Львівські вулиці, просякнуті ароматом кави та спогадами про давні легенди, стали колискою для Дарини Федини. Народжена 15 серпня 2001 року в серці Галичини, вона виросла серед кам’яниць і театральних подихів, де кожен куточок шепоче про мистецтво. З дитинства оточена культурним вайбом міста Лева, Дарина вбирала в себе енергію Львова – ту саму, що згодом вирвалася на національну сцену через її яскраві ролі. Її шлях від шкільних подіумів до телевізійних екранів – це історія наполегливості, де кожен крок пахне свіжоспеченим хлібом і мріями про велику гру.
Сім’я Дарини тримала доньку в атмосфері тепла й традицій, але деталі дитинства лишаються за лаштунками – акторка оберігає цей простір, як рідкісний скарб. Уже в юності вона відчувала поклик сцени: брала участь у шкільних виставах, де її енергія змушувала однокласників аплодувати стоячи. Перехід від ігор у дворі до професійних мрій стався непомітно, ніби туман над Львовом розвіявся, відкриваючи горизонт.
Освіта: фундамент для акторського злету
Католицька гімназія Шептицьких у Львові стала першим етапом шляху Дарини – там, у 2018 році, вона завершила середню освіту, наповнену не лише уроками, а й першими пробами талантів. Ця гімназія, з її строгими традиціями та духовним акцентом, заклала в дівчину дисципліну, яка згодом витримала випробування кастингами. Уявіть: 17-річна львів’янка пакує валізи й мчить до Києва, де чекає університетське життя.
Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого прийняв її на факультет театрального мистецтва в майстерні Богдана Бенюка – легендарного актора, чиї уроки стали для Дарини справжнім одкровенням. З 2018 по 2022 рік вона опановувала ремесло: від етикету сцени до глибокого занурення в персонажів. Навчання перервала пандемія, але Дарина не зупинилася – знімалася паралельно з сесіями. Після диплому в 2022-му повернулася до Львова через культурний дискомфорт у столиці, де російська мова лунала скрізь, і продовжила в Львівському національному університеті імені Івана Франка на факультеті культури й мистецтв.
- Гімназія Шептицьких (до 2018): Формувала характер, вчила самодисципліні та першим ролям у шкільних проектах.
- КНУТКТ ім. Карпенка-Карого (2018–2022): Дипломні вистави “Кар’єра Артуро Уї” (Малбері) та “Собака на сіні” (Анарда) – перші професійні кроки під керівництвом О. Щурської та Богдана Бенюка.
- ЛНУ ім. Франка (2022–2023): Акторський курс Миколи Берези, де теорія злилася з практикою львівських сцен.
Ця освіта не просто папірець – вона як міцний фундамент старовинної львівської кам’яниці, що витримує бурі шоу-бізнесу. Дарина часто згадує, як Бенюк вчив “грати душею”, і це правило стало її кредо.
Театральна кар’єра: від арт-центру до Курбаса
Перші професійні кроки Дарина зробила в Арт-центрі імені І. Козловського (2019–2022), де зіграла Любов Степанівну у виставі “#ДОДОМУ” – ролі, що розкрила її драматичний потенціал. З 2022 року львівський академічний театр імені Леся Курбаса став домом: хор в “Апокрифах” Лесі Українки, Монголи й Тухольці в “Захарі Беркуті” Івана Франка – ці образи пульсували галицьким духом.
У 2023-му додалися “Благодарний Еродій” Григорія Сковороди (Мавпенята, Пиявиці, Хор), Потерча в “Лісовій пісні” та Пейслі в “Пастці розуму”. А в грудні 2025-го шокуюча новина: Дарина звільнилася з театру імені Марії Заньковецької, де грала останні ролі, аби переорієнтуватися на тилову підтримку ЗСУ. Театр для неї – не хобі, а жива матерія, де кожен жест оживає, ніби львівський дощ оживає бруківку.
| Вистава | Роль | Рік | Театр |
|---|---|---|---|
| #ДОДОМУ | Любов Степанівна | 2019–2022 | Арт-центр Козловського |
| Апокрифи | Хор | 2022 | Театр Курбаса |
| Захар Беркут | Монголи, Тухольці | 2022 | Театр Курбаса |
| Лісова пісня | Потерча | 2023 | Театр Курбаса |
Джерела даних: uk.wikipedia.org. Ця таблиця ілюструє еволюцію – від епізодів до ключових образів, де Дарина вливала душу галицької землі.
Кіно та телебачення: Мелашка, що підкорила серця
Дебют у “Спіймати Кайдаша” (2020) став вибухом: 17-річна Дарина спочатку відмовилася від проб, але роль Мелашки – школярки-невістки – зробила її зіркою. Зйомки в селах під Києвом тривали три місяці, паралельно з навчанням; серіал зібрав мільйони переглядів, ожививши класику Кайдашевої сім’ї. Хейт від глядачів? Був, але Дарина відповіла: “Граю роль, а не себе”.
Далі короткометражки: “Марія”, “Абітурієнтка”, “Тебе тут немає”. У роботі – “Неоліта”, “Дім за склом” (Аліса), “Щастя” (Марія), серіал “Перевізниця” (Іра, дружина Микити). Ці проекти, хоч і менш гучні, розкривають її як універсальну акторку – від комедії до драми. Ви не повірите, але Мелашка навчила її витримувати тиск слави, ніби шквальний вітер у Карпатах.
Досягнення: від популярності до патріотичного внеску
Головне досягнення Дарини – неформальна “корону” наймолодшої зірки “Кайдашів”, що відкрила двері в театр і кіно. Робота в Курбасі та Заньковецькій – визнання професіоналів. Без офіційних нагород, але з любов’ю публіки: Instagram (@tse.hanna) наповнений подяками за збори на ЗСУ. У 2025-му її рішення паузи в акторстві для тилової допомоги армії – це пік зрілості, де слава поступається справі.
Цікаві факти 🌟
- 🌟 Відмова від слави: Спочатку відкинула роль Мелашки, бо боялася відволіктися від університету – але доля розпорядилася інакше!
- 🎭 Два театри одночасно: Працювала в Курбасі та Заньковецькій, балансуючи ролі як акробатка на канаті.
- 💍 Військове весілля: Заміжня за Дмитром з батальйону “Вовки Да Вінчі” – кохання на тлі війни.
- 🗣️ Проти “рускоязычности”: Повернулася зі столиці через російську мову, обираючи український світ.
- ❤️ Волонтерка: Збирає мільйони на ЗСУ, звітуючи кожну гривню – справжня героїня тилу.
Ці факти додають Дарині людяності – вона не ікона, а живий ураган емоцій.
Особисте життя: любов, що цвіте в часи випробувань
Дарина тримає серце під замком, але 2025-й розкрив карти: у серпні/жовтні весілля з Дмитром, військовим з 108-го батальйону “Вовки Да Вінчі”. Фото в білих образах з національними мотивами – віночок, чокер – розтопили серця фанів. Раніші чутки з Віталієм Гордієнком спростовано: кохання з’явилося тихо, як львівський ранок. Сім’я – опора, де патріотизм переплітається з ніжністю.
Любить гори, фотосесії у вишиванках, Шевченка (читала його вірші на 207-ту річницю). У війну – активна: закликає бойкотувати російський контент, допомагає армії. Її життя – суміш романтики й сили, де шлюб стає фортецею.
Волонтерство та майбутнє: пауза заради великої мети
З 2022-го Дарина збирає на ЗСУ – банки, PayPal, звіти в сторіз. У грудні 2025-го: “Хочу бути кориснішою для Сил оборони”. Звільнилася з Заньковецької, завершить проект – і в тил. Це не кінець, а поворот: від Мелашки до реальної героїні. Її історія надихає – бо в мистецтві, як у житті, справжні ролі граються серцем. Патріотизм Дарини, як Карпати, стоїть непохитно, обіцяючи нові вершини.