Ентоні Гопкінс: біографія, досягнення, особисте життя генія кіно

Темний туман над Маргамом, маленьким районом Порт-Толбота в Уельсі, здавався вічним супутником дитинства Філіпа Ентоні Гопкінса. Народжений 31 грудня 1937 року в родині пекаря Річарда Артура Гопкінса та домогосподарки Мюріел Єйтс, хлопчик ріс серед запаху свіжого хліба й робітничої суворості. Батькові мозолілі від тіста стали для нього символом скромності, але школа перетворилася на пекло – антисоціальний, з дислексією, Ентоні почувався дурнем серед однолітків.

Він малював, бавився фортепіано, мріяв про концерти, але справжній вогонь спалахнув від валлійського актора Річарда Бертонa. У 15 юнак побачив його вживу й подумав: “Це моє”. Батьки, відчайдушні від бунтів сина, відправили його до суворої школи в Понтипумі, а потім до Грамарської в Каубриджі. Служба в британській армії з 1958 по 1960 лише загартувала – як “гарматник Гопкінс” у Королівській артилерії, він навчився дисципліни. Закінчивши Королівський валлійський коледж музики та драми в Кардіффі 1957-го, Ентоні рвонув до Лондона в Королівську академію драматичного мистецтва (RADA), де провів 1961–1963 роки.

Театральні витоки: тінь геніїв і перші перемоги

Сцена стала домом для Гопкінса ще 1960-го – дебют у Свонсі Літл Театрі з “Have a Cigarette”. Лоуренс Олів’є, легенда, помітив таланту й запросив до Королівського національного театру 1965-го як підзаступника. Коли Олів’є потрапив до лікарні з апендицитом, Ентоні блиснув у “Танці смерті” 1967-го. Шекспірські ролі – Лір, Коріолан, Макбет, Антоній – розквітли тут, а 1985-го Laurence Olivier Award за “Pravda” увінчав пік.

Останній театральний вихід – “M. Butterfly” у Вест-Енді 1989-го. Театр навчив Гопкінса фотографічної пам’яті: він читає сценарій 250 разів уголос, запам’ятовує поему щотижня. Ця дисципліна перетворила його на машину емоцій, де кожен погляд – зброя. Перехід до кіно здавався природним, ніби сцена розширилася до екрану.

Кіно кар’єра: від лева до людожера

Перші фільми – “Лев узимку” 1968-го (Річард Левове Серце, номінація BAFTA), “Міст над Ріною” 1977-го (полковник Джон Фрост). “Людина-слон” 1980-го як Фредерік Трівс показав глибину. Але вибух – “Мовчання ягнят” 1991-го: Ганнібал Лектер, каннібал-психіатр, лише 16 хвилин екрану, та Оскар за найкращу чоловічу роль. Гопкінс імпровізував – пародія на акцент Джоді Фостер, шипіння “чіанті” з чавканням.

Історичні маски та супергеройські шапки

Річард Ніксон у “Ніксоні” 1995-го (номінація Оскар), Джон Квінсі Адамс в “Амістаді” 1997-го, Альфред Гічкок 2012-го, Папа Бенедикт XVI в “Двох Папах” 2019-го. Блокбастери: Одін у “Тор” (2011–2017), сер Едмунд у “Трансформери: Останній лицар” 2017-го. ТБ-шедеври: “Війна і мир” 1972-го (П’єр Безухов, BAFTA), “Бункер” 1981-го (Гітлер, Еммі), “Вестворлд” 2016–2018 (Роберт Форд, номінація Еммі).

Другий Оскар 2021-го за “Батько” – 83-річний з деменцією, найстарший лауреат. Роль розірвала серце: плутанина, гнів, безпорадність. Недавні: “Одне життя” 2023-го (Ніколас Вінтон), “Фрейдова остання сесія” (Зигмунд Фрейд), “Мері” 2024-го (Ірод), “Locked” 2025-го. У 88 Гопкінс не зупиняється – вогонь горить яскравіше.

Досягнення та нагороди: вершина слави

Два Оскари, чотири BAFTA, дві Primetime Еммі, Laurence Olivier Award – це лише початок. Ось ключові нагороди в таблиці для ясності.

Нагорода	Рік	Фільм/Робота	Категорія
Оскар	1992	Мовчання ягнят	Найкраща чоловіча роль
Оскар	2021	Батько	Найкраща чоловіча роль
BAFTA	1973	Війна і мир (ТБ)	Найкращий актор
BAFTA	1992	Мовчання ягнят	Найкраща чоловіча роль
Primetime Еммі	1976	Справа Ліндберга	Найкращий актор (мінісеріал)
Primetime Еммі	1981	Бункер	Найкращий актор (мінісеріал)
Laurence Olivier Award	1985	Pravda	Найкращий актор

Джерела даних: en.wikipedia.org, imdb.com. Титули: CBE 1987-го, лицар-бакалавр 1993-го від Єлизавети II, BAFTA Fellowship 2008-го, Cecil B. DeMille 2005-го. Понад 145 ролей, режисура (“Серпень” 1996-го), продюсерство.

Особисте життя: бурі, тверезість і розриви

Три шлюби: перша – акторка Петронелла Баркер (1966–1972), дочка Абігейл (1968). Алкоголізм зруйнував усе – пішов, коли їй було 14 місяців. Стосунки з Абігейл напружені: не спілкуються 20+ років, попри спроби (камео в “Тіні сумнівів” 1993-го, “Залишки дня”). У мемуарах “We Did OK, Kid” (листопад 2025) зізнається: “Серце розбите, двері відчинені”. Друга – Дженніфер Лінтон (1973–2002), третя – Стелла Аррояве (2003–, колумбійка, антикварка, молодша на 19 років).

Ключовий поворот – 5 грудня 1975-го: після блэкаута за кермом в Аризоні кинув пити. 2025-го – 50 років тверезості, заклик “обирайте життя!”. Синдром Аспергера (діагноз 2014-го, “дар”), вегетаріанство, схуд 36 кг. Філантроп: £1 млн на Snowdonia 1998-го, Greenpeace, RAPt. Живе в Малібу, втратив два доми у пожежі Пасіфік-Палісейдс січні 2025-го, купив новий у Goldie Hawn.

Поза екраном: художник, композитор і мемуарист

Гопкінс малює аквареллю, грає піаніно – альбом “Composer” 2012-го, вальс 1964-го “And the Waltz Goes On” у Відні. Гала-концерт у Ріяді 2025-го з Королівським філігармонійним. Мемуари 2025-го розкривають Уельс, залежність, Бога: “Голос шепнув – їдь додому”. Волонтерить у Ruskin School of Acting, обожнює “Тільки дурні та коні”.

У “Locked” 2025-го Гопкінс грає Вільяма – ще один шар таємниці. Його життя – мозаїка болю й тріумфу, де кожен шрам додає сили ролям. Валлійський хлопець став іконою, шепочучи: “Життя болісне, але обирай його”.