Київські двори 80-х наповнені дитячим сміхом і ароматом свіжих пиріжків з сусідньої крамниці — саме тут, 16 травня 1987 року, з’явилася на світ Єлизавета Володимирівна Бєльська. Дівчинка з допитливими очима росла в серці столиці, де кожен камінь бруківки шепотів історії про минуле й майбутнє України. З дитинства її тягнуло до краси: малюнки, книги, перші відвідини музеїв формували душу митця, яка згодом розквітне в повний голос.
Сім’я Бєльських не була з тих, що хизуються трофеями, але підтримувала доньчині мрії. Батько Володимир, скромний працівник, і мама прищепили любов до рідної землі, хоч мова вдома часом плуталася між українською та російською — типова картина для Києва тих часів. Ця двомовність стала першим викликом, який Єлизавета подолає з фурією воїна. Уже школяркою вона чула, як сусіди переходять на суржик, і обіцяла собі: “Не я!” Маленькі кроки — читання Тараса Шевченка під ковдрою з ліхтариком — вели до великої мети.
Освіта: фундамент для мистецької кар’єри
У 2000-х роках молода Ліза вступила до Київського національного університету культури і мистецтв на факультет теорії та історії мистецтва. Студентські роки — це вир лекцій про Ренесанс, диспути про імпресіонізм і перші кроки в галерейному світі. У 2006-му, ще третьокурсницею, вона розміщує резюме на роботу керівника художньої галереї — амбітно, сміливо, по-київськи!
Університет не просто дав диплом, а й навчив бачити за полотнами душі творців. Тут Єлизавета опанувала кураторську справу, аналізувала сучасне українське мистецтво, яке тоді тільки прокидалося після радянських кайданів. Викладачі згадують її як ту, що сперечалася до хрипоти, захищаючи авангард від консерваторів. Ця освіта стала трампліном: з аудиторій — у зали Мистецького Арсеналу.
А тепер подумайте, як один диплом перетворився на десятки проєктів. Без зайвої скромності, бо мистецтво — не для сірих мишей.
Кураторські проєкти: від галерей до патріотичного фронту
Кар’єра розквітла в 2010-х. У 2011-му Єлизавета курує виставки в центрі сучасного мистецтва М17, де знайомиться з фатальними постатями українського культурного небосхилу. А 2014 рік — поворотний: війна будить у ній левицю. Вона стає координатором виставки патріотичних плакатів на Донбасі, де роботи українських художників обурюють російські ЗМІ своєю правдою.
- 2014: “Вогонь любові. Присвята Майдану” — кураторка разом з Олесею Авраменко, ЦСМ М17. Полотна палають пристрастю революції, залучаючи тисячі глядачів.
- 2015: “Хунта унд Вата” Миколи Перемишлєва — гостра сатира, вернісаж, що сколихнув пресу.
- “Український патріотичний плакат 2015” — заборона входу російським журналістам, кураторка з Антіном Мухарським. Плакати як зброя — гострі, незабутні.
Ці проєкти не просто експозиції — вони формували свідомість. Єлизавета забороняла вхід пропагандистам, бо мистецтво — для правди, а не для брехні. Її ім’я засяяло в пресі: Радіо Свобода, Zaxid.net хвалили сміливість. Ви не уявите, як один плакат може змінити погляди сотень.
Видавнича справа: Ukrideabook і літературний бум
З 2014-го Єлизавета запускає видавництво Ukrideabook.com.ua — фортецю української книги. Тут народжуються романи, що рвуть шаблони: еротика, сатира, поради. Вона видавець, авторка, менеджер — усе в одній особі. З початку повномасштабної війни — 100% українськомовна, жодного російського слова в Україні.
Книги під її крилом — як феєрверки:
- “Оголені” (з Антіном Мухарським) — еротичний роман для дорослих, відвертий, як сповідь уночі.
- “Як перейти на українську?” — 100 порад, її 12 секретів стали маніфестом українізації.
- “Русофоб”, “I AM NOT RUSSIA” — радикальні твори проти агресора.
- “Трофейні серця”, “Карантин: непристойні оповідки”, “Троєщинське Євангеліє” — суміш шпигунщини, гумору й реалізму.
У 2025-му передзамовлення на “Підвійну платівку” Ореста Лютого та “Ухилянт” — свіжі проєкти. Видавництво підтримує дитячу літературу, бореться з русифікацією. Продажі ростуть, бо слова — це зброя сильніша за кулі.
🌟 Цікаві факти про Єлизавету Бєльську
- 🌹 Зустріч долі на виставці: Познайомилася з майбутнім чоловіком 2011-го в Мистецькому Арсеналі — глянцеві журнали не брехали!
- 🔥 100% українська з 2022-го: Не промовила жодного російського слова в Україні, веде блог “I AM NOT RUSSIA”.
- 💋 На “Ви” у ліжку: З Антіном звертаються формально навіть в інтимні моменти — їхній стиль кохання.
- 🚫 Без дітей за свідомим вибором: У 2025-му підтвердила: фокус на кар’єрі та парі.
- 🇬🇧 Шок від Британії: Здивована кранами з окремою гарячою/холодною водою — типовий культурний зсув.
Ці перлини роблять її не просто постаттю, а легендою сучасної культури.
Хронологія ключових досягнень
Щоб простежити шлях, ось таблиця з основними віхами — від студентки до ікони українізації.
| Рік | Досягнення |
|---|---|
| 1987 | Народження в Києві. |
| 2006 | Резюме керівника галереї, студентка КНУКіМ. |
| 2011 | Зустріч з Антіном Мухарським, кураторство в М17. |
| 2014 | Виставки Майдану, патріотичні плакати. |
| 2015 | “Хунта унд Вата”, запуск Ukrideabook. |
| 2020 | Офіційний шлюб, книга “Оголені”. |
| 2022 | Повний перехід на українську. |
| 2025 | Нові романи, гастролі, блогінг. |
Дані з ukrideabook.com.ua та uk.wikipedia.org (сторінка Антіна Мухарського).
Особисте життя: кохання, що іскрить як феєрверк
2011-й, Мистецький Арсенал — іскра між кураторкою та актором. Антін Мухарський, тоді ще в шлюбі, помічає її серед картин. Роман розквітнув 2014-го, після його розлучення. Цивільний союз з 2017-го, офіційний — 2020-го. Вони — дует мандрівних митців: гастролі, пригоди, романтика без компромісів.
Без дітей — свідомо. У 2025-му Єлизавета заявила: фокус на творчості, не на пелюшках. Вони на “Ви” всюди, навіть у спальні — це їхній кодекс, що додає перцю стосункам. Живуть динамічно: Британія шокує кранами, Україна надихає книгами. Антін називає її рятівницею, вона — його музою.
Активізм: 12 секретів українізації
Її книга “Як перейти на українську?” — біблія для мільйонів. Ось уривок 12 секретів, що змінили життя тисяч:
- Встановіть мотивацію: 100% щодня!
- Створіть українське оточення: подкасти, медитації.
- Глосарій фраз: приказки для бою.
- Спілкуйтеся без страху помилок.
Єлизавета веде блог, організовує курси. У 2025-му — онлайн-марафони, що ламають мовний бар’єр. Вона не просто говорить — діє, надихаючи від Києва до світу.
Її шлях — як ріка Дніпро: потужна, нестримна, вічна. А попереду нові горизонти…