емоційний вплив – безцінний.
Особливе місце – рубрика “Херсонські голоси” з 2022-го. У соцмережах Тетяна збирає історії херсонців з окупації: під обстрілами, без світла, але з незламним духом. Одна з історій – про родину, що ховалася в підвалі під артилерійським вогнем. Цей майданчик став мостом між окупованими землями та свободою, рятуючи не лише душевно, а й фактично – завдяки ефірам люди евакуювалися.
У 2016-му вона стала співсценаристкою фільму “Василь Стус. Нескорені” – номінант “Телетріумф”. Фільм про поета-дисидента резонує з її власною стійкістю: Стус не зламався, як і херсонці сьогодні.
Цікаві факти з життя Тетяни Висоцької
- Вона в’яжить светри взимку – хобі, що заспокоює після ефірів. “Гачок у руках – як мікрофон у студії”.
- Одружена з журналістом Олексієм Висоцьким з херсонського ТБ; познайомилися 1997-го.
- Син Станіслав (2002 р.н.) обрав IT, донька Таїсія (2011 р.н.) мріє про творчість.
- Тричі номінована на “Телетріумф” у 2000-х, лауреат “ТЕЛЕзірка-2012”.
- Коли чоловік повертається з фронту, Тетяна біжить на ринок за салом і варить борщ – родинний ритуал сили.
Ці деталі роблять Тетяну близькою: не недосяжна зірка, а жінка з плоті й крові, як ми всі.
Особисте життя: любов і випробування війною
Родина – опора Тетяни. Чоловік Олексій, випусковий редактор “Вікна”, пішов добровольцем 24 лютого 2022-го. Бої в Гостомелі, Донбас – орден “Золотий хрест” від Залужного. “Коли він повертається, я лечу за інгредієнтами для борщу – це наш спосіб святкувати життя”. Діти: Стас (22 роки) у Києві, Таїсія (15 років) поруч з мамою. Вони пишуть вірші, малюють – творчість рятує від сирен.
Біль Херсонщини: квартира батьків на “вулиці смерті” в окупації, рідня виїхала під вогнем. Проєкт “Херсонські голоси” – її спосіб бути з земляками. У інтерв’ю 2024-го вона зізналася: “Щоб не розплакатися в ефірі, читаю новини пошепки”. Війна загартувала, але не зламала – навпаки, посилила емпатію.
Досягнення та визнання: від номінацій до грамот ВРУ
Тетяна – тричі номінантка “Телетріумф” за ведення новин. У 2012-му “ТЕЛЕзірка” в номінації “Улюблена ведуча”. Грамота Верховної Ради 2024-го – за внесок у інформаційний простір. Ось ключові нагороди:
- Телетріумф (3 номінації, 2000-і): За майстерність у новинах.
- ТЕЛЕзірка-2012: Голос глядачів обрав фаворитку ток-шоу.
- Грамота ВРУ-2024: За патріотизм у ефірах (uk.wikipedia.org).
Ці премії – не самоціль, а визнання впливу. Глядачі бачать у ній не лише ведучу, а подругу, що тримає руку на пульсі нації. Її ефіри мотивують, навчають, зцілюють – особливо “ДНК.Свої”, де сльози щастя змінюють долі.
Сьогодні Тетяна продовжує ефіри, пише історії херсонців, в’яжить для близьких. Її біографія – це гімн наполегливості: від степів до студії, від новин до сердець мільйонів. А що буде завтра? Ефіри тривають, голос не змовкає.