Ален Делон: Біографія легендарного французького актора

Темний плащ, сигарета в тонких пальцях, погляд, що ховає бурю емоцій під маскою байдужості – ось як Ален Делон втілював своїх героїв, перетворюючи кожен кадр на магію. Цей чоловік не просто грав ролі: він ними жив, змушуючи мільйони серцебиттів прискорюватися від 1960-х до наших днів. Народжений у скромному передмісті Парижа, він став іконою, чий шарм пережив час, скандали й навіть смерть.

Раннє життя: бунт і випробування долі

8 листопада 1935 року в маленькій комуні Со, за десять кілометрів від серця Парижа, з’явився на світ Ален Фаб’єн Моріс Марсель Делон. Батько Фаб’єн керував кінотеатром “Le Régina”, мати Едіт Арнольд працювала в аптеці – звичайна буржуазна родина, але щастя тривало недовго. У 1939-му, коли хлопчику ледь виповнилося чотири, батьки розлучилися, залишивши травму, що відлунювала роками. Алена відправили до прийомної сім’ї тюремного наглядача у Френі, де стіни в’язниці шепотіли жахи: поруч стратили П’єра Лаваля, і малюк чув постріли.

Потім – католицькі пансіонати, шість виключень зі шкіл за бешкет. У чотирнадцять він утік з дому, мріючи про Чикаго, але опинився в м’ясній крамниці пасерба. Життя вирувало хаосом: крадіжки мотоциклів, вуличні компанії. У сімнадцять, перед мобілізацією, Делон записався до флоту. Перша Індо-Китайська війна кинула його в Сайгон – матрос, зв’язківець, охоронець арсеналу. Там, у тропічній пекучості, його заарештували за викрадення джипа. Замість звільнення – продовження служби, але зрештою ганебне звільнення в 1956-му. Ці роки загартували характер, привили любов до зброї та Жана Габена, чий “Не чіпай здобич” дивився в казармах. Повернувшись, Ален мився посудом на Єлисейських полях, тусувався в Пігаля з сутенерами – крок до прірви чи до зірок?

Дебют у кіно: від аутсайдера до прориву

1957 рік став поворотним. Без акторської освіти Делон потрапив на зйомки “Коли втручається жінка” Іва Аллегре. “Не грай, живи роллю”, – порадив режисер Едвіж Фейєр. Ален послухав – і зачарував. Наступили “Будь красивою і мовчи” з Бельмондо та Демongeoт, аварія на зйомках залишила шрам під підборіддям. У 1958-му Ромі Шнайдер обрала його для “Крістіни” – початок роману, що сколихнуло Європу.

Прорив стався 1960-го. “На яскравому сонці” Рене Клемана – Том Ріплі з роману Гайсміт, психопат у білому лляному костюмі, що вбиває заради розкоші. Французька преса визнала: “Нова зірка!” Той самий рік – “Рокко та його брати” Вісконті, де Ален грає самопожертву в мігрантській сім’ї боксерів. Великий приз Венеції. Делон – секс-символ, чий погляд топив серця. Голлівуд кликав: Девід Сельзнік пропонував контракт, але Ален обрав Європу. “Я не для фабрики мрій”, – бурмотів він.

Золоті 1960-ті: ролі, що визначили епоху

Десятиріччя вибухнуло шедеврами. “Затемнення” Антоніоні з Моною Вітті – приз Канн. “Леопард” Вісконті 1963-го: Танкреді, цинічний аристократ з Кардинале та Ланкастером, Золота пальмова гілка. Ален у кринолінах Сицилії – метафора занепаду еліти. “Мелодія з підвалу” з Габеном – злодій Франсіс, Золотий глобус. “Самурай” Мельвіля 1967-го: Джеф Костелло, хладнокровний кілер у фетровому капелюсі, надихнув Woo, Тарантіно, “Джона Віка”.

Басейн з Ромі Шнайдер – еротична драма ревнощів. “Сицилійський клан” з Габеном і Вентурою. “Борсаліно” з Бельмондо – гангстери Марселя. Делон знявся в театрі під Вісконті, дуетував з Далідою “Paroles paroles”. Фільми збирали мільйони: понад 134 млн глядачів за кар’єру. Він не просто актор – феномен, чий шарм продавав квитки.

Пік і нагороди: від гангстерів до драм

1970-ті – нуар: “Червоне коло”, “Двоє в місті” з Габеном, “Мосьє Кляйн” Лоузі – номінація César. “Зорро”, “Поліцейська історія”. Режисерський дебют “За шкуру копа” 1981-го. “Тегеран-43” – хіт у СРСР. 1985-й: César за “Нашу історію” – визнання драматичного таланту. Пізніше “Нова хвиля” Годара, “Астерикс на Олімпіаді” як Цезар.

Ось ключові досягнення в таблиці:

Рік	Нагорода	За
1964	Golden Globe номінація	Найкращий новачок, “Леопард”
1977	César номінація	“Мосьє Кляйн”
1985	César найкращий актор	“Наша історія”
1995	Почесний Золотий ведмідь	Берлінале
2019	Почесна Пальмова гілка	Канни
2005	Офіцер Почесного легіону	Франція
2023	Орден За заслуги III ст.	Україна

Джерела даних: uk.wikipedia.org, imdb.com. Ці призи підкреслюють не лише красу, а й глибину – від злодіїв до мислителів.

Особисте життя: полум’яні романи та сімейні бурі

Делон – серцеїд, чий список коханих сягає десятків. Ромі Шнайдер 1959–1963: заручини, скандал, її самогубство 1982-го розбило серце Алена. “Вона – любов мого життя”. Шлюб з Наталі 1964–1969: син Ентоні (1964), вона знялася з ним у “Самураї”. Мірей Дарк 1968–1987: 19 років пристрасті, ménage à trois. Росалі ван Бреемен 1987–2001: дочка Анушка (1990), син Ален-Фаб’єн (1994).

• Син Ентоні – актор, продюсер, але сварки з батьком.
• Анушка – модель, актриса.
• Ален-Фаб’єн – модельєр.
• Арі Булонь (1962, від Ніко) – не визнаний, трагічна доля.

Скандали: справа Марковіча 1969-го, політика (гаульіст, симпатії до Ле Пена), сімейні чвари 2023-го з Хіромі Роллін. Але Делон любив собак: Лубо хотів поховати з собою.

Бізнес, політика та пізні роки

Не лише актор: Adel Productions, парфуми Delon, окуляри (хіт у Гонконзі), вино, коні. Швейцарське громадянство 1999-го. Політика: від Гіскара до підтримки Зеленського 2022-го – Орден України. Інсульт 2019-го, лімфома. Останні фільми: “Фабіо Монтале”, камео 2019-го.

18 серпня 2024-го, у 88, Ален пішов у маєтку Душі-Монкорбон. Макрон назвав “французьким монументом”. Ретроспективи у Венеції, Каннах. Його погляд лишається: загадковий, вічний, як Лувр у тумані. Фільми грають, фанати згадують – легенда живе.

Спадок Делона – не в нагородах, а в тому, як він змусив нас відчути красу небезпеки.