Свіжий сніг хрустить під ногами на львівській арені, коли Ярослава Магучих, олімпійська чемпіонка та володарка світового рекорду, підбігає до планки. 17 січня 2026 року, на Меморіалі Олексія Дем’янюка, вона легко перелітає 2,03 метра – найкращий результат сезону у світі. Цей стрибок не просто перемога, а гучне “привіт” новому року для всієї легкої атлетики. Дніпрянка з ростом 180 см і вагою 55 кг перетворює висоту на свою стихію, ніби птах, що злітає над хмарами.
Ярослава Олексіївна Магучих народилася 19 вересня 2001 року в Дніпрі, у сім’ї, де спорт дихав у кожному куточку квартири. Мама працювала шкільною вчителькою, а старша сестра Анастасія блищала на татамі – срібна призерка чемпіонату Європи з карате, володарка коричневого поясу. Батьки, Олексій та його дружина, підтримували доньку з перших кроків, перетворюючи дитячі мрії на реальність. У сім’ї Магучих прізвище – рідкісне, як скарб: лише троє носіїв, бо сестра змінила його після шлюбу, а бабуся пішла з життя.
Дитинство Ярослави вирувало енергією. З семи років вона пробувала себе в карате, наслідуючи сестру, але швидко перейшла до легкої атлетики – біг з бар’єрами, стрибки в довжину та висоту. Паралельно малювала абстрактні картини, кружляла в танцях, грала на ударних, мріючи про сцену. “Коли зацікавилася барабанами, всі думали, що стану рок-зіркою”, – згадує вона з посмішкою. У 11 років свідомо обрала стрибки у висоту, а в 13 дебютувала на міжнародних змаганнях у Польщі. Тренерка Тетяна Степанова стала не просто наставницею, а другою мамою, яка виточувала талант, як скульптор мармур.
Ранній прорив: юнацькі тріумфи, що вразили світ
У 2017 році, у 16-річному віці, Ярослава завоювала золото чемпіонату світу серед юнаків у Найробі – 1,92 м, рекорд турніру. Наступний рік став казкою: перемоги на чемпіонаті Європи серед юнаків у Дьєрі (1,94 м, рекорд юніорських ЧЄ), Юнацьких Олімпійських іграх у Буенос-Айресе (1,92 м + 1,95 м у плей-офф). Ці стрибки не просто медалі – вони кричали світу: Україна має нову зірку.
Деталі техніки вражали: Магучих осідлала стиль “фосбері-флоп”, де спина ковзає над планкою, а ноги б’ють у повітря. У 2018-му вона вже тренувалася з дорослими, долаючи 1,90 м на тренуваннях. Війна, що почалася в 2022-му, додала сталі: “Стадіон – моя зброя, кожний стрибок – для земляків”, – казала вона після перемог. Цей період заклав фундамент: дисципліна, витривалість, мрія про 2,10 м.
Доросла кар’єра: від бронзи Олімпіади до світового рекорду
2019 рік вибухнув сріблом чемпіонату світу в Досі – 2,04 м, світовий рекорд серед юніорок, побитий 30-річний бар’єр. Наймолодша переможниця Діамантової ліги в Досі (1,96 м), перша, хто в 17 стрибнула 2,00 м у Юджині. “Я не вірила очам – планка тремтіла, але полетіла вгору разом зі мною”, – ділилася емоціями.
2021-й: бронза Олімпіади в Токіо (2,00 м, 19 років!), золото ЧЄ в приміщенні в Торунь (2,00 м), ЧЄ U23 у Таллінні (2,00 м). Рекорд України indoor 2,06 м у Банській-Бистриці. 2022: золото ЧС indoor Белград (2,02 м), срібло ЧС Юджин (2,02 м), перемога в DL. 2023: золото ЧС Будапешт (2,01 м), триразова переможниця DL поспіль.
Кульмінація 2024-го: срібло ЧС indoor Глазго (1,97 м), золото ЧЄ Рим (2,01 м), а 7 липня в Парижі – 2,10 м! Світовий рекорд, що тримався 37 років від Стефки Костадінової. “Україна в історії!” – кричала Ярослава. Олімпіада Париж: золото з 2,00 м, перевага в спробах над Оліслагерс. 2025: золото ЧЄ indoor Апелдорн (1,99 м, третє поспіль), бронза ЧС Токіо (1,97 м), срібло DL final, золото командного ЧЄ Мадрид.
Ці роки – суміш ейфорії та болю. Війна змусила тренуватися в бомбосховищах, але кожен метр – символ опору. Магучих тричі перемагала DL (2022-2024), стала найкращою легкоатлеткою Європи та світу 2024-го.
Таблиця ключових досягнень Ярослави Магучих
Ось структурований огляд медалей та рекордів, що роблять її легендою. Дані з uk.wikipedia.org та worldathletics.org.
| Рік | Змагання | Медаль/Результат | Примітка |
|---|---|---|---|
| 2017 | ЧС юнаків (Найробі) | Золото, 1,92 м | Рекорд турніру |
| 2018 | Юнацька Олімпіада (Буенос-Айрес) | Золото, 1,92+1,95 м | – |
| 2019 | ЧС (Доха) | Срібло, 2,04 м | Світовий юніорський рекорд |
| 2021 | Олімпіада (Токіо) | Бронза, 2,00 м | Наймолодша олімпійська медаль |
| 2023 | ЧС (Будапешт) | Золото, 2,01 м | – |
| 2024 | Діамантова ліга (Париж) | 2,10 м | Світовий рекорд |
| 2024 | Олімпіада (Париж) | Золото, 2,00 м | – |
| 2025 | ЧЄ indoor (Апелдорн) | Золото, 1,99 м | Третє поспіль |
| 2025 | ЧС (Токіо) | Бронза, 1,97 м | – |
| 2026 | Меморіал Дем’янюка (Львів) | Золото, 2,03 м | Найкращий у світі сезону |
Таблиця ілюструє еволюцію: від юнацьких 1,92 м до світового 2,10 м. Джерела: uk.wikipedia.org, worldathletics.org. Ці цифри не просто статистика – вони пульсують перемогами над собою.
Цікаві факти про Ярославу Магучих
- Перша українка з юнацькою та дорослою олімпійською золотом – унікальний дубль.
- Мала планета №57915 названа на її честь у серпні 2025-го – космос схиляється перед стрибункою!
- У 2020-му перемогла в Indoor Tour, отримавши wild card на ЧМ, скасований через COVID.
- Ви не повірите, але в дитинстві мріяла про барабани, а не планку – барабани били в серці ритм висоти.
- Під час війни присвятила стрибки ЗСУ: “Кожен метр – для захисту України”.
Ці перлини роблять Ярославу не просто спортсменкою, а іконою. Вони заповнюють прогалини в історії, де цифри оживають історіями.
Особисте життя: кохання на тлі викликів
За кулісами планок ховається тепла історія. Ярослава заручена з Назаром Степановим, бар’єристом, сином тренерки Тетяни Степанова. Назар закохався в неї ще підлітком, коли вона стрибала на його очах. Заручини 2023-го – романтика на стадіоні, але весілля відклали через війну. “Це особисте, не обговорюємо. Наступне питання”, – різко обірвала журналістів у 2026-му, переводячи тему на спорт.
Пара разом долає бар’єри життя: дієти перед змаганнями, конкуренція в стосунках (“Він біжить, я стрибаю – хто швидший?”), мрії про дітей. “Була дурна, думала про вагітність, але зараз – кар’єра”, – зізнавалася. Війна змусила жити в напрузі, але кохання – як м’який приземлення після стрибка. Соціальні мережі Ярослави – мікс тренувань, патріотизму та милі фото з Назаром.
Вплив війни, благодійність та мотивація
З 2022-го Ярослава – голос опору. Тренування в укриттях, стрибки під сирени, але дух незламний. “Стадіон – моя країна”, – каже вона. Благодійність: збори для ЗСУ, виступи для воїнів. Нагороди сиплються: ордени Ольги I-III ст., “Національна легенда України” 2025-го, “Людина року-2024”.
Мотивація? “Хочу 2,15 м на ЧС-2026”. Зріст 180 см – не перешкода, а трамплін. Тренерка Степанова шепоче: “Лети вище”. Ярослава летить, несучи Україну на висоті мрій. Її шлях – метафора: з Дніпра в небо, через бурі до зірок. І це тільки початок польоту.