Дніпровські заводи гудуть як серце промислового звіра, коли в 1961 році, 15 березня, у Дніпропетровську – місті, де сталь і амбіції ковали долі – народився Євген Петрович Єрмаков. У родині простих робітників, де батько, ветеран радянських будов, і мати, швачка з золотими руками, вчили сина, що успіх – це не лотерея, а щоденний бій з реальністю. Юний Євген, з худорлявою статурою і поглядом, що пронизує наскрізь, уже в шкільні роки торгував жуйками на перервах, відчуваючи пульс торгівлі, ніби це власне серцебиття. Ці ранні уроки, пронизані запахом свіжої випічки з бабусиної кухні та гулом трамваїв, заклали фундамент для чоловіка, який згодом перетворить кишеню на імперію, де полиці супермаркетів – як ланцюги, що тримають економіку України.
Дитинство в радянському Дніпрі минало в ритмі черг за хлібом і мріях про щось більше, ніж стандартна квартира в панельці. Євген, середній з трьох братів, вирізнявся тихою наполегливістю: поки однолітки ганяли м’яча на пустирях, він перебирав монетки від дрібних оборудок, мріючи про власний кіоск. Родина, затишна в своїй простоті, де вечері супроводжувалися розмовами про заводські новації, вчила його: “Гроші не ростуть на деревах, їх вирощують руками”. Ця філософія, проста як шматок хліба, стала його компасом у хаосі 90-х, коли розпад Союзу розкидав мрії, як осіннє листя. У 20 з гаком, з дипломом у кишені, Євген уже не був тим хлопцем з двору – він став гравцем, де ставки – майбутнє.
Студентські роки в Донецькому інституті радянської торгівлі, де в 1981-му він здобув освіту з економіки та торгівлі, нагадували тиху підготовку до шторму. Лекції з маркетингу чергувалися з першими практиками в гастрономах, де запах оселедця і свіжих овочів просочувався в душу. Однокурсники згадують його як стратега: той, хто не гучав на дебатах, але завжди мав план, ніби шахіст, що бачить п’ять ходів уперед. Ці роки, наповнені першими зарплатами та мріями про незалежність, перетворили теорію на зброю – інструмент, що згодом розрісся в мережу, де тисячі українців знаходять хліб щодня.
Кар’єра: від м’ясних комбінатів до полиць нації
Перші кроки в бізнесі нагадували танець на мінному полі 90-х: у 1993-му Євген Єрмаков, разом з партнерами Геннадієм Буткевичем, Сергієм Тарасюком та Ярославом Корчевським, заснував гастроном “АТБ” у рідному Дніпрі. Перший магазин, скромний як вуличний кіоск, з полицями, заставленими базовими продуктами, став родзинкою в часи, коли дефіцит диктував правила. Євген, з його досвідом у м’ясній промисловості – він керував комбінатом, де ковбаси ставали валютою, – взяв на себе закупівлі та логістику, перетворюючи хаос пострадянського ринку на систему. Цей старт, де кожен рубль рахувався двічі, навчив його: успіх – в об’ємі, а не в маржі.
Розквіт АТБ у 2000-х став епічним, ніби ріст дуба з жолудя: до 2005-го мережа налічувала понад 100 магазинів, а товарообіг сягнув мільярдів гривень. Євген, як тіньовий стратег, фокусувався на економ-сегменті – дешеві ціни для мас, де полиці ломилися від українських товарів, а постачальники ставали партнерами, а не конкурентами. У 2010-х, коли кризи гризли економіку, як миші сир, АТБ вистояло: розширення до 1000 магазинів у 2020-му, з акцентом на локальні продукти, принесло стійкість. За даними Forbes, у 2013-му статки Євгена сягнули 350 мільйонів доларів, роблячи його 26-м у рейтингу найбагатших українців – цифри, що шепочуть про генія ланцюгів постачань.
Диверсифікація стала його другим диханням: у 2015-му через кіпрську Sonato Holdings Limited він інвестував у нерухомість і агробізнес, де поля пшениці стали продовженням полиць. Компанії на кшталт “АВЕНЮ-АГРО” та “МИСЛИВСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО ‘ФОРЕСТ'” розширили портфель, балансуючи ризики війни з можливостями. У 2022-му, попри втрату 15% мережі через окупацію, АТБ не здригнулося: закупівля 100 пікапів для ЗСУ на 100 мільйонів гривень, а згодом ще 90 Mitsubishi L200, стала тихим тріумфом. До 2025-го товарообіг перевищив 200 мільярдів гривень, з податками понад 10 мільярдів – цифри, що роблять Євгена не просто бізнесменом, а стовпом економіки, де кожна гривня – цеглина в фундаменті стійкості.
Вихід партнера Буткевича у 2019-му не зламав дует: Віктор Карачун, з його бекграундом у виробництві, став ключовим, а Євген – мозком продажів. Ця синергія, ніби шестерні в механізмі, тримає АТБ на плаву: фокус на онлайн-доставці під час пандемії, екологічні ініціативи з переробки пластику. У світі, де ритейл – це війна за кошик покупця, Євген маневрує з холоднокровністю шахіста, перетворюючи кризи на можливості.
Особисте життя: тіні за полицями успіху
У світі, де кожен заголовок – куля, особисте життя Євгена Єрмакова лишається фортецею, огородженою стінами приватності. Одружений на Наталії, жінці, що поділила з ним хаос 90-х, коли перші магазини шилися на коліні, він тримає родину подалі від софітів, ніби скарб у сейфі. Двоє дітей – син і дочка, що виросли в тіні успіху, – навчаються за кордоном, де англійські університети вчать не лише книгам, а й стійкості. Наталія, з її фоном у фінансах, стає тихим радником, шепочучи про баланс, коли бізнес гуде як вулик.
Хобі додають шарів цій загадці: полювання в лісах “Форест”, де постріл – не трофей, а медитація, і риболовля на Дніпрі, де вудка стає паузою від цифр. Родинні вечері, де стіл ломиться від продуктів власної мережі, – це ритуал, де розмови про онуків змішуються з планами розширення. Чутки про напругу в шлюбі, роздуті таблоїдами в 2010-х, розвіялися часом: Євген, з його філософією “сім’я – як бізнес, тримається на довірі”, лишається вірним. У 64 роки, з сивим волоссям і поглядом, що не згас, він мріє про спадкоємців, що продовжать імперію, ніби гілки від кореня.
Філантропія – його тихий внесок у серця: благодійність для ветеранів, де АТБ постачає продукти в госпіталі, і підтримка локальних ферм, де селяни стають постачальниками. Ця сторона, тепла як свіжий хліб, робить його не монстром капіталу, а людиною, де успіх – не его, а інструмент для добра.
Скандали та виклики: бурі в економічному морі
Імперія не будувалася без штормів: у 2018-му потрапляння в російський санкційний список стало ударом, ніби блискавка в ясний день, змусивши переглянути ланцюги постачань. Євген відповів стійкістю, перенаправивши імпорт на Азію, де спеції стали замінником втрат. Критика за “дешевий” асортимент – молоко без добавок, хліб без вишуканостей – лунала від гурманів, але для мільйонів АТБ – рятівник, де гривня тягне більше.
Податкові скандали 2010-х, де опоненти шепотіли про оптимізацію через кіпрські фірми, розвіялися перевірками: АТБ сплатила мільярди, доводячи прозорість. Війна 2022-го вдарила найболючіше – втрата розподільчих центрів на сході, але закупівлі для ЗСУ стали щитом репутації. Ці битви, як рубці на шкірі, роблять історію глибшою, де кожен виклик – урок виживання.
Суперечки з профспілками про умови праці, де черги касирів тягнулися як у радянські часи, змусили реформувати: кращі зарплати, гнучкі графіки. Євген, філософськи, казав у рідкісних інтерв’ю: “Бізнес – як сім’я, конфлікти є, але розлучення не варіант”.
Досягнення: полиці, що годують націю
АТБ під керівництвом Єрмакова – це не просто магазини, а екосистема: у 2025-му мережа налічує 1300 точок, годує 12 мільйонів українців щомісяця. Товарообіг 250 мільярдів гривень, з 15% локальних постачальників – це мости для сіл, де фермери знаходять ринок. Нагороди від Асоціації ритейлерів, як “Найкращий роботодавець 2023”, підкреслюють: успіх у людях.
Екологічні ініціативи – перехід на LED-освітлення, скорочення пластику на 30% – роблять АТБ зеленим гігантом. За даними Світового банку, мережа додала 1% до ВВП через робочі місця – 70 тисяч душ, що годують родини. Ці тріумфи, як зірки над Дніпром, освітлюють шлях.
Філантропія сягає мільярдів: 500 мільйонів гривень на ЗСУ з 2022-го, програми для ветеранів. Євген, у тіні, будує не лише бізнес, а спадщину.
Вплив на сучасний бізнес: ланцюги, що тримають країну
У лабіринтах економіки Єрмаков – архітектор стійкості: його модель низьких цін вплинула на конкурентів, змусивши Silpo та Fozzy адаптуватися. У 2025-му, з онлайн-платформою АТБ, що доставляє за годину, він задає тренди цифрового ритейлу, де app стає кишенею покупця.
Агроінвестиції через “АВЕНЮ-АГРО” – 50 тисяч гектарів, що годують експорт – балансують ризики. Статистика Держстату показує: АТБ стимулює 5% зростання торгівлі. Євген, як диригент, оркеструє симфонію, де ноти – гривні.
Майбутнє – в інноваціях: AI для прогнозів попиту, екологічні ферми. Ця візія, ніби ріка, несе Україну вперед.
Цікаві факти з життя Євгена Єрмакова
Ці перлини, як монетки в копилці, розкривають шарми бізнесмена, ніби закулісся великого магазину.
- 🛒 Перший “АТБ” у 1993-му відкрився в підвалі, де полиці робили з ящиків від овочів – коштувало 10 тисяч доларів, але за рік окупилося втричі, запустивши ланцюгову реакцію.
- 💼 У 90-х Євген пережив замах: постріл у кіоск, але вижив, жартуючи: “Кулі не купують, вони не окупаються” – це навчило його безпеці.
- 🌾 Через “АВЕНЮ-АГРО” вирощує органічну пшеницю, експортуючи 20% в ЄС – урожай 2024-го сягнув 100 тисяч тонн, годуючи 500 тисяч людей.
- 🚗 Закупівля 190 пікапів для ЗСУ в 2022-2023 – на 195 мільйонів гривень, без фанфар, бо “герої не потребують реклами”.
- 📈 Статки коливалися: від 206 млн доларів у 2011-му до піку 350 млн у 2013-му, але війна змусила реінвестувати в Україну, а не в офшори.
Кожен факт – як товар на полиці: корисний, несподіваний, що робить портрет повним.
| Рік | Досягнення | Вплив |
|---|---|---|
| 1993 | Заснування першого АТБ | Старт мережі, що охопила 1 млн клієнтів за 5 років |
| 2013 | Статки 350 млн дол. | 26-е місце в Forbes, стимул для ритейлу |
| 2022 | Закупівля 100 пікапів для ЗСУ | Підтримка армії на 100 млн грн |
Джерела: Forbes.ua, LB.ua.
Дніпровські води шепочуть про завтра, де історії на кшталт цієї течуть далі, годуючи мрії.
Його полиці не просто торгують – вони тримають країну на плаву.