Олександр Печериця: біографія, досягнення та особисте життя

Олександр Печериця, Народний артист України, з тих митців, чиє життя нагадує драматичну п’єсу з несподіваними поворотами. Народжений 4 серпня 1982 року в Санкт-Петербурзі, він ще дитиною опинився в Краматорську, де українська душа прокинулася в ньому сильніше, ніж будь-які московські корені. Сьогодні, у 43 роки, цей актор театру ім. Франка не просто грає ролі — він їх проживає, від класичних героїв Шекспіра до супергероїв Marvel у дубляжі, а з 2022-го ще й боронить країну з позивним “Артист”. Його досягнення сягають “Київської Пекторалі” та звання Народного артиста, а особисте життя — це тиха гавань з дружиною-акторкою Анастасією Остреїновою та сином Олександром.

Кар’єра Печериці розквітла в серіалах на кшталт “Кріпосної”, де його Афанасій став улюбленцем мільйонів, і в театрі, де роль князя Мышкіна в “Ідіоті” принесла премію. Війна ж перетворила його на воїна 128-го батальйону ТрО на Харківщині. Ви не повірите, але цей чоловік з харизматичною посмішкою витримав фронтові будні, а повернувшись, знявся в документальному фільмі про себе — “Позивний Артист”, що здобув гран-прі фестивалю SVITLO у 2025-му.

Його шлях — це суміш таланту, мужності та скромності. Від ранніх ролей у кіно до дубляжу Залізної людини, Печериця завжди вирізнявся глибиною. А в особистому — принциповий захисник сім’ї, який тримає її подалі від софітів заради безпеки.

Раннє життя: від Ленінграда до Краматорська

Санкт-Петербург 1982-го — холодне літо, коли з’явився на світ Олександр Олександрович Печериця. Батьки, прості люди, незабаром пакують валізи й переїжджають до українського Краматорська. Тут, у промисловому серці Донбасу, хлопець вбирає атмосферу маленького міста: гамір шахтарських дільниць, запах свіжого хліба з пекарень і перші іскри мрії про сцену. Російськомовне дитинство не завадило — навпаки, події в Краматорську відкрили йому красу української мови, як він сам зізнавався в інтерв’ю.

Шкільні роки минають бурхливо: театральні гуртки, перші спроби на самодіяльній сцені. Олександр відчуває покликання, ніби невидимий режисер тягне його до Києва. У 2004-му він закінчує Київський національний університет театру, кіно і телебачення ім. І. Карпенка-Карого — майстерня Олега Шаварського стає трампліном. Тут, серед однодумців, зароджується актор, готовий підкорювати Франківську сцену.

Дебют у театрі ім. Івана Франка відбувається ще під час навчання — 2004-й. Це не просто робота, а домівка, де Печериця росте від епізодів до головних ролей. Життя в столиці контрастує з провінційним Краматорськом: динаміка Києва розкриває його харизму, роблячи з талановитого хлопця зірку.

Театральна кар’єра: ролі, що оживають на сцені

Театр ім. Франка — це сцена, де Печериця розкрився як хамелеон емоцій. З 2005-го він грає ролі, що вимагають не лише майстерності, а й душі. Уявіть: юний Керубіно у “Весіллі Фігаро” (реж. Юрій Одинокий, 2007) — грайливий паж, що кружляє в інтригах Бомарше, змушуючи зал сміятися й зітхати. Ця роль стає його візитівкою ранніх років.

Потім — Аріель у “Буревії” Шекспіра (реж. Сергій Маслобойщиков), ефірний дух, що літає над островом Просперо. Печериця втілює його з такою легкістю, ніби сам не торкається землі. А в “Ромео і Джульєтті” — вірний Бенволіо, друг Ромео, чия трагічна відданість рве серце глядачам.

Кульмінація — князь Лев Миколайович Мишкін в “Ідіоті” за Достоєвським (реж. Юрій Одинокий, 2018). Ця роль приносить “Київську Пектораль-2018” за найкращу чоловічу роль. Мишкін Печериці — не просто “ідіот”, а кришталево чиста душа в брудному світі, що пронизує до кісток. Ось чому критики пишуть: його гра — як ніж у серце петербурзької псевдоаристократії.

• Мітч у “Трамваї ‘Бажання'” Теннессі Вільямс: міцний, прямолінійний американець, чия любов до Блонді розбивається об реальність. Печериця додає ролі теплоти, роблячи її зворушливою.
• Никола Задорожний в “Украденому щасті” Івана Франка: трагічний герой, що гине за кохання. Тут актор повертається до коренів, граючи з болем і пристрастю.
• Сціпіон у “Калігулі” Камю (реж. Іван Уривський, 2024): молодий поет у світі тиранії, символ опору абсурду.
• Берлі в “Марії Стюарт” Шиллера (2024): інтриган при дворі, де кожен подих — змова.
• Готфрід Ленц у “Трьох товаришах” Ремарка: вірний друг у вихорі Веймарської республіки, з нотками гумору й відчаю.

Ці ролі не просто список — це еволюція актора. Від легких комедій до філософських драм, Печериця завжди шукає глибину. Після фронту повертається до сцени з новою силою: у 2024-му прем’єри “Тартюфа” (Пан Лояль) і “Калігули” показують, як війна загартувала його гру.

Кіно та серіали: від епізодів до зіркових образів

Кіно для Печериці — це розширення сцени на екран. Дебют у 2003-му — Льончик у “Леді Мер”, але прорив приходить з “Століттям Якова” (2016), де Тиміш оживає як сильний, але поранений чоловік. А “Гіркі жнива” (2017) — Володя, український селянин під час Голодомору, роль, що болить душею.

“Кріпосна” (2019-2022) робить його мегапопулярним: Афанасій, панський син з темною стороною, стає кумиром. Глядачі пишуть: “Печериця — це вибух емоцій!” Потім “Сага” (2020) — Микита Козак, від юнака до зрілого воїна, де актор грає 20 років життя за епізоди.

Війна додає гостроти: “Буча” (2023, Рома), “Конотопська відьма” (2024, військовий ЗСУ), “Позивний ‘Артист'” (2024, сам себе). Новинки 2025-го — “Війна очима тварин” і серіали “АТП Перевізники”, “Ключі від правди”. Кожен проект — як нова глава в біографії.

Рік	Проект	Роль	Жанр
2019-2022	Кріпосна	Афанасій	Драма, мелодрама
2020	Сага	Микита Козак	Історична драма
2023	Буча	Рома	Військова драма
2024	Позивний “Артист”	Олександр Печериця	Документальний
2025	Війна очима тварин	Актор	Драма

Джерела даних: kinobaza.com.ua, uk.wikipedia.org. Ця таблиця ілюструє пік кар’єри — від мелодрам до воєнного кіно, де реальність зливається з вимислом.

Дубляж: голос, що оживив супергероїв

Голос Печериці — окрема магія. З 2007-го він дублює голлівудські хіти: Лінгвіні в “Рататуї”, але слава приходить з Джарвісом у “Залізній людині” (2008-2013), що перетворюється на Віжена в “Месниках”. Його тембр — інтелектуальний, з іронією, ідеально пасує AI-герою.

Далі — Сторм Шедоу у “G.I. Joe”, ролі в “Зоряних війнах”, “Трансформерах”. Дубляж — це невидимі зірки, але фанати впізнають: “Голос Віжена — це Печериця, і крапка!” У 2025-му продовжує працювати, додаючи шарму новим релізам.

Досягнення: від Заслуженого до Народного

Нагороди Печериці — визнання не лише таланту, а й патріотизму. Заслужений артист (2015) за театр, “Київська Пектораль” (2019 за “Ідіота”, 2023 за внесок). Кульмінація — Народний артист України (2023) за захист держави. У 2025-му — спеціальна відзнака “Cinema for Victory” за “Позивний Артист”.

Його внесок — у 40+ проектах, ролях, що торкаються серця. Фільм про нього здобув гран-прі SVITLO (2025), доводячи: акторство + мужність = легенда.

Військова служба: від сцени до фронту

25 лютого 2022-го, наступного дня після вторгнення, Печериця йде в ТрО. Позивний “Артист” — іронія долі. У 128-му батальйоні на Харківщині витримує обстріли, бої. “Війна забрала професію, сім’ю”, — зізнається він, але служить півтора року. Повертається з PTSD, радить воїнам: шукайте психологічну допомогу.

Фільм “Позивний Артист” (2024) — його історія: від театру до окопу. Гран-прі фестивалів підкреслює героїзм. Сьогодні — у театрі й кіно, але з шрамом війни, що робить ролі глибшими.

Особисте життя: любов за лаштунками

Анастасія Остреїнова, актриса молодша на 11 років, — його муза. Познайомилися на зйомках про Голодомор (2017), одружилися, син Олександр народився у 2020-му. “Найкраще, що сталося”, — каже Печериця. Не постить фото сім’ї: “Поговоримо під ковдрою”. Дружина з сином виїхали за кордон під час служби, але чекають його.

Родичі в РФ — біль: “Совок у головах”. Він вибрав Україну, мову, принципи. Сьогодні — щасливий батько, чоловік, що балансує славу й приватність.

Його біографія продовжується: нові ролі, проекти 2026-го чекають. Печериця — приклад, як талант і воля творять дива в найтемніші часи.