Чи нападе Білорусь на Україну в 2026: свіжий аналіз ризиків

Сніг хрустить під ногами патрульних на північному кордоні, де Волинь стикається з Брестщиною, а в небі гудуть дрони, що сканують горизонт. Станом на січень 2026 року повномасштабний напад Білорусі на Україну виглядає малоймовірним – менше 20% за оцінками експертів, як-от з Державної прикордонної служби та аналітиків BBC. Лукашенко продовжує маневрувати, дозволяючи Росії використовувати свою землю як плацдарм для ракет і логістики, але тримає білоруських солдатів подалі від фронту. Це не означає повної безпеки: провокації, диверсії чи гібридні атаки лишаються реальними, з ймовірністю понад 50%.

Згадаймо, як усе почалося. У лютому 2022-го Білорусь стала трампліном для російських колон, що мчали на Київ, але самі білоруські батальйони так і не перетнули кордон. Чотири роки потому ситуація схожа: навчання “Захід-2025” завершилися без наступу, а Лукашенко раптом підписує листа про “Раду миру” Трампа, натякаючи на посередництво. Такий поворот змушує задуматися: чи не є це черговим трюком, щоб уникнути прямих боїв? Розберемо по поличках, чому Мінськ вагається, і що чекає нас попереду.

Історичний корінь: від сусідської дружби до тіні агресора

Білоруси й українці – як близнюки з одного двору, що ділили хліб у Речі Посполитій і разом боролися за незалежність у 1918-му. До 2020-го відносини цвіли: торгівля на мільярди, Мінськ як майданчик для “Мінських угод” щодо Донбасу. Економіка Білорусі жила за рахунок українських ринків – від лакофарбу до агропродукції. Раптом усе перевернулося: протести 2020-го притиснули Лукашенка до Москви, а 2022-й зробив Білорусь співучасником вторгнення.

Тепер кордон – це 1084 кілометри колючого дроту й фортифікацій. Україна закрила консульства, запровадила санкції, але культурні нитки не порвалися: білоруські волонтери та партизани таємно допомагають ЗСУ, а опитування показують, що 40% білорусів не підтримують війну Росії проти нас. Це не просто факти – це живі історії, коли братні народи опинилися по різні боки через диктаторів.

• Ключові етапи: 1991 – визнання незалежності одна одною; 2014 – Лукашенко засуджує анексію Криму; 2020 – поворот до РФ через протести; 2022 – плацдарм для “спецоперації”.
• Торгівля: До 2022 – $5 млрд щороку; нині – мінімальна через санкції, але Білорусь постачає РФ деталі для дронів.
• Культурний зв’язок: Спільні фестивалі, мови, що переплітаються – це те, що стримує радикалізм.

Після цих подій Білорусь увійшла в еру ізоляції, але історична близькість діє як гальмо: напад означав би розрив з власним народом, який пам’ятає Гетьмана Мазепу поруч з Радзивіллами.

Армія Білорусі: ілюзія сили на папері

Уявіть армію, де танки Т-72 ржавіють на полигонах, а пілоти літають на МіГах 80-х. Регулярні сили – близько 65 тисяч, з планами наростити до 80 тисяч до кінця 2026-го. Резерви – 290 тисяч, але мобілізація провалиться через низьку мотивацію. За рейтингом Global Firepower 2026, Білорусь на 59-му місці з 145, позаду України (20-е) та Польщі (21-е). Техніка: 500 танків, 1500 ББМ, 200 літаків – радянська спадщина, модернізована Росією.

Проблеми очевидні: застаріле ППО, брак сучасних дронів, мораль на нулі. Офіцери доповідають Лукашенку про ризик бунтів, як у 2022-му, коли частини відмовлялися йти. Україна, навпаки, загартована чотири рокими боїв, з західною зброєю та досвідом.

Параметр	Білорусь	Україна (2026)
Чисельність активних сил	65 тис.	900 тис. (з мобілізацією)
Танки	~500	~2000 (з Leopard, Abrams)
Літаки	~200	~300 (F-16 включно)
Ракетні комплекси	Іскандер-М (від РФ)	ATACMS, Storm Shadow

Джерела даних: Global Firepower (globalfirepower.com), Militarnyi.com. Порівняння показує: Білорусь не витримає самостійного наступу, хіба як допоміжний ешелон РФ. А з ударами ЗСУ по тилах, як у 2022-му, це буде катастрофа для Мінська.

Лукашенко грає в шахи: між Путіним і власним троном

Олександр Григорович – майстер виживання, як той вовк у степу, що уникає зграї. У 2026-му він раптом “за мир”: 19 січня говорить про “розбірку з війною”, 20-го підписує Трампівську раду. Раніше обіцяв не відправляти солдатів за кордон, якщо “не нападуть першими”. Навчання? Перевірки? Це демонстрація для Москви, не більше.

Чому не йде ва-банк? Путін тисне, але Лукашенко знає: війська в Україні = протести вдома. Експерти з Радіо Свобода відзначають, що він балансує, постачаючи РФ боєприпаси (80% ВПК на російські замовлення), але береже армію. Ви не повірите, але навіть “Орєшнік” у Білорусі – це шантаж Європи, а не підготовка до штурму Києва.

Білоруське суспільство: тихий саботаж проти війни

У Мінську шепочуться в підворотнях, волонтери ховають дрони для України, партизани підривають колії. Опитування СЗР: 40% проти підтримки РФ, третина мовчить зі страху. Після 2020-го режим душить інакодумство, але армія ненадійна – офіцери попереджають про бунти.

1. Протести 2020: мільйони на вулицях, КДБ досі чистить лави.
2. Настрої: Росія як загроза для 30% (зростає з 2025-го).
3. Волонтерство: Білоруси в ЗСУ, $1 млн допомоги за роки.

Напад розпалить вогонь усередині – Лукашенко це розуміє краще за будь-кого.

Економіка на ланцюгу: санкції душать мрії про війну

Білорусь тоне в стагнації: МВФ прогнозує уповільнення ВВП на 2026-й через санкції та 70% залежності від РФ. Експорт впав на 20%, інфляція гризе, дефіцит бюджету. Війна? Це крах: ще більше ізоляції, втрата ринків.

Замість наступу – інтеграція ВПК з Росією, але без солдатів. Лукашенко мріє про перемир’я, аби полегшити тягар.

Світовий тиск: НАТО, санкції та фактор Трампа

Польща та Балтія на варті, НАТО проводить “Steadfast Defender”. Санкції ЄС і США паралізували 500+ компаній. Трамп? Його “мир” може змусити Лукашенка відступити, аби уникнути краху.

Україна укріпила північ: 50 тис. на напрямку, HIMARS готові.

Сценарії на горизонті: від іскри до бурі

Найгірше: РФ змушує відкрити “другий фронт” на Волині – 10 тис. білорусів як прикриття. Краще: провокації, як дрони чи мігранти. Базовий: статус-кво, плацдарм без солдатів.

Ми стоїмо міцно, як дуби на Поліссі. Білорусь не нападе – бо Лукашенко любить жити, а не гинути за Путіна. Але пильність – наш щит.